УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 89 відвідувачів

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) Києво-Печерська Лавра Ющенко Католицька Церква милосердя діаспора Церква і політика краєзнавство Церква і влада Патріарх Алексій II церква і суспільство монастирі та храми України розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор Церква і медицина конфлікти Предстоятелі Помісних Церков молодь педагогіка Археологія та реставрація постать у Церкві комуністи та Церква УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура УГКЦ Вселенський Патріархат іконопис шляхи єднання Мазепа секти Доброчинність автокефалія вибори забобони церковна журналістика церква та політика Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






«Помісність» (Україна): Рішення останнього Синоду УПЦ (МП) коментує Василь Стодоля



«Помісність», 22 квітня 2008

 

- Як Ви розцінюєте рішення останнього Синоду УПЦ (МП)?

- Головна подія цього Синоду - це, безумовно заборона єпископам та клірикам брати участь у політичній боротьбі. Адже українське суспільство дуже різко відреагувала на той факт, що архиєпископ балотувався до київської міської ради - спочатку по спискам КПУ, а потім як член першої п'ятірки Партії регіонів. Намісник найбільшого та найдавнішого монастиря в Україні не має морального права розмінювати свій авторитет у політичних боях. Адже, це не його власний авторитет, а авторитет Церкви. Синод однозначно заборонив участь єпископату та кліриків УПЦ (МП) у виборах до місцевих органів самоуправління. І це свідчить про те, що постанови останнього архиєрейського собору УПЦ були не голослівними.

- Це було нелегке рішення? Адже владико Павло - це впливова постать в УПЦ. Крім того, це рішення зачепило й інтереси Партії регіонів України.

- Мені здається, що висунення такої суперечливої постаті могло по різному вплинути на електоральну підтримку Партії регіонів. З одного боку, посада, яку займає владико Павло - намісник Києво-печерської Лаври - знакова. З іншого боку, архиєпископ Павло - дуже своєрідна постать, і допускає надто багато помилок у своїй публічній діяльності. Рішення, очевидно, було нелегким, але за великим рахунком в УПЦ не було якоїсь іншої альтернативи.

- Як Ви прокоментуєте рішення Синоду про підпорядкування прес-служби УПЦ синодальній місії «Духовне просвітництво»?


 - Анісімов - це вже певний бренд на українському медійному ринку. І цей бренд має цілком визначене позиціонування. Абсолютна більшість статей та інформації, що виходять з під його пера - це матеріали, скеровані проти лідера Київського Патріархату. З цього приводу серед духовенства УПЦ (МП) навіть існує такий анекдот. Великдень. Повідомлення офіційного сайту прес-служби УПЦ. «Київ. 28 апреля 2008 г.. В день, когда все верующие канонической Украинской Православной Церкви радостно встречают светлый праздник Господней Пасхи, так называемый «патриарх Филарет» совершил очередное кощунственное «богослужение» в так называемом Свято-Владимирском кафедральном соборе...»

 
Очевидно, що УПЦ (МП) зацікавлена сьогодні у дещо іншій лінії інформативної політики, а саме не у «антипіарі» патріарха Філарета, а у висвітленні життя УПЦ. Адже відомо, що антиреклама у одному соціальному середовищі легко перетворюється на рекламу у іншому. Скажімо, постійно критикуючи патріарха Філарета за націоналізм у проросійському середовищі вірних УПЦ той самий Анісімов невільно рекламував його в якості символу церковної незалежності у середовищі патріотичному. (Деякі оглядачі навіть вважають, що лідеру Київського Патріархату було б набагато важче стабілізувати ситуацію у власній конфесії без «гуманітарної» піар-допомоги пана Анісімова, який перетворив Філарета на символ Київського Патріархату). Протистояння між УПЦ (МП) та Київським Патріархатом сьогодні переросло на новий рівень. Адже Філарет - це вже не «внутрішній ворог» УПЦ. Очолювана ним Церква має ознаки стабільності та суспільної підтримки. Отже, для УПЦ сьогодні важливо не дискредитація патріарха Філарета в очах духовенства та вірних своєї Церкви, а боротьба на «релігійному ринку», тобто боротьба за довіру суспільства. А для цієї мети засоби Анісімова не лише не корисні, але й шкідливі. 

- Цебто, на Вашу думку, «удосконалення інформаційної політики» УПЦ, про яку йдеться в рішенні Синоду - це новий етап «гонки озброєнь» в міжконфесійному протистоянні?

- На мою думку, саме так. УПЦ (МП) та Київський Патріархат - конкурують на одному й тому ж «православному» полі, змагаючись за паству, а, отже, й за довіру. Інформаційна політика Київського Патріархату довгий час була більш досконалою. Замість того, щоб дискредитувати УПЦ (МП), вони активно піарили саму ідею Київського Патріархату. Тепер УПЦ (МП) намагається активно переорієнтуватися. Піарити в Україні ідею Московського Патріархату - неможливо. Це - конфесійне самогубство. Розвивати внутрішню дискусію в УПЦ про її канонічний статус - теж помилково. Адже, на подібні інформаційні приводи сьогодні дуже жорстко реагує Москва та проросійське крило в УПЦ. Тому єдине, що залишається, це рекламувати соціально корисну діяльність УПЦ. Але для цього потрібна не політизована журналістика, яку демонструє прес-служба УПЦ, а грамотний піар соціальних та місіонерських програм, який можуть забезпечити лише фахівці. Цим, власне, на мою думку, й будуть займатися сучасні менеджери медіа-проектів УПЦ.

- Одне з рішень Синоду стосується полеміки кліриків Митрополита Агатангела та впливового молодого єпископа Олександра (Дробинко), який є особистим секретарем Митрополита Володимира. З цього приводу Синод попросив владик Агатангела та Олександра «питання статусу УПЦ та інші полемічні питання стосовно внутрішнього духовного життя і діяльності Церкви не виносити в мережу Інтернет, а непорозуміння, які виникли у висвітленні цих проблем, покрити взаємною братською любов'ю у Христі Воскреслому».

- Як я зрозумів, йдеться про «Заяву кліриків Одеської єпархії», де жорстко критикується владика Олександр. Постанова Синоду з цього приводу свідчить про бажання предстоятеля УПЦ зберегти в цій Церкві мир. Втім, вона також свідчить про те, що Митрополит Володимир залишається найвпливовішою постаттю в УПЦ, а чутки про його «недієздатність» через хворобу дуже перебільшені. Не секрет, що митрополит Агатангел вважав, що нинішній предстоятель вже «радше мертвий, ніж живий» та розпочав власну передвиборчу кампанію. Однак, як виявилося, це був фальшстарт, і головному ідеологові російської ідеї в Україні тепер приходиться відповідати за свої вчинки.

- Нарешті останнє запитання. Лідер Союзу православних громадян Валерій Кауров написав до Синоду покаянний рапорт, який сприйнято архієреями схвально та як ознака примирення Каурова з Церквою. Що це? Грамотний політтехнологічний хід Каурова або Синоду?

- Рішення Синоду в принципі задовольняє обидві сторони. Каурову надана можливість існувати в межах УПЦ. Синод - отримав приклад капітуляції мирянина перед священноначалієм: публічне покаяння Каурова та обіцянку стримуватися від екстремістської діяльності в майбутньому. Втім, варто відзначити, що Синод не дав благословення на діяльність Союзу православних громадян. Він лише виробив умови, дотримуючись яких, Кауров може розраховувати на певне порозуміння з церковноначалієм.

 Розмовляла Світлана Федько, Київ-Лондон 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.