УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
Церква і медицина шляхи єднання УПЦ КП Церква і влада милосердя секти конфлікти Митрополит Володимир (Сабодан) забобони автокефалія церковна журналістика Патріарх Алексій II молодь вибори діаспора церква і суспільство Мазепа комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика іконопис монастирі та храми України краєзнавство Президент Віктор Ющенко УГКЦ постать у Церкві педагогіка Священний Синод УПЦ Голодомор Вселенський Патріархат Ющенко розкол в Україні Церква і політика Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Католицька Церква Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Білокам’яний спокій Чернігова



«Хрещатик» (Київ), Марина Арсьонова, 05.02.2008

Півтори години їзди та 30 гривень на дорогу відкриють багатий на умиротворення та старовинні собори Чернігів

При слові "Чернігів" туристи, що побували тут, одразу ж згадують три речі. 12 гармат на Чернігівському Валу, намолені православні собори Дитинця та абсолютний спокій на старовинних вулицях цього невеликого містечка.
Щоб подивитися Чернігів, багато зусиль (і фізичних, і фінансових) витрачати не доведеться. Півтори години на маршрутці чи година на машині - і столичний шум та смоґ зміняться на провінційний у кращому сенсі слова  Чернігів. Маршрутки відправляються від станцій метро "Лівобережна", "Чернігівська", "Лісова", та від київського автовокзалу з 9-ї ранку до 21-ї вечора, а квиток коштує 15 - 21 грн.


Після приїзду до Чернігова краще вийти одразу ж біля Дитинця - старій частині міста, де розташовані найкрасивіші собори. Можна також попросити водія зупинити біля будинку McDonald's, звідки до Дитинця прогулятися тихенькими вулочками центра міста, де кожен будинок - архітектурна пам'ятка. До слова, історичне минуле Чернігова не поступається київському. Є дані, що люди почали селитися на цій землі ще 100 тисяч років тому, а у часи Київської Русі Чернігів вважався другим за політичним, економічним та культурним значенням містом держави. Тому подивитися тут є на що.

Ще одні печери Антонія


На східному боці Дитинця знаходиться Чернігівський Вал зі славетними 12-ма гарматами. Гармати завезли сюди з бастіонів Чернігівської фортеці у XVII - XVIII сторіччях, але їх спіткала така ж доля, як і гармати Київської фортеці - вони жодного разу не стріляли. А у XX сторіччі бронзу на них замінили чавуном, який нині і дивиться на річку Десну, що тече внизу Валу.
З парка, що знаходиться на Валу, дістатися до Дитинця із білокам'яними церквами просто - треба пройти один проліт сходами униз і направо. Екскурсія Дитинцем коштуватиме 40 гривень для групи. Тут очам туриста відкриються найголовніші собори Дитинця - Спасо-Преображенський, який побудували ще в 1036 році, Свято-Успенський та Борисоглібський собори XVII сторіччя та Іллінська церква. Серед відомих пам'яток Чернігова обов'язково запам'ятовуються Антонієві печери. Це монастир у катакомбах, заснований в 1069 році християнським місіонером Антонієм, який також був засновником Києво-Печерської лаври. Від лаврських Антонієві печери відрізняє охайність та простір, а також вказівники для туристів, щоб не заблукали, якщо захочуть прогулятися без екскурсовода.

Дві сторони святості


Одна з найголовніших архітектурних пам'яток Чернігова - будинок Чернігівського колегіуму. Будинок побудований у XVII - XVIII сторіччях письменником та церковником Іоанном Максимовичем у стилі українського бароко. Нині, звісно, тут уже ніхто не вивчає латину та Слово Боже, але саме у будинку Чернігівського колегіуму зберігаються найрідкісніші ікони України. Одна із найцікавіших - двостороння ікона XIX сторіччя. Дерево ікони має рубчики на лицьовому боці: якщо дивитися на неї з правого боку, то бачиш Божу Матір, а якщо із лівого - Ісуса. Ще у музеї є дві апокрифічні ікони із трирукою Божою Матір'ю. Третю руку, за легендою, Діві Марії дав Бог, коли вона, втікаючи від розбійників, перепливала річку і вже не мала сил пливти. Не менш цікаві ікони, які робили чернігівські майстри із простого народу. Малюючи Ісуса Христа, Діву Марію та святих великомучеників, вони зображали їх на свій український манер. Таким чином на народній іконі XIX сторіччя Діва Марія має українські чорні очі й чорні брови, а маленький Ісус одягнений у вишиванку та дитячі шаровари.

Раритети у кафе


Звісно, задовгі прогулянки та екскурсії налаштують на відпочинок у кафе чи ресторанчику. Але у Чернігові також є всеукраїнська проблема майже повної відсутності пристойних закладів (усюдисущі піццерії "Челентано" та їдальня "Пузата хата" не враховуються). Більшість кафе і ресторанів виконані тут у стилі 90-х років минулого сторіччя, коли "радянські" принципи обслуговування клієнтів поєднувалися із надмірним пластиком і штучними квітами в інтер'єрі. В такі місця ходить чернігівська "золота молодь", яка критично роздивлятиметься заїжджих гостей і замовлятиме все, що на столі у вас (ну не упускати ж моменту показати киянам свою платоспроможність!).

 

Але є одне справді пристойне місце, яке задовольнить прискіпливого киянина і у Чернігові,- кафе-музей "Абажур" на вулиці Преображенській. Кафе невеличке, але зроблене з неабияким креативом. Уздовж всіх стін кафе розміщені відкриті антресолі, на яких зібрані раритетні речі з історії. Тут і стара електрогітара, і маленький подряпаний холодильник часів СРСР, і якісь книжки класиків. На одному із столів стоїть головний експонат - лампа під абажуром особистою персоною. А ще у кафе "Абажур" відбуваються виставки художників, скульпторів. Наразі, наприклад, там можна подивитися і придбати картини Валентини Султанової у стилі пап'є-арт. "Абажур" і не ресторан, утім, готують тут пристойно - у меню присутня паста, є багато варіацій млинців та десертів за доволі невеликі гроші (15 - 20 грн за млинці).

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.