УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 191 відвідувачів

Теги
іконопис Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) молодь краєзнавство Мазепа автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра Доброчинність українська християнська культура Голодомор церква і суспільство Церква і влада педагогіка Священний Синод УПЦ Церква і медицина Церква і політика забобони милосердя церковна журналістика шляхи єднання Президент Віктор Ющенко конфлікти діаспора постать у Церкві монастирі та храми України Археологія та реставрація секти Предстоятелі Помісних Церков Ющенко вибори церква та політика УГКЦ розкол в Україні комуністи та Церква Патріарх Алексій II Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






Інститут Екуменічних Студій (Львів): Промова Антуана Аржаковського з нагоди представлення кардиналом Мартіно Компендіуму українською мовою у Києво-Могилянській Академії



Інститут Екуменічних Студій, лютий 2008.

 

Антуан Аржаковський,
директор Інституту екуменічних студій Українського Католицького Університету.

Еміненції, Ексцеленції, Пані та Панове викладачі та студенти Києво-Могилянської Академії, Дорогі Друзі,


Для мене є честю можливість сказати кілька слів про екуменічну важливість опублікування українською мовою Компендіуму соціальної доктрини Католицької Церкви. Я дякую своїм друзям Сергію Квіту, президенту Києво-Могилянської Академії, та Апостольському нунцію Владиці Івану Юрковичу за надану мені нагоду говорити впродовж кількох хвилин на тему, близьку моєму серцю.


Дозвольте мені нагадати певні цифри стосовно серйозної ситуації, у якій опинилася наша планета, для того, щоб усвідомити важливість Компендіуму та спільної екуменічної стратегії стосовно соціальних питань. Щороку 800 мільйонів осіб страждають від голоду і 200 мільйонів захворюють на холеру через вживання зараженої води, кожного року зникають 10 000 видів тварин та рослин, кожного дня 30 000 дітей помирають у неприродній спосіб, щогодини у світі вирубуються лісові масиви площею еквівалентною семи футбольним полям. Розходження між десятьма найбагатшими країнами та десятьма найбіднішими країнами збільшилося у десять разів за тридцять років.


Ці жахливі факти дозволяють нам зрозуміти чому усі східні православні Церкви підтримують екуменічне залучення спільно з усім християнським світом. Вони визнають, що головні моменти їхньої віри їх об'єднують і дозволяють їм пересувати гори несправедливості та бідності за умови, якщо вони працюватимуть разом. Отже, Церкви Заходу та Сходу усвідомлюють, що вони разом є зацікавлені в обміні своїми дарами та компетенцією у соціальних питаннях. Я хотів би навести три коротких приклади.


Перший приклад, це приклад власності. Соціальна доктрина Католицької Церкви, яка представлена у цьому Компендіумі, формувалася поступово впродовж віків. Вона особливо розвинулася та рафінувалася у період між перебуванням на престолі папи Лева ХІІІ та папи Івана Павла ІІ. Але вже у ХІІІ столітті святий Тома Аквінський знайшов синтез між двома вченнями Церкви про власність, які часто вважалися суперечливими. З одного боку, Отці Церкви кажуть нам, що будь-яке майно слід вважати Божим даром (а отже, воно не належить власне кажучи людині, саме ця істина була використана комунізмом). З іншого боку, книга Буття вчить нас, що людина була покликана обробляти землю у саду Едему, а отже, повинна почуватися відповідальною за добре керування творінням (ця істина використовується лібералізмом).


Святий Тома здійснив синтез цих двох принципів, встановлюючи принцип, що «всі речі є спільними у часі потреби». Це означає, що право приватної власності може бути легітимним, але воно підпорядковується, як пише Компендіум, «всезагальному призначенню благ». Святий Тома вважав, наприклад, що є легітимним вкрасти яблуко, якщо єдиною альтернативою, яка залишається людині, є вмерти від голоду. Віктор Гюго згадав про це у своєму відомому романі Знедолені, який облетів увесь світ. Католицький єпископ, до якого двоє поліцейських приводять молодого Жана Вальжана, який вкрав його столове срібло, заперечив, що мова йде про крадіжку, нагадуючи, що все в його домі належить Богу. У цьому, як мені видається, є певна християнська правда, яка, якщо її сприймати серйозно, могла б дозволити уникнути багато трагедій капіталістичних та комуністичних світів ХІХ-ХХ століть. І сьогодні, для багатьох християн цей принцип верховності права на життя над правом на володіння, ця контекстуалізація відповідальності за володіння, означають спільно боротися задля розвитку акціонерства робітників, знизити відсоток ПДВ на продукти першої необхідності, зменшити борг найбідніших країн і т. д.


Я нагадую другий приклад, що православна думка у ХХ столітті теж дала багато плодів у справі соціальної доктрини, які сьогодні слід пізнати та поділитися ними. Досить довго православна духовність відкидала секуляризовану сучасність. Можна було б додати: справедливо, якщо брати до уваги підсумок тоталітарних ідеологій. Православний апофатизм був ефективною протиотрутою для усіх спроб об'єктивації Бога та його творіння. Але такі автори як Микола Бердяєв та Сергій Булгаков, двоє колишніх киян, які емігрували у Париж, також зрозуміли, що відкидання павшого світу не було достатнім для його преображення. Вони розвинули дві філософсько-богословські доктрини, які позначають поняттями персоналізм та софіологія. В ім'я їхнього захисту гідності кожної людської особи вони обоє у тридцятих роках написали тексти, які засуджували антисемітизм. Разом з матір'ю Марією Скобцовою вони були також співзасновниками організації Православна Дія, яка надавала екуменічну соціальну допомогу найбільш потребуючим. Вони першими підтримали святу Марію у створенні її мережі Опору для захисту євреїв, коли у Париж прийшли нацисти. Я не можу також не згадати, у присутності кардинала Гузара, греко-католицького митрополита, блаженної пам'яті Владику Андрея Шептицького, який також переховував багатьох євреїв у Львові під час другої світової війни.


Цей позитивний, екуменічний та прагматичний підхід російських та українських духовних осіб повинен сьогодні сяяти у всьому православному та християнському світі. Знову ж таки, це не заперечує дискусії та незгоди між християнами. Екуменізм не означає скомпрометувати свою віру. Навпаки, екуменічний дух полягає у співставленні своєї віри із вірою інших християн, щоб випробувати її та краще служити разом найбільш потребуючим[1].


Останній приклад, болюче питання алкоголізму. Засудження Церквами цього соціального лиха є одностайним. У документі Російської Церкви, наприклад, Основи соціальних концепцій, знаходимо сильні слова святого Василія Великого про алкоголь, «який проганяє Святого Духа», чи святого Івана Золотоуста про «спотворену волю п'яного чоловіка»[2]. Але саме протестанти створили у 1935 році товариство Анонімних Алкоголіків, яке сьогодні об'єднує два мільйони членів у 140 країнах і яке дає ефективні знаряддя для боротьби проти цього зла. Один мій друг православний християнин сказав мені нещодавно, що саме ходячи до анонімних алкоголіків, він почав молитися Богу щоденно та екзістенціально завдяки відомій молитві спокою Анонімних Алкоголіків: «Мій Боже, дай нам спокій прийняти речі, які ми не можемо змінити. Сміливість змінити речі, які ми можемо змінити. І мудрість пізнати різницю між ними»[3].


Отож, прийшов час об'єднати дві великі течії екуменічного руху, тео-центричну течію та гумано-центричну течію, у третю велику течію універсальної християнської свідомості, місіонерську течію Церкви. Публікація українською мовою Компендіуму Католицької Церкви дозволить, я переконаний у цьому, усвідомити, що всі українці, віруючі та невіруючі, мають багато для того, щоб отримати мудрість Петра. І приїзд у Львів та Київ Його Еміненції кардинала Мартіно, який скрізь, де він їздить, невтомно свідчить єдність Церкви, коли вона стоїть біля найбідніших, є з цієї точки зору важливим моментом цього усвідомлення. Українцям відома соціальна ефективність Католицької Церкви, Церкви Матері Терези з Калькутти та Церква двох організацій Карітас, присутніх в Україні. Як і в 2001 році, коли папа Іван Павло ІІ приїхав в Україну, Ви, Ваша Еміненціє, подаєте своєю присутністю знак надії багатьом християнам, а також багатьом невіруючим соціально залученим особам. Ця надія полягає у тому, що не все у цьому світі залежить від сліпих сил, чи то мова йде про глобалізацію, чи про сили диявола. Для Вас прихід справедливого суспільства є можливим, якщо люди погодяться взяти на себе свою відповідальність і відкритися Христові у Дусі. Дозвольте мені з цього приводу від імені усіх подякувати Вам від усього серця.

--- 

[1] Можна, наприклад, мати різні точки зору на місце жінки у Церкві або на певні концепти, як наприклад концепт «справедливої війни». Але ці незгоди не повинні змушувати забути, що усі християни мають спільні вищі принципи, наприклад, повертаючись до наших прикладів, що у Христі немає ні чоловіка, ні жінки, і що для того, щоб мати мир, слід готувати не війну, а мир та співпрацю.

[2] Les bases de la conception sociale de l'Eglise orthodoxe russe, розділ XI, 6.

[3] http://fr.wikipedia.org/wiki/Alcooliques_Anonymes

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.