УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 231 відвідувачів

Теги
постать у Церкві розкол в Україні діаспора Предстоятелі Помісних Церков автокефалія Мазепа Ющенко церква та політика Доброчинність Києво-Печерська Лавра Голодомор Патріарх Алексій II українська християнська культура УГКЦ іконопис Священний Синод УПЦ Церква і влада Археологія та реставрація шляхи єднання милосердя монастирі та храми України церковна журналістика комуністи та Церква церква і суспільство забобони конфлікти секти Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат педагогіка УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина вибори молодь Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Ромуальд Твардовський: “Київ — один із найсерйозніших центрів хорового мистецтва в світі”



«Хрещатик» (Київ), Інна Писарська, 23.06.08

Ромуальд Твардовський - відомий польський музикант старшого покоління. Композитор, професор Варшавської музичної академії, незмінний голова журі Хайнувського фестивалю церковної музики, він написав спеціально для Камерного хору "Київ" свою Літургію "Київську", виконання котрої й стало світовою прем'єрою в рамках цьогорічного фестивалю "Золотоверхий Київ". Коли саме українська столиця увійшла в життя пана Твардовського і що для нього означає це місто, композитора розпитував "Хрещатик".

- На цей хоровий фестиваль вас запросив його директор Микола Гобдич. Як ви познайомились?
- Про "Золотоверхий Київ" я знаю дуже давно. Хоча з Миколою Гобдичем ми особисто познайомилися лише 2005 року, коли він уперше виступив зі своїм хором на Хайнувському фестивалі, котрий я очолюю. Пам'ятаю, він тоді привіз мені записи української музики, серед яких була і Літургія Лесі Дичко. Після прослуховування цих дисків я став великим шанувальником української хорової музики, особливо творчості Дичко.

- А звідки у вас інтерес до церковної музики?
- Я народився у Вільно, тепер це - Вільнюс. Сотні років це місто, як відомо, було центром Литовського князівства, а якийсь час - столицею Західної України. У ХІХ сторіччі Вільно входило до складу Російської імперії, тож у місті було багато церков. Старовинна Покровська церква, споруджена у ХІV сторіччі княгинею Ольгою, дружиною литовського князя, знаходилася поряд із будинком, де я народився. Хлопчиком я часто забігав у цю церкву, ставав у куточок і слухав службу. А потім була війна. Згодом, у 1967 році, на замовлення хорової капели у Бидгощі я написав свій перший твір для хору, тут інструментальні інтермедії наслідують дзвони. Коли думав про майбутній твір, переді мною поставало видіння тієї Покровської церкви з мого дитинства. За цей твір я одержав у Парижі премію ЮНЕСКО. У 1983-му я вперше потрапив на фестиваль у Хайнувку, і з того часу є там незмінним головою журі от уже 26 років.

- Наскільки ви знайомі з українською хоровою музикою?
- Коли приїхав до Польщі Микола Гобдич із хором "Київ", то я зрозумів, що в Україні, царині хорової музики, відбуваються дуже цікаві речі. Це спонукало мене познайомитися безпосередньо з партитурами Скорика, Станковича, Гаврилець. І переконався, що на сьогодні Київ - це один із найсерйозніших центрів хорового мистецтва в світі. Тут щасливим чином поєдналися два фактори: творчий і власне виконавський. Щодо особистостей, то, наприклад, в Дичко я бачу яскравий мелодійний дар, дуже цікаву фактуру і чудесне гармонічне мислення. Сильвестрова я пам'ятаю ще з 1970-х, коли його музику виконували на нашій "Варшавській осені". Він тоді був під впливом чи то буддизму, чи якоїсь іншої релігії, тому його твори, особисто для мене, давалися складно для сприйняття і тримали мою увагу щонайбільше півгодини. Але тепер його музичне мислення набуло іншої форми. Попри те, що він, знайшовши певний тип фактури, загалом повторюється (часом здається, композитор увесь час пише один і той же твір), його теперішня музика мені ближча за ту колишню, авангардну. Гаврилець пише набагато простіше, мелодійно, але у неї є щось своє із дуже високим ступенем оригінальності. У Степурко, який також виконувався в Хайнувці, дещо ілюстративна музика. Але як вона зроблена! Це дивовижно! У Станковича складна музика - у першу чергу, для виконання: для хору він пише так само, як для фортепіано - акордами, а це не просто озвучити голосом. Хоч саме через це він не схожий на інших.

- Як виник задум Літургії "Київської"?
- Почалося все 2005 року. Гобдич був у складі журі мого фестивалю. Коли після його закінчення ми випили, Гобдич підвівся і сказав: "Не поїду, доки ти не пообіцяєш написати для нас Літургію!" Я відповів: "Який ти розумний! Ваша православна Літургія - це за розміром цілих три-чотири меси, якщо не більше!". Але після того, як Гобдич пообіцяв, що не лише опублікує партитуру, а й запише аудіоальбом (і дотримав обіцянки!), я утриматися від спокуси не міг.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.