УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 89 відвідувачів

Теги
церква і суспільство автокефалія Патріарх Алексій II Доброчинність іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада церква та політика молодь УПЦ КП українська християнська культура монастирі та храми України шляхи єднання милосердя Археологія та реставрація комуністи та Церква забобони Священний Синод УПЦ секти Мазепа Церква і політика педагогіка церковна журналістика конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко постать у Церкві Вселенський Патріархат діаспора УГКЦ Католицька Церква краєзнавство розкол в Україні вибори Києво-Печерська Лавра Ющенко Церква і медицина






Рейтинг@Mail.ru






«Газета по-львівськи»: Ціна чужого життя



«Газета по-львівськи», Роман Рак, Леся Федів, 23.01.2008

Щоденна робота лікарів - рятувати життя пацієнта. Утім інколи їм доводиться це робити ціною власного життя і навіть усупереч волі хворого. Випадок, який стався цієї неділі у Львові, шокує. Санітар швидкої допомоги намагався втримати самогубцю від стрибка з вікна дев'ятого поверху, однак не подужав - й обоє розбилися.
Трагедія сталася 20 січня на вулиці Замарстинівській, 144. Як удалося з'ясувати «Газеті...», обідньої пори у вікні під'їзду між 9 і 10 поверхом з'явився чоловік. Він сів на підвіконня, сперся на раму й час від часу щось вигукував. Мешканка однієї з квартир на дев'ятому поверсі цього будинку стверджує, що на обличчі самогубці були свіжі рани, ніби його нещодавно побили. «Я вийшла на сходи, щоб почистити чоботи. Побачила чоловіка, який сидів на вікні. Він був одягнутий у куртку та джинси, виглядав абсолютно нормально, але обличчя його було побите. А ще він кричав: «Я ні в чому не винний», - розповіла вона «Газеті...». На її думку, чоловік був тверезий, але неврівноважений.
Згодом хтось із сусідів викликав наряд міліції. Правоохоронці вирішили не вдаватися до радикальних дій, натомість викликали психіатричну бригаду станції швидкої допомоги. Окрім «швидкої», на місце події прибули рятувальники МНС. Лікарі намагалися переконати молодика не чинити самогубства. Утім він не слухав медиків і наважився вистрибнути.
Один із санітарів, 56-річний Ярослав, оцінив ситуацію як вкрай критичну: ще мить - і самогубця полетить додолу. Він кинувся до вікна, схопив чоловіка і спробував затягнути в приміщення, однак вага того переважила. На очах у міліціонерів, рятувальників і медбригади обоє зірвалися вниз. І самогубця, і санітар загинули миттєво: висота падіння й асфальтне покриття майданчика перед під'їздом не залишали шансів вижити.
Колеги загиблого санітара кажуть, що Ярослав був справді мужньою людиною. У минулому десантник, він загинув, рятуючи чуже життя. В Ярослава залишилася дружина та двоє дорослих дітей. «Мене дивує, що Бог забирає найкращих», - говорить завідувач підстанції швидкої допомоги, де працював загиблий. Ярослава поховали вчора на цвинтарі села ???, де мешкає його родина.
Натомість причина, через яку зводив порахунки з життям чоловік, через якого й трапилася трагедія, залишається невідомою. 33-річний Руслан мешкав по вулиці Стуса. А що того дня робив на Замарстинівській, 144, ніхто достеменно не знає. Мешканці цього будинку розповіли «Газеті...», що він начебто прийшов до сестри. Однак ніхто з них не зміг сказати, де саме вона живе і чи живе там узагалі.

Схоже трапилося у Львові 20 років тому

За словами головного лікаря станції швидкої допомоги Наталії Поважук, такі трагедії у Львові стаються вкрай рідко. «Востаннє санітар загинув 1987 року. Приїхав на виклик і натрапив на студента, який поводив себе неадекватно, вкрай агресивно, врешті, завдав санітарові смертельного удару ножем у серце. Проте рідкісність таких випадків не свідчить про безпечність роботи лікарів і санітарів, які поспішають на виклики до громадян. Як розповіла пані Поважук, напади на бригади «швидкої» відбуваються періодично.

ДУМКА ФАХІВЦЯ
Когось на суїцид штовхає жахлива трагедія, а хтось зривається через дрібниці
Останні кілька тижнів стрічки новин рясніли повідомленнями про самогубства. Подвійне самогубство підлітків у Турківському районі, повішення молодої жінки, самоспалення юнака і, нарешті, трагедія у Львові, коли самогубець загинув, та ще й укоротив життя медикові, який намагався його порятувати... Що спричинило таку хвилю суїцидів - про це розмовляємо з кандидатом медичних наук, психотерапевтом Наталією Ришковською.
- Думаю, це збіг, що впродовж короткого часу відбулося кілька резонансних самогубств, - говорить фахівець. - Зазвичай загострення депресій, які можуть спонукати до думок піти з життя, відбувається навесні та восени. Й упродовж останніх 10-15 років в Україні зростає кількість самогубств. Це зумовлено соціальними чинниками, але не тільки. Бо ж у європейських країнах із високим рівнем життя - Швеції, Швайцарії - теж чимало суїцидів. Мабуть, причина в тім, що нині кожен заклопотаний своїми проблемами, люди перестають цікавитися одне одним.
- Пані Наталю, чи можна говорити, що самогубство скоюють лише люди з психічними вадами? 
- Вважають, що 60% хворих на шизофренію схильні до суїциду. У стані депресії 60-70% осіб здатні скоїти самогубство. Але не лише психічно хворі добровільно йдуть із життя. Самогубство недужого та здорового - це різні речі. Здорові люди можуть переживати кризу, перебувати у специфічному стані, який спеціалісти називають станом тунельно звуженої свідомості. Тоді людина не бачить іншого виходу, ніж смерть.
- Хто належить до групи ризику - за статтю, віком, соціальним статусом?..
- Колись вважали, що чоловіки частіше наважуються на це. Та насправді жінки більше схильні до спроб самогубства, а чоловіки переважно «доводять справу» до кінця. Група ризику - це залежні від алкоголю та наркотиків, особи, схильні до депресії, чоловіки працездатного віку, які втратили роботу, жінки, що виходять на пенсію і не можуть адаптуватися до змін, емоційно нестійкі підлітки та молоді люди. Що штовхає людину на такий крок? У когось це жахлива сімейна трагедія, скажімо, втрата дитини, а хтось зривається, тому що батьки відмовилися купити новий магнітофон. Усе залежить від зрілості особистості, відповідальності перед близькими. За методами скоєння самогубства, найпоширенішими є отруєння та повішення. Вогнепальних мало, бо зброю в нас дістати не так легко, як в інших країнах. А найжорстокіші та найнесподіваніші самогубства скоюють пацієнти психіатричних лікарень.
- Кажуть, це хибна думка, ніби самогубці приховують свої наміри. Насправді вони подають нам сигнали...
- ...Але ми не завжди їх розпізнаємо. Якщо донедавна весела людина стає пригніченою, замикається - з нею щось негаразд. Якщо завжди доглянута жінка припиняє стежити за собою, ходить неохайною, отже, її щось пригнічує. Ми не раз чуємо від друзів чи колег: «Мені так погано, що жити не хочеться». Не треба боятися запитати, що сталося. Це може врятувати людину, витягнути. Не можна відкидати підліткові проблеми, слід спробувати їх вирішити разом, звернутися по допомогу до психолога. Адже переживання, які, на думку дорослих, виглядають дрібними (наприклад, дівчину покинув хлопець), для підлітка - справжня трагедія. А спроба самогубства насправді може бути лише криком про допомогу.
- Як можна впливати на ситуацію?
- Я порівнювала рівень суїцидів у регіонах України. Виявляється, на заході він найнижчий. Це пов'язано зі збереженням сімейних цінностей, релігійним вихованням. Адже самогубство вважають великим гріхом. Це серйозний чинник.
Думаю, що суїцидів поменшало б, якби в Україні більше популяризували психотерапію. На жаль, у нас люди спочатку об'їздять усіх знахарів, шаманів, а коли вже біда - йдуть до лікаря. Треба, щоб кожен ішов до свого психолога так, як іде на огляд до терапевта. Добре, що у школах уже працюють психологи, але вони не такі популярні, як хотілося б.

ПОЗИЦІЯ ЦЕРКВИ
Отець Михайло Димид, доктор східного канонічного права, директор Інституту церковного права УКУ:
Самогубство було та залишається тяжким гріхом. Людина отримала життя від Господа Бога, він є його господарем і вирішує, коли має закінчитися земний шлях кожного. Якщо людина сама перериває життя, то таким чином ставить себе на місце Бога. Донедавна Церква не зважала на нюанси скоєння суїциду - самогубця однаково вважали грішником, якого не можна ховати за християнським обрядом.
Ситуація змінилася десь у другій половині ХХ століття, із розвитком психології та психіатрії. Церква стала більш поблажливою щодо самогубців. Якщо відомо, що людина була хворою або пішла на такий крок не усвідомлено, в стані афекту, то це не є важким гріхом і священик може ховати покійного. Якщо існують сумніви, чи самогубця вчинив свідомо чи несвідомо, то Церква залишає відповідальність на Господа і ховає небіжчика за християнським обрядом. Зрештою, ми не можемо знати, що думала людина, яка стрибнула з моста, в ті кілька секунд падіння. Можливо, вона передумала, пошкодувала і розкаялася. Звичайно, не могла посповідатися, але якщо попросила прощення в Бога, то її гріх прощено. В усякому разі не можна забувати, що за померлих, надто грішників, треба молитися.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.