УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 88 відвідувачів

Теги
секти Києво-Печерська Лавра розкол в Україні Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Священний Синод УПЦ молодь українська християнська культура Президент Віктор Ющенко Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність діаспора Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада монастирі та храми України церква та політика Патріарх Алексій II постать у Церкві краєзнавство милосердя Церква і політика Ющенко Католицька Церква Мазепа Предстоятелі Помісних Церков педагогіка конфлікти УГКЦ автокефалія забобони Голодомор іконопис церковна журналістика Вселенський Патріархат УПЦ КП церква і суспільство шляхи єднання вибори






Рейтинг@Mail.ru






«Український тиждень»: ТЕОполітика



«Український тиждень», Павло Солодько, 01.08.2008

Ситуація, в якій опинилося українське православ'я, не нова, зокрема й у світовому масштабі

«Розкол - трагедія, але він трапляється часто і з часом долається», - казав настоятель одного з храмів УПЦ (Московського патріархату) на київському Лівобережжі. В подібній ситуації 80 років тому була грецька церква, 15 років тому - болгарька, зараз розколоті православні церкви Македонії (більшість місцевого єпископату Сербської православної церкви проголосила автокефалію, досі не визнану жодною помісною церквою світу), Естонії (частина перейшла під Константинополь, частина залишилася під Москвою) і Росії. Як би це дивно не звучало, але одна з причин численних розколів в українському православ'ї - значна кількість вірян. Якщо об'єднати всю кількість парафій УПЦ (МП) і УПЦ (Київського патріархату), то Україна може вважатися найбільшою православною країною світу. Хто контролюватиме цей ресурс, той і домінуватиме у вселенському православ'ї.   Зараз в Україні немає автокефальної (незалежної) церкви. Є одна церква - УПЦ, яка підпорядковується Московському патріарху і є канонічною, тобто визнаною автокефальними церквами світу. Є дві самопроголошені церкви - УПЦ (КП) й УАПЦ, не визнані жодними з автокефальних церков. Ще є величезна спільнота греко- католиків (з часів Берестейської унії 1596 року), яку теж зараховують до східного обряду.  

Зараз за контроль над українським православ'ям змагаються Рим «другий» (Константинополь) і Рим «третій» (Москва). «Константинополь і помісні церкви, які на нього орієнтуються, намагаються ніби «модернізувати» православ'я, а Москва та її церкви-сателіти залишаються оплотом «традиціоналізму», - говорить протоієрей Петро Зуєв. На кону - звання найбільшої православної церкви світу, і обидва рими мають свої козирі в цьому прихованому протистоянні.  

МОСКВА: ГРОШІ Й ТРАДИЦІЯ  

Московський патріархат може похвалитися державною підтримкою, фінансовою потугою й 300-літньою спільною традицією. Київська митрополія давно пов'язана з Москвою - українці реформували московську освіту й церкву в XVI- XVII ст., українці ж (не завжди добровільно) здійснювали просвітницьку місію на колонізованих Росією землях. «З Братської академії в Києві вийшли 15 святих, визнаних РПЦ, - каже історик із Могилянки Юрій Мицик. - З них 10 прославилися на території Росії». Зараз зв'язки між РПЦ й Україною не менш міцні, хоч проповідників поменшало. «Ще кілька років тому половина семінаристів у московських училищах були вихідцями з Галичини. Хто вступив, тягнув за собою родичів, - розповідає один з київських семінаристів. - Зараз вступ для них неформально обмежили - мовляв, у вас є свої семінарії. Але подивіться на список російських єпископів, як не-ко, то-ук».  

До речі, єпископ Чукотський Діомід, який зараз кинув виклик самому Патріарху Московському Алексію, звинувативши того у співпраці зі світовою закулісою - теж українець і має типове прізвище - Дзюбан.   Також в активі Московського патріархату - звання найбільшої православної церкви - за рахунок УПЦ (МП) - і підтримка з боку Антіохійської і Сербської церков й церков-сателітів (на кшталт Японської).    

КОНСТАНТИНОПОЛЬ: БРЕНД І ГРЕКИ  

Вселенський патріархат, хоч і є нашою матір'ю-церквою, але втратив вплив на київську митрополію ще з XV ст., коли Візантія впала під ударами турків. З того часу й донині територія, яку контролює Вселенський Патріарх, обмежувалася півгектаром землі у Фанарі - районі, в якому знаходиться патріарша резиденція.   Те, що кажуть про Фанар московські фанатики-«фофуддісти», є правдою, але тільки наполовину: інтереси Константинополя справді захищає Америка. Але йдеться не про яструбів НАТО, а про православну діаспору - саме американські греки-мільйонери (оті всі онассіси, які є королями морських перевезень) лобіюють інтереси Фанару в американській владі і є головними жертводавцями для Вселенського патріархату. Інше джерело фінансів - пожертви від українських і російських прочан. Вселенський патріархат не може похвалитися великою кількістю парафіян, натомість він володіє потужним, так би мовити, брендом. У диптиху, переліку автокефальних православних церков, Константинополь - на першому місці, до того ж Вселенський патріархат веде плідну роботу з налагодження від- носин з іншими помісними церквами. Особливо з Грецькою і Румунською, які є одними з найбільших.  

УПЦ (МП): ПОВЕРНЕННЯ ДО «УКРАЇНСТВА»  

Традиційною для «націонал-патріотичного» дискурсу є думка, що УПЦ (МП) - осередок антиукраїнства. Однак така позиція не тільки є в корені неправильною, але й аж ніяк не сприяє створенню помісної УПЦ. «В'язені берети», які носять Києвом триколори й хоругви із зображенням Миколи II, всілякі «Союзи православних граждан» на чолі з Кауровим, які пікетують навчання НАТО, товаріщі Волга й Вітренко - це не священики, а громадські організації, лідери яких переважно є грантоїдами різноманітних московських фондів.  

Між іншим, наприкінці минулого року на соборі УПЦ (МП) було засуджено діяльність «союзів православних граждан», і на офіційному сайті церкви з'явилося прохання до журналістів не плутати позицію «союзів» із церковною. Інший аспект: митрополит Володимир у своєму зверненні рішуче засудив Голодомор, відверто назвавши його геноцидом. Під час Великодньої проповіді патріарх УПЦ (КП) Філарет вперше в історії своєї церкви сказав: «Цього року між УПЦ (КП) і УПЦ (МП) загорівся вогник любові».  

УПЦ (МП) - неоднорідний організм, де зустрічаються люди з різними переконаннями. Наприклад, найбільший ревнитель «традиційного» православ'я одеський єпископ Агафангел, який є етнічним росіянином і вчився - на відміну від більшості єпископів, поставлених уже в часи незалежності - ще в радянській семінарії. Також антиукраїнські настрої культивуються у багатьох чоловічих монастирях, до яких чимало ченців приїздять із Росії. Дехто про них говорить: «В погонах». Але поруч із ними є й Черкаський Софроній, який - за чутками - на одному із заходів у Києві за участю московської делегації обурювався: «От хохли, не могли програму по-українськи написати!» Софроній же - єдиний із кліру УПЦ, хто за кілька днів до приїзду Патріарха Варфоломія голосував за прохання до РПЦ надати українській церкві автономію.  

За даними Тижня, є в УПЦ (МП) і група, яка відстоює «українськість» церкви більш помірковано і хитро, ніж Софроній. Це люди, які перебувають поруч із митрополитом Володимиром: голова відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ Кирило (Говорун) і вікарний єпископ, в минулому особистий секретар митрополита Олександр (Драбинко). Саме їм приписують інтонацію заяв про каурових і про Голодомор. Їхня позиція в церкві сильно залежить від митрополита, який є прихильним до Драбинка. Ходять чутки, що хтось із цієї групи може претендувати й на пост митрополита.  

Наразі ж наступниками Володимира неофіційно називають єпископа Одеського Агафангела, голову церковного суду єпископа Буковинського Онуфрія і Донецького Іларіона, який родом із переселенців-лемків). Цікава деталь: митрополит УПЦ (МП) Володимир родом із Хмельниччини, а патріарх УПЦ (КП) Філарет - з Донбасу.  

УПЦ (КП) і УАПЦ: ПИТАННЯ КАНОНІЧНОСТІ  

Нинішній патріах Філарет - очільник УПЦ (КП) - колись був одним із претендентів на посаду Патріарха Московського і всія Русі. Саме він як екзарх УПЦ добився в 1990 році митрополії і широких прав для нинішньої УПЦ (МП). Поки люди біля Лаври скандували на адресу патріарха Алексія «Геть московського попа!», цього попа привозив саме Філарет, і оригінал грамоти від РПЦ про «самоуправність» для Києва досі зберігається в резиденції УПЦ (КП) на Пушкінській, 36.   Погодившись на замисел президента Леоніда Кравчука створити українську церкву, Філарет програв внутрішню боротьбу у власній церкві й у результаті створив власну церкву, яка й отримала назву Київський патріархат.  

УАПЦ (точніше, її «нащадок» у діаспорі - УПЦ в США) була ідейним натхненником повної автокефалії українського православ'я - щоб не підпорядковуватися ані Константинополю, ані Москві. В 70-х роках минулого сторіччя Вселенський Патріарх Афінагор писав митрополитові УПЦ в США Мстиславу: «Возлюбленний брате во Христі...», натякаючи на можливість увійти під владу Константинополя. Мстислав тоді відхилив пропозицію Афінагора, ту ж саму думку пізніше став обстоювати й Філарет.  

А от нинішня влада вважає інакше: за даними Тижня, брати Віктор і Петро Ющенки глибоко переконані - їхня місія полягає у зміні підпорядкування УПЦ з Москви на Фанар.  

УПЦ (КП) і УАПЦ не позаздриш - їх ніхто не визнає у православному світі. Вони хочуть бачити центром автокефалії Київ - але цього не хочуть ні Москва, ні Константинополь. Останній натомість не проти «взяти собі» частину УПЦ (МП). Подібну річ Вселенський патріархат робив із Польською православною церквою в 1924 році та з Естонською - в 1996-му (тоді 50 з 80-ти парафій РПЦ перейшли до Константинополя.   «Неканонічні» українські церкви стверджують, що питання канонічності - дискусійне. Так і є: у православ'ї немає чіткого визначення канонічності, тому часто буває, що Константинополь не визнає канонічною церкву, яку визнає Москва (наприклад, Американська православна церква) і навпаки (як у випадку з Естонською православною церквою Константинопольського патріархату).  

НАЙБІЛЬША ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА  

За даними Держкомрелігій, станом на 1 січня 2007 року УПЦ (МП) має 11 233 парафії, УПЦ (КП) - 3963. Разом, не рахуючи УАПЦ і УГКЦ (яка здійснює обряд за православною традицією і не відкидає ідеї об'єднання всіх українських церков в одну помісну) - 15 196. Для порівняння - на архієрейському соборі цього року в Москві Алексій ІІ сказав, що в Росії РПЦ має 14 290 парафій.   Також єдина церква могла б припинити суспільну ворожнечу, коли мати ходить в один храм - «до розкольників'BB, а син - «до агентів КДБ». Про це ще в «унійних» 1620-х роках писав Мелетій Смотрицький: релігійна боротьба один з одним не варта того, «аби ми, Русь, одна одну проклинали: батьки синів, брат брата, сини батьків». Кілька років тому автор цих рядків, ідучи на недільну службу в Лавру, бачив на фортечному мурі графіті: «Слава УПЦ (КП)!» За тиждень хтось замазав КП, ще за тиждень - У. Залишилося «Слава Православній Церкві!» Гарна думка: якщо немає інших шансів, то питання автокефалії помісної Української православної церкви мало б вирішуватися саме так - на Вселенському Православному Соборі.

ГІЛКИ КИЄВА

УПЦ (Московського патріархату) - 11233 парафії (кількість вірян в українському православ'ї не прийнято чітко визначати. В середньому одна парафія - це 50 - 500 парафіян). 

УПЦ Київського патріархату - 3963 парафії. Заснована в 1992 році внаслідок злиття УАПЦ і частини УПЦ (МП).  

Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) - 1178 парафій. Заснована в 1921 році, з 1940-х - у Північній Америці, в 1992 взяла участь у створенні УПЦ (КП), в 1995 - зареєстрована як самостійна.  

УПЦ Канади - 290 парафій. Заснована у 1918 році, в 1990 році перейшла в підпорядкування Константинопольського патріархату.  

УПЦ США - 200 парафій. Заснована 1919 року, в 1995 році перейшла в підпорядкування Константинополя.    

Польська автокефальна православна церква (ПАПЦ) - близько 270 парафій. Заснована в 1924 році Константинополем із православних українських і білоруських громад. В 1948 році перейшла до РПЦ.    

Українська греко-католицька церква (УГКЦ) - 3526 парафій. Православні, які перейшли під юрисдикцію Риму, зберігаючи східний обряд.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.