УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 211 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство Церква і медицина молодь Доброчинність Ющенко УПЦ КП Церква і політика забобони Священний Синод УПЦ монастирі та храми України діаспора постать у Церкві УГКЦ Патріарх Алексій II Голодомор церковна журналістика церква і суспільство шляхи єднання розкол в Україні Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква Церква і влада Католицька Церква Мазепа автокефалія церква та політика українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) секти конфлікти милосердя Вселенський Патріархат педагогіка Києво-Печерська Лавра вибори Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






РІСУ: Нові релігійні парадигми сучасного інформаційного суспільства



РІСУ, harizmatizm.uol.ua, 05.03.2008

ТИТАРЕНКО Віта. Нові релігійні парадигми сучасного інформаційного суспільства.// Науковий вісник Чернівецького університету. - Чернівці, 2006 - №291-292. - С. 7-11.

Твердження про те, що інформація в сучасному суспільстві багато і вона відіграє колосальну роль, не викликає ні в кого заперечень. Перехід суспільства в нову фазу, яка знаменує собою створення суспільства нового соціального зразку цікавив багатьох дослідників. Серед них Ф.Уебстер, О.Тофлер, С.Петров, В.Терін та інші.

Однак нас цікавить питання, яке ще поставало об'єктом релігієзнавчих рефлексій, а саме - розгляд особливостей засобів масової інформації в їх співставленні з релігією як такою. В першу чергу, необхідно з'ясувати, що собою становить Інформаційне суспільство, в чому полягає його специфіка. По-друге, в даній статті варто обмежитися аналізом таких форм ЗМІ як Інтернет і телебачення. Така постановка завдання зумовлена насамперед тим, що вплив, який здійснюють Інтернет і телебачення на свідомість людини співставний з впливом релігійним. Цілком логічним постає намагання віднайти в цьому спільне і відмінне.

Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно орієнтованих типів робіт. Суспільними важелями починає володіти не стільки та людина, яка володіє ресурсами або технологіями, а скільки людина, яка володіє інформацією, тобто керує виробництвом інформації та інформаційними каналами. Цей процес «інформатизації» не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: од повсякденного життя до міжнародних відносин, від сфер дозвілля до виробничих відносин. «Інформаційне суспільство - термін, який характеризує системні зміни в соціальній, економічній, політичній правовій, культурній структурі суспільства» [7]. Однак ще зовсім немає ясності в тому, чи інформаційне суспільство виникло в усіх своїх вимірах. Отже, навіть питання, поставлені в даній статті постають як спроба осмислення тих процесів, які відбуваються в сьогоднішньому інформатизованому суспільстві.

Головним носієм інформації, тобто «провайдером» інформаційного суспільства постають засоби масової інформації. Виникнувши перш за все як засіб передавання, трансмісії інформації, репрезентуючи нову соціальну реальність, діяльність нових соціальних суб'єктів, з часом ЗМІ перетворились в систему власного виробництва соціальної інформації - в соціальний інститут, який на паритетній основі бере участь в процесі продукування оперативної, фундаментальної і структурної інформації для вирішення завдань з забезпечення стабільності соціального організму і по виробленню цілей його розвитку [9, С.126]. Як би не дивно це звучало, але ЗМІ перебирають на себе функції ідеологічної системи і починають виконувати в інформаційному суспільстві ті функції, які в традиційному суспільстві брала на себе релігія. Оскільки сучасні ЗМІ не втручаються в традиційні сфери діяльності сакральних релігій, а «надбудовуються» над релігією та іншими суспільними інститутами. В даному випадку цікаво було б розглянути використання сучасних ЗМІ різними релігійними конфесіями і організаціями з метою євангелізації, поширення вчення своєї церкви, надання різнопланової інформації, але не тільки. Спостерігається тенденція ненав'язливого заміщення церкви як організації діяльністю ЗМІ. Вона відбувається непомітно, з першого погляду навіть природно, з огляду на розвиток новітніх технологій у сфері інформації, але неухильно. Звернемо увагу на широку діяльність «телеєвангелістів». Можна скільки завгодно дискутувати з приводу якості цих передач. Однак, за результатами досліджень, проведеними Київським центром політичних досліджень і конфліктології, загальна тривалість програм неорелігійного спрямування на каналах українського телебачення сягає 10-12 годин щотижнево. Можливо православне мовлення дещо поступається кількістю годин, проведених на телебаченні, однак річ не втім. Річ скоріше полягає в тому, що зовсім не обов'язково йти в церкву й бути присутнім на літургії безпосередньо, достатньо включити ТБ - і вже є присутнім на богослужінні. Ставлення до цього може бути неоднозначним. З одного боку послухати службу отримують змогу ті, хто обмежений фізично тощо. Такий самий позитивний момент можна виокремити в проведенні богослужінь по Інтернету в режимі Онлайн, де знову ж таки прихожани присутні віртуально, перебуваючи в цей час у себе вдома перед комп'ютером. Навіть існують й ігри на релігійну тематику. Але йдеться про те, що, як зазналося вище - ЗМІ з засобу передавання, трансмісії інформації з часом перетворюється, а чи ж перетворилося в систему власного виробництва. Йдеться про те, що можна говорити про набування ЗМІ рис світської релігії в сучасному інформаційному суспільстві. Якщо звернутися до ознак світської релігії, то віднаходимо, що світська релігія - суто соціальний феномен, який виникає за підтримки держави і є державною ідеологією [Див. дет.: 1,С.494-500].

Нашим завданням не постає абсолютне ствердження, що ЗМІ є світською релігією. Оскільки навіть нечіткість визначення самого феномену релігії (таких визначень існує, принаймні, декілька сот) тягне за собою і іншу нечіткість - у визначенні ЗМІ як світської релігії. Однак певні ознаки релігії останні все ж мають. Ця проблема і постане предметом нашого розгляду.

Релігія, виступаючи посередником (способом зв'язку між людиною і трансцентентним) є носієм цих трансцендентних смислів. ЗМІ ж постає посередником між інформаційним простором і людиною і є носієм віртуальних образів. Вони заміщають принцип трансценденції священного в свідомості людини його симулякром.

Розглянемо, які ж функції, притаманні релігії і яким чином вони перебираються ЗМІ в інформаційному суспільстві?

Незважаючи на різну класифікацію функцій релігії, виокремлюють такі основні - як світоглядна, компенсаційна, інтегративну, комунікативна, регулятивна. Нижче подано, яким чином вони співвідносяться з функціями ЗМІ.

Релігія ЗМІ

Світоглядна. Релігія розкриває суб'єкту сенс життя, відповідає на його основні, життєзначимі питання, що стосуються його відносин із світом. Як світогляд, релігія дає віруючій людині певний набір символів, понять і категорій, в межах яких вона визначає своє ставлення до довкілля, свою життєдіяльність.

ЗМІ навіть через подачу буденної оперативної інформації про життя суспільства постійно формує і підтримує певну картину світу. Яка б тема не обговорювалася в ЗМІ - це лише фрагмент або епізод у загальному процесі суспільного (світового) розвитку. Можна сказати, що в кожній конкретній події відбивається й бере участь увесь світ, все людство. Бо, згідно теорії Соммера, «ми живемо в свідомому і розумному Всесвіті, який має голографічну структуру. Те, що відбувається з найдрібнішою його частинкою, заторкує і структуру в цілому, оскільки між всіма частинами Всесвіту існує нерозривний зв'язок. Згідно принципу голографії, «кожна частина містить ціле [2, С.20]». Представники ЗМІ не можуть обмежуватися тільки «безсторонньою» інформацією про окремі факти або події - це неможливо в силу єдності світу й взаємної обумовленості всього сущого.

Компенсаційна. В релігії виявляється в тому, що віра в надприродне компенсує людині те, чого вона не може добитися реальними способами із-за своєї немочі. Вона постає як процес зняття в трансцендентному вимірі життєво важливих суперечностей і проблем людського буття й в такий спосіб наповнює оптимістичним змістом сенс життя людини. В ЗМІ їй відповідає функція зняття напруги. Вона може називатися й по-іншому: рекреативною, розважальною, такою, що встановлює емоційно-раціональний баланс. Вона є важливою настільки, наскільки важливим є дозвілля в умовах численних стресів, викликаних урбанізацією, темпами інноваційних процесів в сучасному світі.

Регулятивна. Будь-яка релігія створює свою систему норм і цінностей, приписів і заборон, що регламентують поведінку людини, задають їй певні типи. Згадаймо принагідно Декалог Мойсеїв чи заповіді блаженства Ісуса Христа.

В ЗМІ - з нею співвідноситься функція організації поведінки. На перший погляд вона здається найпростішою, однак і тут можна привести наступні приклади: від організації кампанії по збору допомоги постраждалим від стихійних лих, боротьбі зі СНІДом тощо до пропаганди певного стилю і зразків життя аж до розповсюдження і формування моди - в цих випадках в якості реакції на інформаційні стимули ЗМІ завжди слідує конкретна поведінка людей, їх вчинки.

Комунікативна (інтегративна). Завдяки широкій функціональності релігія постає формальною основою зв'язку між людьми, які належать до одного віросповідання. Забезпечує людину можливістю спільнотного життя в громаді, чи в церкві в цілому. Інтеграція віруючих відбувається не лише на основі спільності віри, а й на основі великого різноманіття спільної діяльності.

В ЗМІ - відповідна цій функції - функція комунікації, через здійснення якої відбувається зв'язок, спілкування, обмін духовними цінностями або емоційним станом, однаковим для тих хто спілкується. На цій основі механізм сприйняття масової інформації індивідом - це не тільки обмін інформації, але й цінностями, джерело підтримки соціальних ролей індивідом. (Приклад Г.Вібе. Телевізійні програми розцінюються багатьма як тривіальні, вульгарні і навіть шкідливі, однак вони збирають величезні аудиторії - явище, породжене з точки зору дослідника, прагненням консолідуватися з тими «іншими», які так само сприймають ці програми ).

Розглянувши співвіднесеність функцій релігії і ЗМІ ми можемо говорити про певну їх спільність, але ототожнювати їх все ж не слід. Однак, якщо мова йде про співвіднесеність функцій, то логічним буде й питання про шляхи і способи впливу на свідомість людини збоку релігії і з боку ЗМІ. Визначивши вище інформацію як комунікацію, а ЗМІ як засоби комунікації, спробуємо відповісти на низку запитань, пов'язаних з впливом, який здійснює інформація на свідомість людей.

Перше, стосується створення аддиктивної особистості (ситуації, яка є характерним наслідком впливу, в одному випадку - релігійного, в іншому телевізійного). Йдеться про те, що людина, яка пережила власний досвід зустрічі з іншою реальністю (в нашому випадку - релігійний досвід і віртуальний світ ЗМІ), характеризується складнішою психічною організацією, але сприйнятий досвід навряд чи можна вважати галюцинацією. Існування ж на грані двох реальностей, в свою чергу, впливає на психіку віруючого (а чи ж глядача, або ж «інтернетчика») зсередини, що може спричинювати появу аддиктивної особистості.

Сучасна ж реальність створюється, головним чином, телебаченням та кінематографом. Середньостатистичний обиватель дивиться телевізор не менше п'яти годин на день. І це той нейрологічний факт, який непросто усвідомити. Телебачення створює, програмує й розписує нашу реальність, формує суспільну думку й створює ідеологічні ілюзії. В процесі цього відбувається, як зазначає Т.Лірі «захоплення» людей, у ході якого інформація, що заволодіває нейронами людини стає автономною, не підкоряючись людському «я». Нас заповнює «інформаційне сміття» - неусвідомлена інформація, яка просто накопичується в несвідомому. Вона завдає шкоди свідомому «я» і послаблює його [6, С.57] . Це призводить до появи в людини нової ідентичності, яка мислить іншими категоріями, послуговується іншою системою цінностей. Таким чином і формується нова аддиктивна (додаткова, отримана шляхом додавання) особистість.

Ті підсвідомі імпульси, які наявні при «подвійній» ідентичності, достатньо не контролюються. Несвідоме «росте» за рахунок свідомого: чим більше інформаційне насичення, тим гірша здатність людини до аналізу, тим слабкішим стає свідоме «я».У цьому стані виникає можливість прориву енергетичного потенціалу з глибини підсвідомості. Має значення не тільки явище роздвоєності, тобто наявності двох особистостей - аддиктивної й умовно нормальної, але й зміст переживань аддиктивної особистості. Якщо зміст переживань такий, що більше стимулює підсвідомість, то небезпека прориву інформаційного матеріалу з підсвідомості підсилюється. Це, в свою чергу, дезорієнтує людину й приводить до емоційних і психологічних конфліктів.

Друге, засоби, які використовуються на релігійних богослужіннях (більшою мірою це можливо стосується НРТ, зокрема харизматів, сайєнтологів тощо) та на телебаченні.

Навіть саме по собі телебачення є досить потужним гіпнотизером. Його ще називають «пультом керування глядачем»). Телебаченням, як мінімум, використовуються наступні засоби гіпнозу:

1. Візуальні стимули з використанням рухомих об'єктів і мерехтіння.

2. Слухові стимули у вигляді повторення фраз.

Тобто це є ні чим іншим як способом занурення людини у змінений стан свідомості . Звичайно, така людина здається зовні абсолютно нормальною, оскільки не видно, що її свідомість змінена. Її очі відкриті, але здатність до вищого судження знижена, розум частково відключений, зате присутня віра в неймовірне. «Якби це було не так, - пише Соммер, - то реклами б не існувало, оскільки б не було простаків, які б ставали прихильниками певної газованої води тільки тому, що її пропонує з екрана гарна дівчина. Людина в дійсності «купує» дівчину, (тобто той, створений штучно віртуальний образ - Авт.) а не воду, навіть не догадуючись про це. Тобто, чим більше сублімованих послань проникає в мозок людини, тим більше навіюваною вона стає, отже, значно легше піддається впливу й маніпуляціям. Саме в цьому полягає мета реклами й пропаганди» [2, С.40-41].

Телебачення - це сила, яка уніфікує і об'єднує людей в натовп. Всі телеглядачі становлять собою деяку субкультуру (що, в свою чергу, теж є характерним для релігії), створювану телесеріалами, випусками новин, різними ток-шоу та кінофільмами. Увага приділяється іміджу, зовнішності й наявності матеріальних благ, тобто відбувається підміна цінностей, коли про людину судять по тому, що вона має, а не ким вони є. Більшість людей ототожнює щастя з володінням майном, перетворюючи це в синонім задоволення. «Інформаційне перенасичення» нейронних шляхів мозку людини внаслідок збільшення обсягу різноманітної інформації, постійного аудіовізуального бомбардування заповнює вхідні канали мозку й блокує його основні центри, у результаті чого більша частина інформації й стимулів проникає безпосередньо в підсвідомість, а це саме те, до чого прагне реклама. Мільйони людей купують певні товари, підкоряючись автономній інформації, введеній рекламою в їхній мозок, притримуються того, що суспільство вважає нормальним: споживацтво, конформізм, посередність, пасивне підкорення різним формам державного авторитаризму.

Звичайно, протягом історії кругозір людей безупинно розширювався. Почавши з індивідуального виживання, люди поступово поєднувалися в співтовариства й починали дивитися на світ, виходячи із спільних інтересів.

За умов глобалізації людство вже фактично стало єдиним світовим співтовариством, зобов'язаним піклуватися про загальнолюдські глобальні інтереси. І тому при оцінці й висвітленні будь-яких фактів громадського життя в ЗМІ їх представники в ідеалі повинні орієнтуватися саме на цей глобальний рівень, на усвідомлення вищого загальнолюдського інтересу, що органічно поєднується з життям кожної людини, і становить кінцеву мету суспільного розвитку. Ця мета полягає в пізнанні світу. Способів пізнання є багато, а єдиним «інструментом» пізнання постає кожна конкретна людина, яка ніби з пазлів, з своїх знань, складає загальну картину світу. Якщо людство буде продовжувати й далі вимірювати все тільки корисністю всього сущого для свого життя, для вузькогрупових інтересів, тобто зберігати утилітарний підхід до знань, то його чекає неминуче самознищення. З метою запобігання такому розвиткові подій необхідно повернути в суспільство інтерес до світоглядних проблем, чому, в свою чергу, постійно сприяють і релігія, й філософія тощо.

Звичайно, матеріал, викладений у статті, скоріше ставить запитання, аніж дає відповіді на них, скоріше викличе жваву дискусію, аніж мовчазне схвалення, а чи ж несхвалення. Однак, висновуючи з вищевикладеного, зазначимо, що все ж існують тенденції перебирання ЗМІ функцій, які традиційно виконувала в суспільстві релігія, існують спроби надати інформації статусу «Бога» суспільства третього тисячоліття. Але це лише один із шляхів осягнення людством власного технологічного розвитку. Явище «сакралізації розуму» людство реалізувало в межах індустріального суспільства з пануючою в ньому ньютоно-картезіанською картиною світу, пережило воно і ситуацію постмодерну, з притаманною їй плюральністю істин і парадигм можливого розвитку, і зараз ми спостерігаємо момент вибору моделей суспільного розвитку в масштабах людства. В цих умовах перспектива розвитку суспільства по «інформаційному шляху» виявляється досить неоднозначною, немає підстав вважати її безальтернативним шляхом майбутнього розвитку людства. Ця проблема вимагає подальшого розгляду і вивчення і ще не раз викликатиме зацікавленість.

Список використаної літератури.

1. Академічне релігієзнавство. - К., 2000. - 862 с.

2. Д.-С.Соммер. Мораль ХХІ Века. - 526 с.

3. Діалог Ф.Бурлацкого и О.Тоффлера. «Третья волна» - куда идет мир?//Л-ая г-та. - 1987. - 29 апреля.

4. Кассирер Э. Избранное. Опыт о человеке. - М., 1993. -469 с.

5. Л.Ванд, А.Муратов. Насколько реальна мифологическая реальность?//Мир психологи. - 2003. - №3. - С.47-56.

6. Лири Т. Семь языков бога. Перевод с англ. - К: «Janusbooks», - С.-Пт.: «Экслибрис», 2001. - 2232 с.

7. Петров С. Т. Информационное Общество: На пути к информационному государству - http://www.iis.ru/infosoc

8. Терин В. П. Информационное и коммуникационное воздействие в условиях глобализации - http://www.isn.ru/info/seminar-doc/inf.doc

9. Уэбстер Ф. Теории информационного' общества.- М.: Аспект Пресс, 2004.- 400 с.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.