УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 51 відвідувачів

Теги
Києво-Печерська Лавра Священний Синод УПЦ Церква і політика Археологія та реставрація іконопис церква та політика Доброчинність Вселенський Патріархат милосердя монастирі та храми України вибори Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ молодь конфлікти Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Голодомор забобони церковна журналістика Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа педагогіка постать у Церкві шляхи єднання комуністи та Церква Католицька Церква краєзнавство діаспора 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство розкол в Україні УПЦ КП Церква і влада українська християнська культура секти автокефалія Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






«Волинська правда» (Луцьк): Гуманітарна концепція розвитку України. Думки з приводу



«Волинська правда» (Луцьк), Антоніна Євтодюк, 12.03.08

Як запобігти моральному зубожінню українського суспільства? Якими мають бути пріоритетні напрямки розвитку освіти, культури, інформаційної та духовної сфери? Як забезпечити міжконфесійне порозуміння, мир і злагоду в нашій державі? Ці та інші питання були в центрі уваги учасників громадських слухань із обговорення Концепції гуманітарного розвитку України, що відбулись 11 березня на базі Волинського національного університету імені Лесі Українки. «Волинська правда» пропонує читачам думки з цього приводу молодого науковця, голови обласного громадського об'єднання «Християнський рух за життя» Антоніни Євтодюк.

Я молюсь за те, щоб примножувалось різноманіття,
щоб з'явилось стільки ж форм думки, скільки є людських істот...
Вихори та водоверті утворюються лише в живому потоці...
Лише зіткнення думок спонукає думку...

Вівекананда

Суспільно-політична та духовна еліта України вже вкотре намагається звести до спільного знаменника систему існуючих суспільних поглядів на розуміння суті розвитку людства загалом і людяності зокрема. Вкотре, тому що наше пострадянське, посттоталітарне та постатеїстичне минуле виявилось занадто вкоріненим у суспільній свідомості практично кожного українця.

Прикметним і знаковим є те, що в цьому році ці спроби відбуваються в часі Великого передпасхального посту. Саме тепер, коли кожен із нас має можливість, наслідуючи сорокаденний піст Ісуса Христа в пустелі, переобразити себе за образом і подобою Божою, очистившись від гріхів, тим самим приготувати себе до реалізації волі нашого Отця, - наше українське суспільство також має шанс, прокинувшись від летаргічного сну тотальної бездуховності, розпочати великий іспит сумління, щоб усвідомити зрештою, яким воно є насправді!

За майже 17 років незалежності виявилось, що для системних суспільно-економічних змін мало лише директив, потрібні узгоджені дії. Термін «узгодження» є синергічним за своєю суттю, бо є відображенням скоординованих спільних дій усіх мікросистем головної макросистеми задля досягнення реалізації надмети. Ця надмета формулюється узгодженням самоорганізаційних та зовнішньоорганізаційних процесів, які відбуваються в контексті розвитку означеної системи. Наразі цією системою є наше українське суспільство, а метою - намічення й реалізація його природних шляхів розвитку. Що означає природних? Таких, які б сприяли найповнішій системній реалізації духовного, суспільного, культурного, економічного, політичного потенціалу кожного із членів нашого суспільства.

Щоб вкотре не «забалакати» цю проблему, а всебічна системна реалізація означених потенціалів, є дійсно проблемою для України, очевидно потрібно чітко означити засадничі завдання гуманітарної концепції розвитку України.

Словосполучення «концепція гуманітарна» (з лат. conception humanitas)» у перекладі українською дослівно звучатиме як «система поглядів або спосіб розуміння людства, людяності». Термін «гуманітарний» етимологічно пов'язаний із термінами «гуманний» (з лат. humanus) - людяний у своїх діях і ставленні до інших людей та «гуманізм» (із лат. humanus) - принцип світогляду, заснований на переконанні, що людина є найвищою суспільною цінністю, на впевненості в здатності людини до необмеженого розвитку і самореалізації всіх її сутнісних сил, здібностей і талантів, у захисті права особистості на свободу і щастя.

Хоча гуманістичні тенденції у переважної більшості з нас асоціюються з епохою Відродження (ХV-ХVII століття), а сам термін «гуманізм» був запроваджений у науково-просвітницький обіг німецьким педагогом Нітхаммером лише у 1808 році, слід зазначити, що світогляд людиноцентризму був властивий іще працям античного філософа Цицерона та теорії «милосерддя» Гая Юлія Цезаря. На думку філософів кінця ХХ-го початку ХХІ-го століть, гуманістичні тенденції були дещо знівельовані в тисячолітню епоху Середньовіччя посередництвом суперечки гуманістів та схоластів щодо завдань світської освіти, однак відроджені й творчо переосмислені в епохи Ренесансу, Просвітництва, Нового часу, і особливо в творах німецьких класиків. Так, для прикладу, Імануїл Кант стверджував, що людина може бути для іншої людини лише ціллю, але ніколи не засобом.

Філософи ХІХ-го і ХХ-го століть, особливо насичених масштабними війнами за переділ світу, також специфічно розглядали сутність гуманізму, що й призвело до чітко означеної системної кризи гуманізму в 60-х роках ХХ-го століття, зумовленої, з одного боку умовами техногенної цивілізації, яка забезпечувала надлишок засобів діяльності, а з іншого - розмахом людських запитів і потреб. Цьому опосередковано посприяла й утопічна концепція так званого «позитивного» гуманізму Карла Маркса, яка стверджувала, що «вільний розвиток кожного індивіда, є умовою вільного розвитку всіх»...

Один із сучасних релігійних філософів Юрій Бохенський стверджує, що основні погляди «старого» Просвітництва - крайній антропоцентризм, віра в прогрес і необмежені можливості людини - не відповідають сучасній духовній ситуації. Виявилося, що людина не є центром Всесвіту і практично не має жодних переваг над усім живим... Відтак, провідною ідеєю сучасної гуманістики є відповідальне, усвідомлене ставлення до природи, соціуму і внутрішнього (в ідеалі духовного) світу людини. Ця ідея є гармонійним продовженням класичної гуманістичної теорії українського філософа Григорія Сковороди про «сродну» працю та гармонійне поєднання духовного і тілесного розвитку в людині.

Власне крізь призму гармонійного поєднання духовного і тілесного розвитку людини означимо три найважливіші, на нашу думку, завдання, які обов'язково мають формувати проблемне коло завдань означеної концепції.

Сучасна система освіти, як важлива підсистема суспільної макросистеми, зрештою визріла до усвідомлення важливості продовження процесу здобування освіти впродовж життя. До цього спонукає наступ так званого інформаційного суспільства, яке сприяє подвоєнню усієї світової інформації що два роки. Але чомусь ця система освіти ще не здатна усвідомити, що комплекс лише фізичних та інтелектуальних знань і вмінь без системного духовного виховання, сприяє вихованню своєрідних біороботів. Бо в тріаді «біологічне-соціальне-духовне» вакууму бути не може, і, відтак, вона перетворюється на «біологічне-соціальне-бездуховне»!

Отже, першим і найголовнішим завданням гуманітарної концепції розвитку України в 2008 році має стати сприяння духовному вихованню особистості впродовж усього життя. На мою думку, це духовне виховання повинно ґрунтуватися на засадах вічних позаконфесійних християнських цінностей! А здійснюватися, насамперед, - на обов'язкових (!) у всіх класах уроках із предмету «Основи християнської етики й моралі».

Враховуючи сучасний критичний стан духовності нашого суспільства, аналогічний предмет має стати обов'язковим і у вузах, і в дитячих садочках. Перші кроки в цьому напрямі вже здійснюються із запровадженням таких уроків у 5-6 класах практично усіх шкіл України за підручниками професора Жуковського (Острозька академія), які видані із грифом Міністерства освіти і науки. Фінансування цих чудових освітніх комплексів узяв на себе високопреосвященніший Філарет, патріарх Київський і всієї Русі-України. Забезпечення наших школяриків цими підручниками, які пройшли жорстку теологічно-конфесійну та науково-педагогічну експертизу, має стати справою честі для наших книговидавців-християн.

Другим, не менш важливим завданням, яке логічно випливає із першого, має стати заборона абортів в Україні! Згідно з офіційною статистикою, на 100 новонароджених припадає 94 абортовані дитини!!! Про яку гуманність може йти мова, якщо в Україні процвітає узаконене вбивство беззахисних діток у лонах матерів?

У цьому контексті важливо звернути увагу на просвітницьку роботу щодо поширення правди про використання контрацептивних засобів, які на 95% - абортативні! Пропоную заборонити в навчальних закладах України так зване «статеве» виховання, яке призводить до розбещення неповнолітніх, шляхом розпалювання в них штучного інтересу до проблем статевих стосунків. Натомість запровадити на усіх рівнях пропаганду дошлюбної і шлюбної духовної та статевої чистоти.

Звичайно, хотілося б, щоб коло проблем, вирішенню яких опосередковано сприятиме реалізація гуманітарної концепції розвитку України в 2008 році було якомога більшим. Тому хочу зупинитися на третьому надважливому завданні - становленні україноцентричної ідеології.

Бог і Україна понад усе! Це гасло має стати засадничим в означеній людиноцентричній концепції, яка створюється, на моє переконання, заради дійсно вільного розвитку усіх людських потенцій кожного українця, незалежно від віку і статі. Для реалізації цього гасла насамперед потрібно докласти зусиль для мінімізації інформаційного тиску та очищення інформаційно-ідеологічного простору від засилля та проявів чужих українській ментальності культур.

Уже понад тисячу років українцям властивий духовний аристократизм, який передбачає поклоніння лише одному триєдиному Богові. Пригадаймо, що саме християнство стало тією об'єднуючою силою, тим світочем, який не лише вивів Київську Русь на європейський Олімп, але й сприяв духовному й економічному розвиткові держави практично впродовж усієї історії. Пропоную в навчальні програми запровадити теми, в яких висвітлювався б взаємозв'язок духовного вдосконалення особистості й патріотичних настроїв істинних борців за незалежність України.

Завдання, сформульовані й систематизовані творцями Концепції, реалізовувати нам із Вами, шановні українці. Сьогодні кожен має змогу долучитися до процесу творення людиноцентричної політики в Україні. Сподіваюся, що її реалізація принесе добрі плоди. Як мінімум три теорії свідчать на користь того, що колективна й узгоджена робота всього суспільства щодо оптимізації шляхів власного розвитку на засадах духовності призведе до природного розвитку нашого суспільства. Це теорія академіка Володимира Вернадського про ноосферу як розумну оболонку Землі, теорія про матеріальність думки, а також - теорія самоорганізації нелінійних, динамічних і відкритих систем.

Процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, - свідчення самоорганізаційних процесів українського духовного суспільства. На усіх суспільних рівнях сьогодні стає очевидним, що бездуховне суспільство - здатне лише відмирати і розкладатися, породжуючи при цьому надзвичайно погану в усіх аспектах атмосферу. Розумію, що сьогодні, як ніколи, потрібно переконливо стверджувати: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля!» Стверджувати своїми вчинками, діями, помислами і насамперед - молитвами! Бо лише намагаючись дотримуватися трішки більше десятка Заповідей Божих, ми зможемо намагатися дотримуватися кількох тисяч законів людських. Бо лише тоді, коли ми полюбимо нашу країну як істинну Батьківщину, ми усвідомимо, що не шануючи її, ми грішимо проти заповіді Божої - «Шануй батька і матір своїх...». Бо лише тоді, коли усвідомимо себе істинними християнами, будемо здатними полюбити свого ближнього як самого себе. Бо ближній, це той, кому ми чинимо милість...

І тоді - хоча б трішки спаде міжконфесійна та міжетнічна напруга. Тоді політикам все важче буде маніпулювати нашою свідомістю, пропонуючи нам щораз барвистіші обіцянки «раю на землі». Тоді ми зможемо відчути, що Україна розвивається відповідно до істинно гуманітарної концепції.

Хай Бог нас благословляє на цьому шляху! Слава Богу! Слава Україні!

Авторська довідка:

Євтодюк Антоніна Володимирівна, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Луцького державного технічного університету, голова Волинського обласного громадського об'єднання «Християнський рух за життя».

Сфери наукових інтересів: філософія освіти, соціальна філософія, синергетика, філософська антропологія, методологія викладання основ християнської етики та моралі.

Контактний телефон: +380676488822
E-mail: e-antonina@yandex.ru

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.