УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 183 відвідувачів

Теги
педагогіка УПЦ КП Президент Віктор Ющенко Церква і політика Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) вибори церковна журналістика Вселенський Патріархат краєзнавство українська християнська культура Католицька Церква Церква і медицина УГКЦ монастирі та храми України секти Патріарх Алексій II Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві церква та політика Доброчинність конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада розкол в Україні милосердя іконопис молодь комуністи та Церква церква і суспільство забобони Ющенко Києво-Печерська Лавра шляхи єднання Археологія та реставрація автокефалія Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі діаспора Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






«Галичина» (Івано-Франківськ): Дотримуємося традицій



«Галичина» (Івано-Франківськ), Леся Тугай, 5 січня 2008

Завтра святвечір. Українці дуже шанують це свято і готуються до нього заздалегідь. Яких віковічних різдвяних традицій дотримуються прикарпатські раздині, цікавилися наші журналісти.
Тетяна Дзюбанюк, м. Івано-Франківськ:
- Святий вечір - особливий. Всією родиною сідаємо до святкового столу. Перед тим усі стають на коліна і моляться. До столу подаємо 12 страв, кутю вживаємо першою. Збирається вся родина - від найменшого до найстаршого. Атмосфера - дійсно свята вечеря. Після вечері - колядки, йдемо до родичів. Сьомого числа всі йдемо до храму. Різдво ми святкуємо тихо і врочисто, не так, як Новий рік, бо це святе свято, воно особисте, ти усвідомлюєш, що це незвичайне свято твоєї душі.
Наталія М'якуш, працівниця магазину «Сучасна українська книга», м. Івано-Франківськ:
- Традиції святкування Різдва Христового - теплородинні, бо так склалося, що родина розкидана, а на Різдво всі з'їжджаються, щоб бути ближче до рідних і близьких, відвідати те місце, де рід пустив коріння. Так уже заведено, що має бути на столі 12 пісних страв і спільна молитва - на святвечір та щедрий багатий стіл - на Різдво. У процесі підготовки до свят і під час споживання їжі іде жваве спілкування, згадуємо, як то було гарно колись, складаємо плани на майбутнє. Обов'язково колядуємо! Як без цього. У переддень відвідуємо цвинтар. На свята йдемо до хресних батьків, до найближчих родичів і приймаємо в себе гостей.
Наталія Степанівна, м. Івано-Франківськ:
- Українці завжди святкують святвечір у колі сім'ї. Коли ще я з батьками жила, то теж так було: наймолодші приходили до найстарших. Сьогодні діти, невістка і зять також приходять до нас, спільно пристараємо до столу всього. Особливих традицій ми не видумали - святкуємо як усі. Пригадую, коли ми були малими, то ходили по сусідах колядувати. І мої діти теж у селі любили колядувати. Звісно, ми колядуємо і за столом. Будуть онуки - навчимо і їх. У нашій родині заведено надсилати один одному листівки і готувати невеликі подарунки, намагаємося близьких і друзів привітати телефоном. Цього року поїдемо до села, до моєї мами вечеряти і колядувати. Вона стільки всього готує, що ми веземо лише те, чого в неї немає.
Христина, м. Івано-Франківськ.
- Це моє перше Різдво в місті. Ми завжди збиралися у бабусі, але тепер працюємо подобово, тому привеземо бабусю і дідуся до нас. Зберемо велику родину. Мама готуватиме 12 страв, будемо старатися, аби було 12, не завжди так виходить - усе залежить від фантазії, бо це ж піст. У місті, безсумнівно, традиції втрачені. У селі колядуємо, радіємо, гості - цілу ніч. Однак ми обов'язково підемо в неділю до церкви. Я і моя сестра Оля будемо колядувати, хоч уже гроші за свою коляду не отримуємо, а самі роздаємо дітям, колядуємо з великим задоволенням. Сподіваюся, відсвяткуємо гарно і в місті.
Наталя Гемак, м. Івано-Франківськ:
- На святвечір і Різдво їдемо до села Угринова під Івано-Франківськом. Ми, звісно, після роботи, приїжджаємо майже на все готове: кутя, вареники, гриби, узвар... Бабуся всього наготувала. Свічечка горить, ми спільно молимося - і до столу. Повечеряли, згадали тих, хто не з нами, і починаємо колядувати. Після цього до нас можуть завітати вже й перші колядники. То не є так щороку, але ми сподіваємося... Після святої вечері до нас приходять родичі. Так розпочинається свято... Я ще пригадала собі, як ми колись із мамою відпочивали у Східниці поблизу Трускавця. Там святкують дуже весело: компанія збирається у когось одного, а тоді кожен кличе всіх до себе додому.
Зеновія Яковенко, село Жураки Богородчанського району:
- Традиції святкування - дуже давні. На те вони й традиції, аби ми їх не міняли, а зберігали, підтримували, вчили їх своїх дітей. Проводимо Різдво з ялинкою, кутею обов'язково і стравами, рецепти яких мусить знати кожна газдиня. У день святого вечора - строгий піст. У злагоді й спокої готуємо пісні страви. Найперше чоловік заносить до хати дідуха, на столі часникові голівки по краях - на міцне здоров'я. Вклякаємо і молимося. Сідаємо до столу. Найперше, як вчила мене моя бабка, ми відбираємо ложку кожної страви полазникові, а вранці оту їжу (не дай Бог викинути!) даємо худобі. Після вечері колядуємо, відвідуємо чоловікових батьків з колядою і віншуваннями. Наступні дні Різдвяних свят - піднесені й щасливі. Маємо багато гостей, колядників, вертеп, які прославляють народження Ісусика.
   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.