УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 57 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі Мазепа постать у Церкві Голодомор Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков іконопис автокефалія Доброчинність Археологія та реставрація Католицька Церква краєзнавство комуністи та Церква розкол в Україні Ющенко забобони Митрополит Володимир (Сабодан) церковна журналістика педагогіка милосердя українська християнська культура шляхи єднання вибори Священний Синод УПЦ конфлікти діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України молодь Церква і медицина Церква і влада церква та політика УПЦ КП церква і суспільство Патріарх Алексій II Церква і політика секти УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






«Сім'я і дім» (Луцьк): Матуся у ... рясі



«Сім'я і дім» (Луцьк), Галина Плугатор, 15..05.08

Черниця стала матір'ю-вихователькою для п'ятьох сиріт

...Після ситної вечері та суворих окриків вихователів маленькій Вікторії не хочеться спати. Тут ніхто не прочитає на ніч казку, не приголубить, не скаже, як міцно тебе любить. Тут - інтернат, а про рідний дім ліпше не згадувати, бо за цими стінами залишився батько, якого забрали дядьки міліціонери, і завжди п'яна мама, що лупцює тільки за один погляд сумних оченят. «Відчепися! У мене для тебе нічого немає. Народила собі на біду!» - кричала «лагідна» ненька. А дівчинці-сироті при живих батьках так хотілося тепла. Щодня молила Господа, аби дав їй добру родину, та, напевно, вона й Богові не потрібна... Хоча... цій дивній жінці у чорному із лагідною усмішкою вона недовірливо подала руку і пішла...


За покликом Бога - теплом сиріт зігріти

Пішла у нове життя, де немає болю, стусанів та образ. В 11-річної золочівки з'явилися три сестрички і братик-мазунчик та найдобріша, найкраща і найлагідніша у світі мама - сестра Артемія з монашого Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії із міста Золочева, що на Львівщині. За кілька місяців перебування у дитячому будинку при монастирі Вікторія, здається, стерла з пам'яті усі біди, що спіткали її на короткому житті. Щаслива дівчинка усміхається, бере за руку та веде показувати ошатні кімнати й десятки іграшок.
...У кімнату заходить «мама», гладить Вікторію по голівці та просить вийти в іншу кімнату. «Не хочу говорити при дитині про її минуле життя, - мовить, усміхаючись, сестра Артемія, - адже ми тут робимо все можливе, аби ця малеча більше не страждала через безпутніх родичів».
Ще у 30-х роках минулого століття Сестри Служебниці влаштовували по українських селах «захоронки», щось на кшталт сучасних дитсадків. Коли батьки були на роботі чи в полі, то цілком спокійно віддавали малюків добрим черницям. Так праця з дітьми стала одним із завдань згромадження. Сучасні черниці вирішили відновити добру традицію.
Отримавши благословення від сестри настоятельки, монахиня Артемія Медвідь хотіла відкрити звичайний сиротинець. Та потрібно було дозвіл влади. Так відбулося знайомство Артемії із Наталією Миляновською, начальником відділу у справах неповнолітніх Золочівського району. Вона й запропонувала створити дитячий будинок сімейного типу.

Кандидати у щасливу родину

«Коли я тільки думала про створення сиротинця, то здавалося, що все буде просто та легко, - розповідає монахиня, прибираючи дитячі іграшки, - а коли почала їздити по інтернатах, щоб вибрати дітей, то серце від болю краялося, хотілося забрати усіх».
Та доля усміхнулася тільки п'ятьом. Спочатку Артемія взяла шестирічну Юлю, п'ятилітню Роману та їхнього молодшого дворічного братика Назарчика Пристацьких. Їхні батьки пиячать. Дітки народилися хворобливими, але характер мають добрий та лагідний. У Пристацьких є ще брат і сестра, які тепер перебувають у спецінтернаті. Можливо, білявих красунь та допитливого Назарчика хтось і всиновив би, але тільки не всіх трьох одразу.
Згодом до дитячого полку долучилася десятирічна Вікторія Маніло, яку сестра Артемія спочатку повважала хлопчиком. Від майбутньої мами-виховательки дівчинка отримала перший у житті подарунок на день народження. До цього часу вона ніколи й не думала, що цей день святковий.
Дев'ятирічну Надійку Гобу привезли зі Стрия. Батьки дівчинки померли кілька років тому. Сім'я була неблагополучна. Батька здолав туберкульоз, а мама покинула цей світ через пияцтво. Дитина трохи жила у тітки, і тому до життя у родині звикла. Проте покидати рідне місто не хотіла.
«У кожної нашої дитини непроста доля, - мовить, зітхаючи, молода черниця. - Тому ми стараємося, аби наші вихованці відчули справжнє родинне тепло, адже так страшно було, коли в перші дні діти ніяк не могли наїстися. Усе швиденько хапали, ніби хтось у них відбере їжу. Та найбльіше вразило, що міцно притулившись, сироти казали: «В інтернатах нас били, а тут нас люблять, тому свою сестричку-маму ні за що не покинемо».

Навчитися жити в родині

У дітей є чіткий розпорядок дня. Встають о 7. 10, снідають, старші ідуть до школи, молодші - до дитсадка. Надя проблем у навчанні не має, усе швидко запам'ятовує, тоді як у Вікторії справи гірші, в інтернаті ніхто не контролював її науку. Зате дівчинка має добрі математичні здібності, гарно малює і дарує перші художні шедеври мамі Артемії. Аби допомогти дівчаткам з уроками, у монастир щодня приходить сусідка-пенсіонерка, колишня вчителька.
«Дуже важливо навчити наших сиріток відповідальності та працьовитості, - говорить монахиня. - На жаль, діти, які проживають в інтернатах, не вміють навіть себе добре обслужити, адже там усе роблять за них. Отож вийшовши за стіни закладу, молода людина залишається на роздоріжжі: ані житла, ані грошей, ані вміння працювати».
Вихованці Артемії також не вельми поспішали до праці, але за кілька місяців перебування у незвичній родині діти дуже змінилися. Нині дівчатка часто допомагають на кухні, вчаться куховарити. Мама Артемія усім тепер прихвалює перші кулінарні спроби названих сестричок та всіляко заохочує їх до роботи.
Ну а Назар відчуває себе справжнім господарем, єдиним чоловіком удома. Малюк тягнеться до техніки і радо допомагає мамі ремонтувати крани. І це нічого, що наразі, голосно сопучи, із серйозним виглядом він тільки подає інструмент.

Із львів'ян по нитці - сиротам на будинок

Створити затишок і тепло у родині сестрі Артемії допомагають сотні людей. Черниця вважає, що Божим чудом. Жителі Золочева, дізнавшись про створення дитячого сімейного будинку, почали зносити одяг, іграшки, книги, їжу. Щонеділі у дітей десятки відвідувачів. Та надто добру справу зробили місцеві можновладці. З ініціативи голови Золочівської райдержадміністрації Василя Фенчака у районі було створено благодійний фонд «Допоможемо дітям», відкрили рахунок у банку. Таким чином до спорудження сиротинця долучилися підприємці, депутати, представники обласної влади та іноземні інвестори.
Львівські бізнесмени, які провели своє дитинство у трудовій колонії, подарували родині Артемії яскравий дитячий майданчик, тепер біля будинку тиші не чекай. Приходять сусідські діти, граються із вихованцями Артемії, яку вони дедалі частіше називають мамою.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.