УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 148 відвідувачів

Теги
Голодомор секти Патріарх Алексій II Археологія та реставрація Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України конфлікти автокефалія церковна журналістика Священний Синод УПЦ молодь Президент Віктор Ющенко Католицька Церква Церква і влада комуністи та Церква вибори милосердя Доброчинність Києво-Печерська Лавра Ющенко постать у Церкві краєзнавство іконопис УГКЦ Церква і політика церква та політика УПЦ КП Мазепа церква і суспільство шляхи єднання Вселенський Патріархат діаспора українська християнська культура забобони розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну педагогіка






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Ромуальд Твардовський: “Київ — один із найсерйозніших центрів хорового мистецтва в світі”



«Хрещатик» (Київ), Інна Писарська, 23.06.08

Ромуальд Твардовський - відомий польський музикант старшого покоління. Композитор, професор Варшавської музичної академії, незмінний голова журі Хайнувського фестивалю церковної музики, він написав спеціально для Камерного хору "Київ" свою Літургію "Київську", виконання котрої й стало світовою прем'єрою в рамках цьогорічного фестивалю "Золотоверхий Київ". Коли саме українська столиця увійшла в життя пана Твардовського і що для нього означає це місто, композитора розпитував "Хрещатик".

- На цей хоровий фестиваль вас запросив його директор Микола Гобдич. Як ви познайомились?
- Про "Золотоверхий Київ" я знаю дуже давно. Хоча з Миколою Гобдичем ми особисто познайомилися лише 2005 року, коли він уперше виступив зі своїм хором на Хайнувському фестивалі, котрий я очолюю. Пам'ятаю, він тоді привіз мені записи української музики, серед яких була і Літургія Лесі Дичко. Після прослуховування цих дисків я став великим шанувальником української хорової музики, особливо творчості Дичко.

- А звідки у вас інтерес до церковної музики?
- Я народився у Вільно, тепер це - Вільнюс. Сотні років це місто, як відомо, було центром Литовського князівства, а якийсь час - столицею Західної України. У ХІХ сторіччі Вільно входило до складу Російської імперії, тож у місті було багато церков. Старовинна Покровська церква, споруджена у ХІV сторіччі княгинею Ольгою, дружиною литовського князя, знаходилася поряд із будинком, де я народився. Хлопчиком я часто забігав у цю церкву, ставав у куточок і слухав службу. А потім була війна. Згодом, у 1967 році, на замовлення хорової капели у Бидгощі я написав свій перший твір для хору, тут інструментальні інтермедії наслідують дзвони. Коли думав про майбутній твір, переді мною поставало видіння тієї Покровської церкви з мого дитинства. За цей твір я одержав у Парижі премію ЮНЕСКО. У 1983-му я вперше потрапив на фестиваль у Хайнувку, і з того часу є там незмінним головою журі от уже 26 років.

- Наскільки ви знайомі з українською хоровою музикою?
- Коли приїхав до Польщі Микола Гобдич із хором "Київ", то я зрозумів, що в Україні, царині хорової музики, відбуваються дуже цікаві речі. Це спонукало мене познайомитися безпосередньо з партитурами Скорика, Станковича, Гаврилець. І переконався, що на сьогодні Київ - це один із найсерйозніших центрів хорового мистецтва в світі. Тут щасливим чином поєдналися два фактори: творчий і власне виконавський. Щодо особистостей, то, наприклад, в Дичко я бачу яскравий мелодійний дар, дуже цікаву фактуру і чудесне гармонічне мислення. Сильвестрова я пам'ятаю ще з 1970-х, коли його музику виконували на нашій "Варшавській осені". Він тоді був під впливом чи то буддизму, чи якоїсь іншої релігії, тому його твори, особисто для мене, давалися складно для сприйняття і тримали мою увагу щонайбільше півгодини. Але тепер його музичне мислення набуло іншої форми. Попри те, що він, знайшовши певний тип фактури, загалом повторюється (часом здається, композитор увесь час пише один і той же твір), його теперішня музика мені ближча за ту колишню, авангардну. Гаврилець пише набагато простіше, мелодійно, але у неї є щось своє із дуже високим ступенем оригінальності. У Степурко, який також виконувався в Хайнувці, дещо ілюстративна музика. Але як вона зроблена! Це дивовижно! У Станковича складна музика - у першу чергу, для виконання: для хору він пише так само, як для фортепіано - акордами, а це не просто озвучити голосом. Хоч саме через це він не схожий на інших.

- Як виник задум Літургії "Київської"?
- Почалося все 2005 року. Гобдич був у складі журі мого фестивалю. Коли після його закінчення ми випили, Гобдич підвівся і сказав: "Не поїду, доки ти не пообіцяєш написати для нас Літургію!" Я відповів: "Який ти розумний! Ваша православна Літургія - це за розміром цілих три-чотири меси, якщо не більше!". Але після того, як Гобдич пообіцяв, що не лише опублікує партитуру, а й запише аудіоальбом (і дотримав обіцянки!), я утриматися від спокуси не міг.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.