УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
милосердя автокефалія УПЦ КП Києво-Печерська Лавра молодь церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України педагогіка Археологія та реставрація розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) Президент Віктор Ющенко Церква і політика церковна журналістика Церква і влада іконопис Патріарх Алексій II Мазепа забобони Церква і медицина церква і суспільство шляхи єднання комуністи та Церква постать у Церкві Католицька Церква конфлікти Доброчинність Вселенський Патріархат Голодомор Ющенко УГКЦ діаспора секти 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство вибори Священний Синод УПЦ українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






«Високий вал» (Чернигов): До річниці від дня народження Івана Мазепи



«Високий вал» (Чернигов), 20.03.2008

Іван Степанович Мазепа - один із найвидатніших українських гетьманів. Він найдовше, понад 20 років, був при владі. Народився 20 березня 1639 року (інші джерела - 1640 чи 1644) на хуторі Каменці поблизу Білої Церкви на Київщині в родині української шляхти.

 

Булава дісталася Мазепі майже в п'ятдесят. У липні 1687 гетьманом стала людина, якій судилося залишити найпомітніший після Хмельницького слід в історії козацької України.

За 15-річне правління його попередника Івана Самойловича на Гетьманщині, куди перемістився після лихоліття Руїни центр суспільно-політичного життя, відбулася низка позитивних змін. Новий гетьман - високоосвічена, і дуже багата людина, яка побувала в Німеччині, Італії, Франції й Нідерландах. Спираючись на здобутки Самойловича, він спрямував всю свою невичерпну енергію і матеріальні можливості на піднесення України.

Радянська історична наука винесла такий вирок І. Мазепі: зрадник свого народу і Росії, різко посилив феодально-кріпосницьку експлуатацію селянства, жорстоко придушував селянські повстання.

І зрозуміло чому: імперія не допускала навіть будь-яких натяків про можливість існування незалежної, вільної України. Гетьмани України, окрім Богдана Хмельницького, на думку царя Петра, були ніким іншим як «ворами и изменщиками».

Перед Іваном Мазепою, як відомо, гетьманували Дем'ян Многогрішний та Іван Самойлович. Першого з усією родиною було ув'язнено і після тортур заслано в Сибір. Старого ж Самойловича відправлено до Тобольська, а його сина Григорія після тортур страчено в Севську. Половину гетьманських скарбів забрала Москва, решту передано до військового скарбу.

Важливою умовою процвітання України, її міжнародного авторитету Мазепа вважав приведення освіти до європейського рівня. У своїй меценатській діяльності гетьман значну увагу приділив Києво-Могилянській академії. Разом з тим, Іван Мазепа опікувався розвитком освіти і в інших куточках України. Так, 1700 року за зразком Києво-Могилянській академії було засновано колегію при Борисо-Глібському монастирі в Чернігові, для якої коштом гетьмана було збудовано навчальний корпус із класами, дзвіницею, трапезною, службами та папірнею для друкарні.

З добою Мазепи значною мірою пов'язане і відродження літописання. У козацьких літописах Самовидця, Граб'янки і особливо в фундаментальному «Літописі Самійла Величка» висвітлювалися драматичні події на теренах України за Богдана Хмельницького та його наступників.

Чи не найважливішою складовою частиною багатогранної діяльності гетьмана стало церковне будівництво. Після загибелі Київської Русі будівництво монументальних культових споруд в Україні, зокрема на Придніпров'ї та Лівобережжі, практично не велося.

Перелом стався за гетьмана Івана Самойловича. У цей час почав формуватися архітектурний стиль, що дістав назву «українське бароко». У ньому вдало поєдналися архітектурні особливості давньоруських монументальних кам'яних храмів чи дерев'яних культових споруд з елементами стилю бароко, різновиди якого поширилися по всій Європі.

За правління Мазепи вперше після часів Ярослава Мудрого Україна зазнала справжнього будівельного буму. З ініціативи гетьмана та його коштом із нечуваним розмахом велося спорудження величних кам'яних церков, реставрувалися древні храми, змінювалося архітектурне обличчя українських міст.

Безперечно, чільне місце в будівничій діяльності гетьмана посідав Київ - незмінна духовна столиця українського народу. Софійський собор - найкраща і найбільша будова княжої доби - закладений Ярославом Мудрим у XI ст., під час реставрації у 1690-1697 рр. помітно змінив свій зовнішній вигляд і розміри. Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві - друга найзначніша будова княжої доби, що реставрована за часів І. Мазепи. Головна, соборна церква Успіння Богородиці Києво-Печерської лаври - третя найцінніша пам'ятка Києва XI ст., була розбудована на кошти Мазепи в 1695-1696 рр.

Проте сфера діяльності Мазепи не обмежувалася лише Києвом. Залишив він свій доброчинний слід і в Чернігові, де, зокрема, взяв участь у завершенні Троїцького собору в Іллінському монастирі.

За даними чернігівського дослідника Сергія Павленка, на виділені Мазепою кошти на теренах Гетьманщини було споруджено 26 соборів, церков і дзвіниць. У тому числі:

  • у Чернігові - кам'яна дзвіниця із дзвоном у Борисо-Глібському монастирі, церква св. Івана Предтечі у Борисо-Глібському монастирі, церква св. Івана Євангеліста;
  • у Батурині - Троїцький собор, Воскресенська церква, Покрови Богородиці церква; у Глухові - Успенський собор Глухівського жіночого монастиря;
  • у Густині - Трапезна церква Густинського монастиря;
  • у Макошиному - церква св. Миколи у Макошинському монастирі;
  • у Дігтярях - Покровська церква;
  • у Прачах - церква;
  • у Думниці - Соборний храм Різдва Богородиці, а також будівлі Думницького чоловічого монастиря;
  • у Любечі - дерев'яна церква в ім'я Воскресіння Христового, а також будівлі Любецького Антонієвого монастиря;
  • у Бахмачі - церква Бахмацького монастиря.

Велика кількість металевих виробів у чернігівському музеї (оправи книжок, чаші, тарелі, хрести) мали різні надписи про донаторів, у тому числі й самого ясновельможного гетьмана та представників козацької старшини його доби. Ці колекції були знищені 1941 р. під час бомбардування Чернігова.

Гетьман Мазепа знав вісім мов, у тому числі польську, латинську, італійську, німецьку, татарську. Підтримував творчість Дмитра Туптала, Стефана Яворського, Іоанна Максимовича. Сам він - автор низки віршів: «Дума» («Всі покою щиро прагнуть»), «Пісня» («Ой горе, горе чайці-небозі»), «Псальми» тощо. Гетьман був пристрасним книголюбом, мав багату бібліотеку: дорогоцінні оправи з гетьманським гербом, найкращі київські видання, німецькі й латинські інкунабули, ошатно ілюстровані старовинні рукописи...

Від тих часів минуло три століття. Частину споруджених чи оновлених Мазепою храмів знищено в роки войовничого атеїзму і лише пожовклі фотографії та старовинні малюнки залишилися пам'яттю про них. Ті ж, що дійшли до сьогодення, є гідним пам'ятником їхньому фундаторові.

За матеріалами Чернігівського регіонального інформаційного порталу «Сіверщина», книги І. Ф. Шарова «100 видатних імен України» (К., 1999) і газети «День» (№ 13, 26 січня 2007 року).

Управління з питань внутрішньої політики
та зв'язків з громадськістю
Чернігівської облдержадміністрації

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.