УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 86 відвідувачів

Теги
Ющенко монастирі та храми України милосердя Священний Синод УПЦ забобони церква та політика Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) вибори автокефалія Доброчинність краєзнавство педагогіка Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі молодь УПЦ КП церква і суспільство Патріарх Алексій II іконопис Католицька Церква Церква і політика комуністи та Церква діаспора УГКЦ шляхи єднання Археологія та реставрація Церква і влада українська християнська культура церковна журналістика Голодомор Мазепа постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти секти розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Дотримуємося традицій



«Галичина» (Івано-Франківськ), Леся Тугай, 5 січня 2008

Завтра святвечір. Українці дуже шанують це свято і готуються до нього заздалегідь. Яких віковічних різдвяних традицій дотримуються прикарпатські раздині, цікавилися наші журналісти.
Тетяна Дзюбанюк, м. Івано-Франківськ:
- Святий вечір - особливий. Всією родиною сідаємо до святкового столу. Перед тим усі стають на коліна і моляться. До столу подаємо 12 страв, кутю вживаємо першою. Збирається вся родина - від найменшого до найстаршого. Атмосфера - дійсно свята вечеря. Після вечері - колядки, йдемо до родичів. Сьомого числа всі йдемо до храму. Різдво ми святкуємо тихо і врочисто, не так, як Новий рік, бо це святе свято, воно особисте, ти усвідомлюєш, що це незвичайне свято твоєї душі.
Наталія М'якуш, працівниця магазину «Сучасна українська книга», м. Івано-Франківськ:
- Традиції святкування Різдва Христового - теплородинні, бо так склалося, що родина розкидана, а на Різдво всі з'їжджаються, щоб бути ближче до рідних і близьких, відвідати те місце, де рід пустив коріння. Так уже заведено, що має бути на столі 12 пісних страв і спільна молитва - на святвечір та щедрий багатий стіл - на Різдво. У процесі підготовки до свят і під час споживання їжі іде жваве спілкування, згадуємо, як то було гарно колись, складаємо плани на майбутнє. Обов'язково колядуємо! Як без цього. У переддень відвідуємо цвинтар. На свята йдемо до хресних батьків, до найближчих родичів і приймаємо в себе гостей.
Наталія Степанівна, м. Івано-Франківськ:
- Українці завжди святкують святвечір у колі сім'ї. Коли ще я з батьками жила, то теж так було: наймолодші приходили до найстарших. Сьогодні діти, невістка і зять також приходять до нас, спільно пристараємо до столу всього. Особливих традицій ми не видумали - святкуємо як усі. Пригадую, коли ми були малими, то ходили по сусідах колядувати. І мої діти теж у селі любили колядувати. Звісно, ми колядуємо і за столом. Будуть онуки - навчимо і їх. У нашій родині заведено надсилати один одному листівки і готувати невеликі подарунки, намагаємося близьких і друзів привітати телефоном. Цього року поїдемо до села, до моєї мами вечеряти і колядувати. Вона стільки всього готує, що ми веземо лише те, чого в неї немає.
Христина, м. Івано-Франківськ.
- Це моє перше Різдво в місті. Ми завжди збиралися у бабусі, але тепер працюємо подобово, тому привеземо бабусю і дідуся до нас. Зберемо велику родину. Мама готуватиме 12 страв, будемо старатися, аби було 12, не завжди так виходить - усе залежить від фантазії, бо це ж піст. У місті, безсумнівно, традиції втрачені. У селі колядуємо, радіємо, гості - цілу ніч. Однак ми обов'язково підемо в неділю до церкви. Я і моя сестра Оля будемо колядувати, хоч уже гроші за свою коляду не отримуємо, а самі роздаємо дітям, колядуємо з великим задоволенням. Сподіваюся, відсвяткуємо гарно і в місті.
Наталя Гемак, м. Івано-Франківськ:
- На святвечір і Різдво їдемо до села Угринова під Івано-Франківськом. Ми, звісно, після роботи, приїжджаємо майже на все готове: кутя, вареники, гриби, узвар... Бабуся всього наготувала. Свічечка горить, ми спільно молимося - і до столу. Повечеряли, згадали тих, хто не з нами, і починаємо колядувати. Після цього до нас можуть завітати вже й перші колядники. То не є так щороку, але ми сподіваємося... Після святої вечері до нас приходять родичі. Так розпочинається свято... Я ще пригадала собі, як ми колись із мамою відпочивали у Східниці поблизу Трускавця. Там святкують дуже весело: компанія збирається у когось одного, а тоді кожен кличе всіх до себе додому.
Зеновія Яковенко, село Жураки Богородчанського району:
- Традиції святкування - дуже давні. На те вони й традиції, аби ми їх не міняли, а зберігали, підтримували, вчили їх своїх дітей. Проводимо Різдво з ялинкою, кутею обов'язково і стравами, рецепти яких мусить знати кожна газдиня. У день святого вечора - строгий піст. У злагоді й спокої готуємо пісні страви. Найперше чоловік заносить до хати дідуха, на столі часникові голівки по краях - на міцне здоров'я. Вклякаємо і молимося. Сідаємо до столу. Найперше, як вчила мене моя бабка, ми відбираємо ложку кожної страви полазникові, а вранці оту їжу (не дай Бог викинути!) даємо худобі. Після вечері колядуємо, відвідуємо чоловікових батьків з колядою і віншуваннями. Наступні дні Різдвяних свят - піднесені й щасливі. Маємо багато гостей, колядників, вертеп, які прославляють народження Ісусика.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.