УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 42 відвідувачів

Теги
вибори комуністи та Церква краєзнавство діаспора Священний Синод УПЦ Голодомор УПЦ КП Вселенський Патріархат забобони конфлікти українська християнська культура церква і суспільство милосердя церква та політика Церква і політика Патріарх Алексій II педагогіка іконопис церковна журналістика Мазепа Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада УГКЦ Президент Віктор Ющенко постать у Церкві автокефалія Церква і медицина секти монастирі та храми України Археологія та реставрація молодь Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко Києво-Печерська Лавра шляхи єднання розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






«Сім'я і дім» (Луцьк): Квартал чотирьох святинь



«Сім'я і дім» (Луцьк), Юлія Мельничук, власкор СіДу в Польщі , без дати

Блукаючи вуличками старого Вроцлава, це місце помітиш не одразу. Поміж сірих кам'яниць вузької і тихої вулиці Святого Антонія притулився католицький костел. На сусідній, понищеній історією та часом вулиці Влодковіца у дворику за аркою, з великим ліхтарем, ховається єврейська синагога. За якихось кілька сотень метрів, на гамірній вулиці Казимира Великого, поряд з модерним готелем - лютеранський костел. Ще п'ять хвилин прогулянки - і на вулиці Святого Миколая постане православна церква. Квартал Чотирьох Святинь - місце виняткове. Кажуть, подібного розташування храмів різних конфесій у Європі годі знайти.

УСЕ ПОЧАЛОСЯ З...
...двох каменів. Один із них залетів у вітраж римо-католицького костелу і ледь не поцілив у сестру священика, яка була в храмі. Другий за кілька днів хтось пожбурив в ікону на зовнішній стіні православної церкви. Свідком брутального вияву зневаги до святині став тодішній заступник голови Єврейської ґміни Єжи Кіхлер. Розповів про це ксьондзам із католицького та протестантського костелів, православному священикові. Тоді й почали представники чотирьох різних конфесій роздумувати, як зробити так, щоб подібного більше не сталося. Саме з цієї розмови 1995 року розпочалася тривала співпраця костелів, церкви та ґміни.
- Ці камені з'явилися для того, щоб пробудити нас зі сну. Пробудити й сказати нам, що ми живемо поряд і не маємо проходити один повз одного. Навпаки, мусимо старатися вклонитися один одному, поговорити, і, може, ще й щось спільно робити, - міркує отець Александр Конаховіч, священик православної кафедральної парафії Різдва Пресвятої Богородиці.
Почали зі спільної молитви за померлих. А далі - зустрічі, концерти, молитви, екскурсії до храмів. І йдеться передусім не про релігійне, більше про світське. Бо ж шукали того, що об'єднає людей різних віросповідань, навчить їх терпеливості, поваги й любові.
Незабаром Квартал Взаємоповаги облаштують вказівниками, опрацюють екскурсійний маршрут. З'являться центри культури та релігії кожної зі спільнот. Втім чекати не хотілося, тому я вирушила до Кварталу.

ЛЮТЕРАНСЬКИЙ КОСТЕЛ БОЖОГО ПРОВИДІННЯ
Зовсім не скидається на готичні чи барокові римо-католицькі храми, яких так багато у Вроцлаві (а немало з них свого часу теж були протестантськими). Зовні - класицизм, усередині - пізнє бароко. Розповідають, такі костели будували собі для приватного вжитку королі. Цей почали зводити 1747 року за наказом короля Фрідеріка ІІ Великого.
Найперше, що вражає, коли заходиш до костелу, якась просто неземна чистота і простота. Тут годі й шукати пишних розписів на стінах та різьб, образів чи скульптур - нічого зайвого, що відволікало б вірних від розмови з Богом. Увагу привертають хіба що таблички з таємничими цифрами, які на бічних стінах. Це номери пісень, що співатимуть під час найближчої служби. Усе довкола: стіни, стеля, лави, найменший елемент - білісіньке, промені сонця, відбиваючись, наповнюють святиню світлом і спокоєм. Фантастично! Коли б не вівтар посередині храму, можна було б уявити себе в театрі - зала має еліптичну форму, кілька ярусів балконів. Цікаво, але хоч де б ти сів, однаково погляд падатиме на вівтар. Те, що годі не помітити у костелі Божого провидіння, - розкішний орган. Його привезли до Вроцлава на прохання короля 1752 року, інструмент один із найкращих у Нижній Силезії.

СИНАГОГА «ПІД БІЛИМ ЛЕЛЕКОЮ»
Тиха, вузька вуличка, сірі кам'яниці, маленькі кав'ярні та крамнички, кілька обрядових салонів. Цікавий одразу помітить ритуальну арку із кованим ліхтарем - за нею починається Єврейська ґміна. Колись під час шабашу мешканці ґміни не могли ні виходити, ані нічого виносити за неї. У затишному дворику починається інший світ, його атмосфера неповторна. Дрібненька бруківка, кілька мініатюрних столиків кафе, старі будинки із зірками Давида на віконних решітках, кошерна їдальня - нагадують про тих, хто жив тут віддавна. Не дивно, бо ж єврейська громада була численною у Вроцлаві. Будівля синагоги «Під Білим Лелекою» (назву успадковано від заїжджого двору, який був тут раніше) велична, з античними півколонами, не відразу дає зрозуміти, чия ця святиня. Збудована 1829 року за проектом відомого німецького архітектора Карла Ланганса, синагога не є типовою єврейською святинею, репрезентує силезько-прусську традицію євангелістського будівництва. Під час «кришталевої ночі» 1938-го німці, на щастя, не спалили храму. Однак годі уявити, що у 1980-1990-х вона перетворилася на руїну - без даху і підлоги. Лише 12 років тому Єврейська ґміна повернула собі святиню. У синагозі, звісно, немає образів, є колони, наверху - два балкони для жінок (за єврейською традицією жінки можуть молитися разом із чоловіками, але ті не мають їх бачити). Наразі тут триває ремонт, зруйнований храм потроху відроджується.

КОСТЕЛ СВЯТОГО АНТОНІЯ
Поряд із синагогою, на сусідній вуличці, яка теж носить ім'я Святого Антонія. Римо-католицький костел, зведений 1695 року - один із небагатьох у Вроцлаві, що виконані в бароковому стилі. Незвичайно розкішний усередині - із багатим вівтарем, пишними оздобами, позолотою й образами. Незвичним є і розміщення храму: замість традиційного із заходу на схід, костел побудовано із півдня на північ.

ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА - НІ КУПОЛІВ, НІ ДЗВІНИЦІ
Дивлячись на величну споруду на вулиці Святого Миколая, годі уявити, що перед вами православна церква - ні куполів, ні дзвіниці. Про це можна здогадатися хіба завдяки фрескам на стінах та кириличним написам. Це найстаріший храм Кварталу Взаємоповаги - з 1417 року, свого часу був святинею римо-католиків, згодом протестантів, по Другій світовій війні православним. І хоч храм не збудовано за православною традицією, його орієнтальне розташування та просторий двір для Хресної ходи дозволили облаштувати церкву.
Святиня складається з малої церкви, невеличкої, колись цвинтарної каплички ХІІІ століття, та власне церкви, розбудованої у ХV ст. частини. У храмі витає справжній церковний дух, такий незрозумілий католикам чи протестантам - жодних лав, напівтемрява і свічки, запах ладану.
У каплиці не можна не помітити оригінального іконостасу. Він - з історією. Колись, 1884 року, неподалік Вроцлава, у Сосновці, німецький фабрикант подарував православним землю, дав гроші на будівництво храму. Церкву збудували велику - п'ять куполів, 70-метрова дзвіниця. Однак проіснувала вона недовго, 1938-го її знищили. Залишилася тільки десята частина іконостасу - тепер вона прикрашає каплицю церкви у Вроцлаві. Іконостас великого храму теж незвичний - ажурний, виглядає дуже сучасно, крізь нього проглядається вівтар. Посередині церкви - величезне панікадило, виконане за грецьким взірцем, вирізняється величезною кількістю лампочок із кольоровим скельцями. Богослужіння у капличці відбувається щодня, втім тут не багатолюдно... Місцевий священик отець Александр розповів, що найбільше парафіян у церкві він бачить на Великдень.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.