УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 73 відвідувачів

Теги
Мазепа шляхи єднання Києво-Печерська Лавра Церква і влада Священний Синод УПЦ українська християнська культура УПЦ КП Доброчинність забобони Вселенський Патріархат УГКЦ педагогіка іконопис розкол в Україні Церква і політика Ющенко вибори церковна журналістика секти Археологія та реставрація молодь Патріарх Алексій II Президент Віктор Ющенко церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Голодомор милосердя конфлікти постать у Церкві Церква і медицина краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія діаспора Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква монастирі та храми України комуністи та Церква церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






«Главред» (Україна): Об’єднання можливе?



«Главред» (Україна), Юрій Рудницький, 24.07.08

Незважаючи на те, що святкування 1020-річчя Хрещення Русі було ініційоване УПЦ Московського патріархату та українськими політичними діячами, орієнтованими на Москву, УПЦ Київського патріархату вирішила взяти в ньому участь. Насамперед через те, що до Києва в ці дні прибуває Вселенський Патріарх Варфоломій

 

Гра на полі суперника

Причому, як повідомив заступник голови Секретаріату Президента Юрій Богуцький, у програмі візиту патріарха - вечірнє богослужіння в Михайлівському Золотоверхому соборі, який є однією з найбільших святинь УПЦ КП. Крім того, вважає патріарх Філарет, нинішні настрої деяких єпископів УПЦ МП дають підстави сподіватися на прискорення процесу створення єдиної української помісної церкви.    

Приїзд Варфоломія в Київ - досить рішучий крок. Ще місяць тому такий візит вважався в середовищі УПЦ КП малоймовірним. Адже Російська православна церква, якій підпорядкована УПЦ МП, сприймає Україну як свою канонічну територію. А стосунки Варфоломія та Алексія ІІ за останні роки ледве чи можна назвати дуже теплими, у тому числі через Україну. Тому, за словами голови інформаційно-видавничого управління УПЦ КП єпископа Євстратія, «приїхати без запрошення означало б вступити у відкритий конфлікт з Москвою, до чого Константинополь ще не готовий».

Тепер, судячи з усього, у Константинополі інші настрої. За кілька тижнів до очікуваного візиту патріарха відбулася зустріч Філарета з делегацією Константинопольського патріархату. На зустрічі патріарх всієї України-Русі заявив про безперспективність очікування від Москви визнання автокефалії Української церкви. За словами Філарета, Москва за будь-яку ціну прагнутиме зберегти вплив на Україну, тому розв'язати всі проблеми можна лише через прямий діалог Києва та Константинополя. У відповідь, як повідомив єпископ Євстратій, «представники патріарха Варфоломія запевнили, що якщо того вимагатиме благо православ'я, Вселенський патріарх діятиме сміливо й рішуче».

Очевидно, що саме до таких дій і вдається зараз патріарх. Питання в тому, чи вдасться йому бути послідовним і йти до кінця. За словами Ю. Богуцького, 27 липня Варфоломій має відслужити літургію на Володимирській гірці. Причому в літургії братиме участь і Алексій ІІ, а от питання щодо участі патріарха Філарета «наразі залишається невирішеним».

Ювілей, притягнутий за вуха

Українська православна церква Київського патріархату, погоджуючись на святкування 1020-річчя Хрещення Русі, внесла деякі застереження. «Ми погодилися святкувати 1020-річчя як поправку до 1000-річчя Хрещення Русі. У 1988 році 1000-річчя святкували не там, де відбулося хрещення. Не в Москві хрестили киян, а в Києві», - зазначив патріарх Київський і всієї України-Русі Філарет. Він нагадав, що за часів Російської імперії 900-річчя Хрещення Русі відзначали не в Москві чи Петербурзі, а саме в Києві. Крім того, у рамках цих святкувань УПЦ КП відзначила 900-річчя Михайлівського Золотоверхого собору.

Взагалі-то, круглі дати прийнято в Європі відзначати з перервою в двадцять п'ять років. Однак ініціаторів цього ювілею така обставина не зупинила. Власне, ініціатором стала міжнародна організація «День Крещения Руси», до складу якої входять, зокрема, декілька нардепів, причому переважно однієї політичної сили - Партії регіонів. Серед них - колишній «гуманітарний» віце-прем'єр Дмитро Табачник, банкір Василь Горбаль та інші. Організатори ювілейних акцій стверджують, що їхній проект народився ще рік тому, під час святкування 1019-ої річниці Хрещення Русі (дата ця не те що не ювілейна, а навіть не кругла). Згодом, за словами представника місіонерського відділу УПЦ Московського патріархату протоієрея Андрія Ткачова, її «перейняла Москва».

Ідея святкування 1020-річної дати Хрещення Русі виникла якраз у той час, коли український парламент блокувався регіоналами за кілька місяців до Бухарестського саміту НАТО, де мало розглядатися питання про приєднання України до Плану дій щодо членства в цій організації. Не секрет, що тільки-но Україна робить якісь кроки в рамках своїх євроатлантичних проектів, проросійські сили починають реанімувати постулати про Київську Русь як «колиску трьох братніх народів», а Київ, відповідно, як оплот православ'я. Не випадково, мабуть, ще в квітні цього року організатори обіцяли влаштувати серії хресних ходів по Києву, обласних центрах України, а також Росії та Білорусі. Причому «козирним номером» всіх цих ходів, обіцяли члени організації «День Крещения Руси», мають стати мощі, які, як вважається, належать самому князю Володимиру Великому. За словами Андрія Ткачова, вони зберігаються в резиденції митрополита Володимира. Щоправда, без черепа.  

Посмертна загадка князя Володимира

Однак річ у тім, що ніхто не може дати жодної гарантії, ніби ті мощі, які вже пронесли кількома містами України, належать саме князю Володимиру.

Відомо, що він був похований у Десятинній церкві, яка потім і аж до монгольського нашестя слугувала усипальницею великих київських князів. У XVII ст. митрополит Петро Могила проводив перші археологічні розкопки на руїнах церкви й там справді знайшов якесь поховання. Але на якій підставі Петро Могила зробив висновок про приналежність знайдених у ньому решток саме князю Володимиру Великому, а не, скажімо, пізнішим Рюриковичам? Обов'язкових звітів з детальною фіксацією знахідок і викладенням обставин їх відкриття тоді ніхто не писав - археології як науки в той час ще не існувало. Наукового обстеження мощів, у тому числі генетичної експертизи, - не проводилося. З таким же успіхом вони можуть належати не лише Володимиру, але й, приміром, його братам - Олегу чи Ярополку, яких перепоховали в Десятинці за наказом Ярослава Мудрого.

До речі, Ярополка вбив Володимир. Причому в науковому світі отримала поширення версія, що вбитий прийняв хрещення раніше за вбивцю, причому прийняв його від Риму. Отже, цікава була б ситуація, якщо б мощі, які планувалося пронести по території трьох православних держав, належали б насправді не Володимиру, а Ярополку, котрого умовно можна назвати першим руським князем-католиком. Умовно - тому що на момент Хрещення Русі формальний розкол на православ'я і католицизм іще не стався.

Зворотний бік ювілею

Однак є, на наш погляд, інша причина, через яку УПЦ МП і офіційна Москва ініціювала всі ці святкування. Хоча про неї не говориться ані слова. А причина в тому, що за роки незалежності православ'я перестало бути домінуючою конфесією в Україні. На момент відзначення 1019-ої річниці, за даними Державного департаменту в справах релігій Міністерства юстиції, в Україні нараховувалося понад 33 тисячі релігійних організацій, з них православних (незалежно від патріархату) - трохи більше половини (50,1%). Причому на УПЦ МП припадало 10,9 громади - більше від усіх, але менш ніж третина від загальної кількості об'єднань віруючих в країні. На УПЦ Київського патріархату припадало, відповідно, 4 тисячі громад, на Українську автокефальну православну церкву - 1100. Греко-католицька церква за кількістю громад (понад 3,6 тис.) посіла третю позицію в Україні. Близько 1400 громад нараховує Українська римо-католицька церква. Крім того, в Україні нараховується 7,7 тис. протестантських громад і 1100 мусульманських.

Ця статистика свідчить, що сучасна Україна на відміну від переважно православної Росії - багатоконфесійна держава, де жодна гілка християнства не може претендувати на роль «керівної та спрямовуючої сили». Понад те: президент Української асоціації релігієєзнавців Анатолій Колодний стверджує, що під час різних соціологічних опитувань про свою приналежність до православних конфесій повідомляють від 36 до 48% респондентів.

Але й це ще не все. З самоідентифікацією росіян в Україні, здається, починають з'являтися проблеми. За результатами опитування, проведеного Центром економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, кількість етнічних росіян, які ідентифікують себе або з українською, або з європейською культурою, збільшилася за минулий рік на 5%.

Іще раз про об'єднання

Якщо все ж таки не вдасться «переграти суперника на його ж полі» й одразу вирішити питання автокефалії Української церкви, є інші обставини, які дають патріарху Філарету сподіватися на краще. Хоча це, звичайно, потребуватиме більше часу. Це, за словами Філарета, досвід його особистого спілкування з представниками духовенства УПЦ МП. «Наскільки велике сторонництво створення єдиної помісної православної церкви в УПЦ МП - я не можу сказати. Але наше спілкування з єпископами та духовенством свідчить, що вони все-таки схильні до утворення в Україні єдиної помісної православної церкви», - сказав патріарх в коментарі для «Главреда». На запитання, в якій мірі вплинула наявність такого сторонництва на рішення УПЦ КП взяти участь у святкуванні, патріарх Філарет відповів: «Ми хотіли би на цьому тлі зблизитися більше з МП. Якщо ми будемо святкувати разом, то хочемо ми чи не хочемо, але психологічно наближатимемося один до одного».

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.