УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 82 відвідувачів

Теги
Церква і політика Києво-Печерська Лавра українська християнська культура розкол в Україні Археологія та реставрація церква і суспільство церковна журналістика монастирі та храми України Голодомор іконопис Мазепа Церква і влада Священний Синод УПЦ Католицька Церква забобони церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну діаспора УПЦ КП молодь вибори секти педагогіка Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя Доброчинність краєзнавство Президент Віктор Ющенко конфлікти Церква і медицина Патріарх Алексій II комуністи та Церква УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі автокефалія шляхи єднання Ющенко постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






«Вісник & Ко» (Луцьк): Іванова молитовня. Названа мати заповіла сину звести капличку



«Вісник & Ко» (Луцьк), Іван Іванишин, 12 червня 2008

Цю капличку в райцентрі Рожнятів, що на Прикарпатті, так і величають - Іванова молитовня. Назвали її на честь Івана Хрестителя. Будівничий Іван Вельгос каже:  "З цим ім'ям мене, мою сім'ю і родину пов'язує чимало щасливих дат та доброчинних ознак. Споруджуючи духовний храм на власному подвір'ї, я, по суті, виконував заповіт названої матері..."

На початку 60-х років минулого століття уродженець міста Калуш Іван Вельгос служив у лавах Радянської Армії у столиці Азербайджану Баку. Він був інструктором (закінчив львівський харчовий технікум) у спецшколі по підготовці військових кухарів. У тому ж навчальному підрозділі був старшиною Карпо Кисляк, родом з Черкащини. Ще у голодний 1933 рік він зустрівся з круглою сиротою Фросею. Неповнолітня дівчина після закінчення школи у Баку вступила у фінансово-економічний інститут (потім працювала начальником планового відділу Міністерства фінансів Азербайджанської РСР). Згодом Іван з Фросею одружився. Та біда в тому, що Всевишній їм не послав діточок...
Отож, Карпові Фомичу припав до душі білявий юнак із Прикарпаття. Полюбила його, як рідного сина, і Фросина Іванівна. По суті, вони для Івана стали названими батьками. Радили йому залишитися після демобілізації й оженитися на одній із дочок-близнят тамтешнього священика-українця. Але під час короткотермінової відпустки Іван познайомився в Калуші з красунею Олесею. Звичайно, про залишення в Баку не могло бути й мови, тож після демобілізації Іван з Олесею одружилися. Того ж року в Калуш навідалося подружжя Кисляків. За доньку прийняли вони Олесю. Відтак почергово - то на Кавказ, то в Карпати - щорічно відвідували одне одного названі батьки і діти.
...Пройшли роки. Першим помер Карпо Фомич. Іван та Олеся просили-благали, аби Фросина Іванівна переїжджала жити до них у Рожнятів (на той час Вельгоси побудувалися у сусідньому з Калушем райцентрі). Не квапилась. Та коли старість відчутно дала про себе знати болячками і неміччю, все-таки наважилась перебратися до Вельгосів. Проживши п'ять років, померла. Поховали її на місцевому цвинтарі, так би мовити, з усіма почестями. Навіть вперше в Рожнятові везли труну з тілом кінним катафалком...
Найціннішим дарунком для подружжя Вельгосів від Кисляків є дві старовинні ікони: Ісуса Христа і Дмитрія Великомученика. З першою ще з незапам'ятних часів ішли до церкви вінчатися молоді пари з Кислякового родоводу. Другу знайшли дітлахи на місці підірваного і знищеного дотла п'ятиповерхового житлового будинку, в якому мешкали у Баку вірмени (відбувалося це під час війни у Нагірному Карабаху), і знаючи, що "бабушка Фрося" богомільна, віддали їй. Є ще одна унікальна дерев'яна скульптура "Ісус Христос в казематі". Її подарувала бабуся невістки Вельгосів із сусіднього з Рожнятовим села Сваричів. Цікаво, що в післявоєнні роки цей раритет побував у Сибіру разом з тими сваричівцями, яких виселили за зв'язки з бандерівцями.
А тепер про щасливі дати і доброчинні ознаки, пов'язані з ім'ям Іван. Якраз 19 січня, на "зимового" Івана, Іван народився. У його родині було ще декілька Іванів. 7 липня, на Івана Купала, він з Олесею одружився. Також 7 липня у їхніх сина та доньки народилися синочки. Різниця тільки в тому, що один з'явився на світ в Україні, а інший - у Канаді, куди виїхала свого часу на заробітки донька Неля і де вийшла заміж за поляка. Звісно, обох немовлят назвали і охрестили Іванами, щоправда, "канадського" - Іваном-Аланом...
Щодо самої ідеї збудувати на власному подвір'ї капличку, то Іван Миколайович розповів:
- Якось я застав Фросину Іванівну за молитвою перед образами в світлиці. І подумалось мені, що коли і я фізично вже не зможу піти у церкву на відправу служби Божої, то доведеться, очевидно, також молитовно розмовляти із Всевишнім у своєму помешканні. Чому б не спорудити на обійсті капличку? Повідав про це Фросині Іванівні, а вона підтримала мою ідею. І не тільки морально, але й матеріально, бо мала високу пенсію. На жаль, не дочекалася освячення духовної святині...
А ось Олеся Михайлівна поділилася дивним сном, який їй наснився у кілька тижнів після смерті названої матері:
- Сниться мені, що мама Фрося заходить у хату і мовить: "Там, у Царстві Небеснім, тих жінок, які мають дітей, вишиковують в один ряд, а бездітних - в інший. До бездітних і мене зарахували... А я кажу: "У мене є діти!" Мені ж не повірили... Прошу, засвідчи, Олесю, що ви мої діти". І я засвідчила, що вона - наша з Іваном мати, а ми - її діти. Перед самим Господом Богом засвідчила...

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.