УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 54 відвідувачів

Теги
монастирі та храми України конфлікти церковна журналістика педагогіка Священний Синод УПЦ 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія забобони Патріарх Алексій II іконопис українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Церква і медицина УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство розкол в Україні секти Доброчинність Церква і влада церква та політика діаспора Мазепа Ющенко шляхи єднання милосердя постать у Церкві Вселенський Патріархат молодь краєзнавство вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко Голодомор УПЦ КП Археологія та реставрація Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Волинь» (Луцьк): Топчемося по кістках предків... Чому історична спадщина Волині байдужа нашим чиновникам?



«Волинь» (Луцьк), Ігор Левчук, голова Громадської ради Волині, 03 квітня 2008

Стародавній Лучеськ гордо величають «кня жим градом». Пишні промови, якими розсипається місцеве керівництво, часто містять згадку про князів Данила та Любарта. Ми переживаємо пік моди на все «княже».
     Ось тільки одне «але»: де історичні та архітектурні пам'ятки, які підтверджують невмирущість історичної пам'яті? Прізвище Любарта в назві замку - оце й усе, що залишилося від славних князів? А найголовніше - де, власне кажучи, могили князів?
     Згідно з дослідженнями істориків та краєзнавців усипальниці князів розташовувались, зокрема, у церкві Іоанна Богослова - найдавнішому храмі на теренах Старого міста, залишки якого збереглися до наших часів. Фундаменти цієї церкви є найстарішою пам'яткою архітектури в Луцьку. Нині покійний авторитетний науковець-археолог Борис Сайчук стверджував, що всередині храму і поза апсидою знаходилися муровані гробниці луцьких удільних князів з роду Володимира Святого -Інгвара Ярославича (бл. 1220 р.), Мстислава Ярославича Німого (1226), Івана Мстиславича (1227), Ізяслава Інгваревича (+1223) та інших. Поховано тут і Любарта Гедиміновича (+бл. 1384 р.), патріота Волинської землі, із сином Дмитром та обома дружинами. Древній меморіал, який також включав у себе кафедральне кладовище, знищений плином часу, але прах померлих залишився - сотні кісток духівництва, князів і шляхти, які чекають на своє вшанування сучасниками.
     Але фундаменти самого собору Іоанна Богослова заховані чи, точніше, поховані під якимось химерним бункером - аби, боронь Боже, не побачило цікаве око туриста. Можливо, замість чергового «закопування» бюджетних коштів в так звану реконструкцію, на цих фундаментах доречно було б відбудувати храм? Годі знайти кращого місця для православної святині, аніж освячене і намолене нашими далекими предками. В Україні важко знайти пантеон, де поховані князі. А ось у Луцьку його можна було б спорудити. Це місце могло б стати справжнім об'єктом паломництва. Але хто про це подбає?..
     Йдучи територією замку, відвідувач навіть не здогадується, що ходить по кістках славних предків, якими усіяне подвір'я. Величезна кількість людських останків - можливо, княжих, знайдених під час реставраційних робіт в замку, - була скинута дирекцією на купу під однією з веж і байдуже завалена землею. Згадайте, скільки галасу було навколо сенсаційної звістки про знайдену на території Старого міста могилу відомого луцького князя Данила Любарта, похованого у замковій церкві у 1449 році. Галас стих, а останки будівничого Луцька і досі закатані під асфальтом. Не знають лучани, що саме тут, в Старому Луцьку, скінчив своє життя бунтівний князь Свидригайло, що на древній землі монастиря парафіяльних отців домініканців були стародавні гробниці древнього князівського роду Святополку-Четвертинських...
     Для більшості городян історія міста закінчується вежами замку й іменем Любарта. А для тих, хто безкарно, на власний смак і розсуд, «розбудовує» старе місто, ці останки є лише древнім мотлохом і будівельним сміттям... Тому й досі історичні поховання в Заповіднику «прикрашають» не меморіальні знаки пам'яті, а смітники та автомобільні звалища, а на місці княжих палаців незаконно зростають «блатні» особняки.
     Культ предків був і є наріжним каменем національного самоусвідомлення, однією з найдревніших культурних і духовних традицій українців. Поважне ставлення до мертвих було складовою і православної релігійної доктрини. Було... На жаль, сучасна церковна розбудова здійснюється відверто світськими методами, часто відірвавшись від основоположних духовних принципів. Порушення законів державних та відступ від канонів церковних, відверта неповага до національної історії стають справою вже звичною. Прикладом цього є минулорічні події навколо Луцького кафедрального собору, де внаслідок незаконного будівництва, що здійснює єпархія УПЦ КП під прикриттям місцевих чиновників, було стерто з лиця землі не лише відомий курган Романсівка, описаний багатьма істориками, та одне із перших луцьких поселень ХІ ст., але і сплюндровано залишки монастирського кладовища бернардинів ХVІ-ХІХ століть. Кістки богомольців монахів і священиків разом із землею і будівельним сміттям були цинічно викинуті на смітник, ставши фундаментом торгових центрів на набережній Стиру. Навіть залишки напівзотлілих святкових риз на скелетах священиків не зупинили безжальної наруги.
     Memento mori - пам'ятай про смерть, казали древні. Кожен наш крок наближає зустріч з нею, і часто ці кроки, в буквальному сенсі, є кроками по останках життів, що покояться під землею. Страшні факти з історії міста знаходимо ми і в творах відомого польського письменника та історика Юзефа Ігнація Крашевського. Згадуючи нищівні козацькі напади, які стали однією з суттєвих причин вікового завмирання Луцька як політичного та культурного центру, дослідник вказує і на великі їх жертви. «Із міста ставало під зброю чотири тисячі оборонців», але «...після винищення жителів міста, яких біля 40 000 впало офірою війни, місто вже не піднеслося до колишнього стану. Тіла тих мучеників поховані там, де зараз костьол і монастир бернардинів на передмісті Вульці». Тож, прогулюючись по Театральному майдану, згадайте тих, по кому топчеться ваша нога. Про це слід особливо пам'ятати керівникам міста, що планують широкомасштабні роботи з влаштування підземних торгових рядів на цьому майдані.
     Питання історичних поховань вимагає серйозного фахового осмислення та державницького підходу. Шкода, що наші пропозиції про розробку програми «некрополі Волині» та створення карти історико-археологічного зонування міста, як своєрідної лоції в містобудуванні, і досі блукають в бездонних чиновницьких кабінетах. Не змінивши більшовицької філософії будувати на кладовищах, ми і надалі розміщуватимемо школи і будинки на кістках колишніх кладовищ (1, 5 школи, ДЮСШ...), магазини на склепах (зупинка навпроти 4 гімназії), а стадіони мостити могильними плитами (стадіон НУ ім. Лесі Українки), а потім будемо шукати причини хвороб та негараздів.
     Дуже не хотілося б, щоб чергове відзначення Дня Луцька знову перетворилося не у вшанування пам'яті і традицій, а на формальну феєрію амбіцій.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.