УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 22 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація Ющенко УГКЦ Церква і медицина конфлікти Католицька Церква Голодомор Церква і політика комуністи та Церква милосердя шляхи єднання розкол в Україні діаспора вибори церква і суспільство секти українська християнська культура Києво-Печерська Лавра педагогіка Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві церковна журналістика Патріарх Алексій II молодь церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков автокефалія УПЦ КП Доброчинність Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство монастирі та храми України Церква і влада іконопис Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко забобони Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






«Тернопіль вечірній» (Україна): Монастирська церква



«Тернопіль вечірній» (Україна), Ярослав Гулько, 29.07.2007

Цікава і хвилююча історія церкви, яку в народі називали Монастирською, а офіційна її назва - церква Успення Пречистої Діви Марії. Тут щороку, 28 серпня, в день Успення Богоматері, проходив найвеличніший тернопільський відпуст. З давніх-давен розташований цей український храм на південно-східній околиці, де повертає дорога на Микулинці (нині - кінець вул. Кн.Острозького). Точна дата спорудження церкви невідома, але, як зазначено в письмовій згадці, вже до 1636 року тут стояв дерев'яний храм, а біля нього і монастир отців-василіян.Є також письмова згадка про те, що в 1656 році Успенську церкву на передмісті Тернополя відвідали козаки Богдана Хмельницького. Більшість парафіян цього храму завжди становили приміські хлібороби й ремісники. За їх підтримки у 1836 р. стару дерев'яну церкву розібрали і на тому ж місці звели білокамінну, муровану в класичному стилі, з трьома візантійськими банями-куполами. Наступного ж року поряд спорудили (теж із тесаного каменя) високу чотирикутну дзвіницю у романському стилі з оригінальним цибулястим куполом.
Парафіяни, яких у той час налічувалось понад 2700 осіб, внесли стільки пожертв, що вистачило коштів на оздоблення дзвіниці різьбленими з каменя трьома статуями у людський зріст - апостола Петра з Євангелієм у руках, Ісуса Христа з піднятою правою рукою і святого Павла з хрестом. На дзвіниці висів великий 12-тонний дзвін, який знищили російські солдати під час Першої світової війни.
Ці деталі будівлі називаємо неспроста , бо вони втрачені назавжди з волі Москви, але вже в радянський час, про що мова пізніше. Монастирський храм - це був цілий християнський комплекс споруд. Крім церкви, дзвіниці, каплички, парафіяльного будинку і розлогого саду, чималу територію займав старовинний цвинтар з багатьма різьбленими і тесаними з каменю надгробками. Тут були поховані знатні тернопільські міщани, відомі громадські діячі і навіть воїни наполеонівської армії.
На жаль, цей унікальний пантеон був по-варварськи зруйнований більшовицькою владою 45 років тому. Бульдозери перерили цвинтар, перемішавши каміння із зотлілими кістками. У 1840 році було закладено новий міський християнський цвинтар на Микулинецькому пагорбі і поховання біля Монастирської церкви припинились, залишивши для нащадків своєрідний історичний музей. Та не вийшло, новітні вандали знищили пам'ятне місце. Не пожаліли навіть братської могили полеглих у боях за місто у березні-квітні 1944 р. Старовинний цвинтар забудували "хрущовками", хоча не бракувало інших місць для зведення жител.
У XX столітті, до приходу більшовиків, Монастирська церква була дуже популярною серед тернополян. І не лише завдяки величавим відпустам, у яких брали участь десятки тисяч українських християн, що приїздили звідусіль. Величний білокамінний храм став духовним центром Тернопілля. Цьому прислужилися отці-редемптористи, яким у 1931 році передав церкву митрополит Андрей Шептицький. Вони розпочали перебудову Успенського храму. Незабаром постала вражаюча споруда з шістьма візантійськими банями і трьома окремими входами до трьох вівтарів, до яких вели широкі сходи, що символізували хресну дорогу. Змінився й інтер'єр церкви: зробили нові лавки, новий іконостас. На цвинтарі, замість дерев'яної каплички, виросла нова - мурована з каменю, значно більша й гарніша. У каплиці відбувалися основні архієрейські Богослужіння під час багатолюдних відпустів, тут виголошували проповіді відомі церковні діячі Галичини, тисячі прочан одержували святе Причастя.
Під час відпустів, святкувань Різдва Христового та Великодня урочисто звучали над містом потужні дзвони "Остап" та "Мар'ян", названі так на честь їх фундаторів із знатної міщанської родини Острожинських. При церкві діяла бібліотека, яка сприяла вихованню городян в дусі християнської моралі.
Однак усе це - і святе місце загалом, і величний храм, і книгозбірню, і древній цвинтар - раптово знищила не війна, а безжалісна рука більшовицьких вандалів. Можливо, їх дуже дратувало те, що у повоєнні роки люди й далі вчащали до милої серцю церкви, справляли відпусти. Та ось восени 1962 року комуністична влада Тернополя спочатку зруйнувала каплицю й цвинтар, а 18 листопада заклали в мури Монастирської церкви велику кількість вибухівки, пролунав вибух, після якого залишились від храму та дзвіниці лише руїни. Не стало улюбленої народної святині.
Але настав час відродження Української держави. Воскресла і Монастирська церква, яку заново побудувало нове покоління тернополян. І знов 28 серпня святкують в Успенському храмі відпуст, до якого ще й приурочено відзначення Дня міста.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.