УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація вибори іконопис Церква і політика УГКЦ Церква і влада Католицька Церква церква та політика Митрополит Володимир (Сабодан) постать у Церкві молодь краєзнавство конфлікти педагогіка розкол в Україні милосердя Церква і медицина Ющенко шляхи єднання Доброчинність комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП автокефалія діаспора Патріарх Алексій II Священний Синод УПЦ секти Мазепа Голодомор Вселенський Патріархат забобони церковна журналістика українська християнська культура монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков






Рейтинг@Mail.ru






«Антенна» (Черкассы): “Вона була розумною дівчинкою...”



«Антенна» (Черкассы), Галина Березенко, 03.01.2008

Мати намагається повернути собі свою доньку, стверджуючи, що ту загіпнотизували у церкві...

 

Ця історія могла трапитися у будь-якому іншому місті. Мати і доросла донька раптом перестали розуміти одна одну. Таке буває. Значно рідше втрата взаєморозуміння між батьками і дітьми відбувається через релігію - донька пішла від матері до братів і сестер во Христі. Хоча над цією історією варто задуматись не тільки матерям...

"Її проти мене настроїли..."

Ось вже три роки 33-річна Тамара (імена головних героїв історії змінені з етичних міркувань. - Ред.) лише зрідка забігає до матері у гості. "Посидить найбільше хвилин п'ятнадцять, і знов до них біжить", - бідкається Марина Сергіївна, поважного вигляду дама у літах. "Вони" - це нова сім'я доньки. Тамара не створила її сама, вона прийшла туди... як наймичка, твердить мати. Тамара та її новоспечені «родичі» є парафіянами однієї церкви харизматичного напрямку. Саме ця церква, твердить Марина Сергіївна, і звела стіну непорозуміння між нею та її дитиною, а нині становить загрозу ще й матеріальним статкам сім'ї. Під час богослужінь, вважає мати, проповідники і пастирі церкви застосовували гіпноз.

- Спершу служіння були лише до 9-ї вечора, - говорить Марина Сергіївна, - а потім Тамара стала о третій ночі повертатися. Хоча раніше ніколи пізніше 10-ї вечора не приходила...

Незабаром стали помітними зміни і в поведінці. Тамара збайдужіла до свого зовнішнього вигляду, до речей, якими раніше цікавилась, покинула навчання у інституті. Зате у доньки з'явились нові турботи - вивчити уроки із дітьми голови місцевої релігійної громади, повести їх гуляти, приготувати їсти на усю сім'ю, випрати білизну, ще й попоратися на чужому городі. "Її перестало цікавити, як моє здоров'я, як справи вдома", - зітхає мати.

Особливе занепокоєння у Марини Сергіївни викликала поведінка Тамари, коли донька стала у домі бубоніти якісь молитви і при цьому спльовувати, ніби відганяючи нечистих духів.

"Вона таке і у офісі фірми, де працює, робила, - пояснює Марина Сергіївна. - Але там її суворо попередили, і вона припинила. І незабаром пішла із дому взагалі". І тоді мати вирішила звернутися до психіатра, "показати" лікареві доньку. Тамарі ж мама сказала, що збирається полікувати розхитані нерви у психоневрологічному диспансері, і попрохала доньку піти разом з нею.

"Імені лікаря я, на жаль, не пам'ятаю, - розповідає Марина Сергіївна. - Він спершу розпитував Тамару про мене, які, на її думку, можуть бути причини мого нездужання. Але коли питання стали стосуватися доньчиного власного життя, у її голосі з'явилась агресія. Лікар зрозумів, що із нею "попрацювали", і запропонував їй полікуватись. Тамара йому відрубала: "Мене Бог зцілить". А у розмові зі мною лікар зауважив, що без її згоди до лікарні покласти Тамару неможливо, проте для того, щоб її помістити до психіатричної лікарні у Шевченковому, потрібна лише моя згода. Звісно, я категорично відмовилась, адже "Шевченкове" - то страшна річ".

Пізніше Тамара тільки й змогла, що докорити матері: "Як ти могла? Рідна мати - і хочеш мене у психушці зачинити..."

Мати не заспокоїлась і стала калатати у всі можливі дзвони - звернулась до голови церковної громади у області, написала листа до газети. Пастор на прийомі зауважив Марині Сергіївні, що богослужінь до третьої ночі насправді не повинно бути, пообіцяв розібратися у ситуації і повідомив, що у громаді дійсно був один парафіянин, що володів гіпнотичними здібностями, але від церкви він вже відлучений. Чи це дійсно так і чи розбирався пастор у ситуації, Марині Сергіївні з'ясувати не вдалось.

Не принесли поки що результату і молебні, замовлені у Києво-Печерській лаврі, Красногорському і Мотронинському монастирях... А те, що донька під час однієї з останніх зустрічей з матір'ю якось дуже поривалась чимось допомогти матері, Марина Сергіївна пояснює тим, що нарешті розповіла про свою проблему перед телекамерою. На її думку, донька або хтось із її знайомих побачили випуск новин, і тепер чогось бояться.

До церкви - за особистим щастям

Вперше прийти на богослужіння до "ненашої" церкви Тамара, православна християнка, погодилась на запрошення колеги по роботі, мовляв, може, долю там свою знайдеш. Тамарі незабаром мало виповнитися 30, але основним сенсом її життя лишалась робота на фірмі (куди її влаштувала мати по знайомству і де молода жінка працювала за трьох), заочне навчання у одному із черкаських вузів і відвідини храму. Із чоловіками чомусь у красуні Тамари не складалося. Були пропозиції від однокласників відразу після закінчення школи - але Тамара тільки посміювалась, згадуючи, як ці ж кавалери списували у неї - відмінниці і активістки - математику. Шкільні подруги, швиденько повискакувавши заміж і понароджувавши дітей, так само миттєво повиганяли своїх колишніх благовірних. "Ну і навіщо так? - зауважувала на материні докори Тамара. - Навіщо одружуватися зопалу, аби з ким? Щоб потім розлучитися?"

Мати спробувала влаштувати їй знайомство із сином своєї давньої приятельки. Але Тамара, зрозумівши, до чого йдеться, у гості до потенційного жениха пішла разом із молодшим братом. Нерозлучні друзі - братик і сестричка - влаштували із тих "заручин" справжнісіньку комедію. Як вони сміялись, повертаючись додому!

Та згодом і брат облаштував своє власне сімейне життя. Нині Ігор мешкає за морем-океаном, бо йому пощастило виграти грін-карту - вид на проживання у США. Увесь час поривається забрати сестру із собою, але Тамара тепер ніби уникає його, а при зустрічах відмовляється приймати його подарунки. І не сміється вона так дзвінко, як колись, лише боязко і сором'язливо посміхається, подивляючись на годинник: "Мені час іти..."

Із Тамариним батьком Марина Сергіївна розлучилася, коли доньці виповнилося чотири роки. Але вітчима, батька молодшого, Ігоря, Тамара сприйняла як рідного, запевняє мати.

Перші відвідини богослужіння іншої конфесії Тамарі, як пригадує мати, не сподобались. "Вони ж застосовують гіпноз! Мені це зовсім не подобається", - обурювалась дівчина. Але та ж колега, що таки знайшла у церкві своє особисте щастя, вмовила якось Тамару прийти і вдруге. "І раптом їй сподобалось, - говорить Марина Сергіївна. - Вона прийшла додому сповнена якоїсь дивної радості, задоволення. Що робити - стала її зустрічати після вечірніх богослужінь: я ніколи не обмежувала її свободу вибору".

Богослужіння у центрі міста (а Тамара з мамою жили у віддаленому районі) відбувалися двічі на тиждень. І ще двічі богослужіння проходили під началом голови релігійної громади, яка знаходилася неподалік від місця проживання того чи іншого парафіянина. Так Тамара познайомилась з Андрієм і його сім'єю, а потім від них же довідалась, що одержима бісом.

"Я казала їй - доню, ну подумай, який біс? - говорить мати. - Ти тільки починаєш жити, ще не встигла наробити гріхів... І почались оці вигнання бісів у глуху ніч". Невідомо, можливо, Тамарі сказали, що біс вселився і у її квартиру, але вона без зайвих розмов віддала ключі одному із активістів церкви. Марина Сергіївна виявила це, коли не змогла потрапити до помешкання. Сусідка повідомила їй, що у квартирі "якийсь мужик". Коли мати почала обурюватися, їй переказали Андрієві слова, що Тамара, виявляється, вчинила неправильно, віддавши ключі. Але мати нині переконана, що ті, хто розраховував на доньчину квартиру, не врахували одного - що записане житло було на ім'я матері. Невдовзі після випадку із самозаселенцем Марина Сергіївна продала квартиру. Мати впевнена, що насправді церкві була потрібна не її Тамара, а її статки...

"Це моє життя..."

По телефону Тамара погодилась на зустріч із кореспондентом "Антенны". Але якось дуже невпевнено, залишаючи вибір місця і часу за мною. Я впізнала її - мати перед цим показувала фотографії доньки. На лавку поруч зі мною сіла жінка. Бліда, аж ніби виснажена, у величезних окулярах і якомусь безформному платті. Упродовж короткої розмови жінка тільки повторювала: "Я насправді дуже люблю свою маму і не думаю, що наші з нею стосунки мають бути предметом для обговорення... Це моє життя, мій вибір..."

Завершувати розмову теж довелось мені - Тамарі здавалось, що якщо вона сама поставить у ній крапку, то цим мене образить...

Думки з приводу

Владика Іоан, єпископ Черкаський і Чигиринський (УПЦ Київського патріархату):

- Те, про що розповіла Марина Сергіївна, відбулось внаслідок потужного психічного удару, для якого була створена відповідна обстановка. Щодо даного випадку - допомогти тут може тільки молитва віруючих, молитва матері за дитину, яка є найсильнішою. Марина Сергіївна приходить до Свято-Троїцького собору, і ми разом із парафіянами молимося за спасіння Тамари.

А щоб застерегти і упередити такі випадки у подальшому, до захисту свідомості і волі своїх громадян має долучитися і держава, оскільки свобода совісті має передбачати і її захист. На мою думку, на часі вже створення спеціальної комісії за участю психологів, психотерапевтів та інших фахівців, які мають визначити рівень безпечності методик тих чи інших проповідників. Це має бути певний державний орган, до якого слід долучити і представників чільних релігій, які мають столітній і тисячолітній досвід у виявленні тих методів, які шкодять сім'ї. Бо коли руйнується сім'я, руйнується і держава.

Валерій Розін, психіатр, начмед Черкаського обласного психоневрологічного диспансеру:

- У нашій практиці є випадки звернень парафіян, скажімо так, неканонічних церков, причому більшість з них - жінки. Хочу зауважити, що, по-перше, методи поширення впливу у сектах є більш агресивними, а по-друге, туди не потрапляють, як свідчить наша практика, гармонійні особистості. У людини, скажімо, вже є якась схильність до чужого впливу, є початок якихось психічних розладів чи захворювань. Або ж людина перенесла якісь психотравми - тривалі чи короткочасні, але досить інтенсивні. А за тієї соціально-економічної обстановки, яка вже тривалий час панує в Україні, схильність до впливу навіть у нормальних людей зросла. Науковці визначили, що у період спокою і стабільності у суспільстві частка людей, що особливо схильні до чужого впливу, становить 2-3%. У кризові часи ця група зростає до 7-9%.

Марія Ушко, головний психотерапевт обласного управління охорони здоров'я:

- ... Методи, яким користуються у сектах - це, зазвичай, гіпноз, причому за допомогою цитат із Біблії.

Люди, що потрапляють до сект, є психологічно залежними. Я гадаю, що корені ситуації межи матір'ю і донькою закладені ще у дитинстві. І почалося з того, що мати покладала великі сподівання на неї. Мати хотіла бачити у доньці найкращу, і дівчина, коли вже почала дорослішати, прагнула втекти від материної владності, авторитету. Це усього лише втеча від вирішення проблем.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.