УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 67 відвідувачів

Теги
шляхи єднання автокефалія Ющенко церква та політика Президент Віктор Ющенко секти комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ педагогіка монастирі та храми України милосердя Києво-Печерська Лавра постать у Церкві УПЦ КП вибори Доброчинність Церква і політика Вселенський Патріархат конфлікти діаспора іконопис Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ Католицька Церква Патріарх Алексій II Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Археологія та реставрація Церква і влада забобони церковна журналістика молодь краєзнавство розкол в Україні українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






«Український тиждень»: Право бути собою



«Український тиждень», Павло Солодько, 01.08.2008

Православ'я - універсальна ціннісна система України. Монолог директора видавництва "Дух і літера" Костянтина Сигова

Якщо точно перекладати з грецької «ортодоксіа», то православ'я означає «правильний спосіб славити Бога». І всі патріархати першого тисячоліття нашої ери визначали себе саме за такою ознакою - правильно славити Бога. Католики теж визначають себе ортодоксами.  

Православну церкву визначають як церкву перших Вселенських соборів. Найголовніші догмати християнства були утверджені на Нікейському соборі (325 рік) і є фундаментальними навіть для традиційних протестантських церков. Православна церква кожен пункт Символу віри сприймає всерйоз. Наприклад, догмат про те, що в особі Ісуса Христа людська і Божа природи є незмішаними й нероздільними. Тобто ми дивимося на Ісуса не тільки як на морального авторитета, але як і на Того, хто брав участь у творенні світу.   Церква й далі дивує нас святими людьми й подіями. Це найцікавіша інтрига світової культури - конкретна перемога Христа над смертю і християнство загалом.  

Не треба вбачати протистояння у відносинах із католиками. Католики й протестанти - інославні, вони теж прославляють Бога, але по-іншому. Така важлива для українців постать, як Климент Римський - єпископ, відправлений на заслання до Криму, - це взагалі символ єдності християн. Просвітителі слов'ян Кирило й Мефодій, віднайшовши мощі Климента, перенесли їх до Риму. А князь Володимир привіз частку цих мощей з Херсонеса до Києва - в першу муровану церкву, яку назвали Климентовою, і це стало важливою підвалиною для літургійного служіння в Україні. Тепер частина мощей - у Римі, частина - в Києві. Люди, хрещені в православній традиції, є християнами для римо-католиків. І навпаки.  

Київське православ'я ніколи не ізолювало себе від світу. Торік голова Папської ради зі сприяння християнській єдності кардинал Вальтер Каспер приїздив до Києва й відвідував Лаврські печери, його супроводжував архієпископ Полтавський Філіпп з УПЦ(МП). Так само на ізоляцію не страждає і вселенське православ'я.  

Ми святкуємо не тільки 1020- річчя хрещення Русі. Приблизно 20 років тому сталися дві події, які змінили життя багатьох. Перша подія - аварія на ЧАЕС, після якої чи не вперше масово почали цитувати Біблію,хоча б фрази з Одкровення Іоанна Богослова про «зірку Полин». Потім відзначення 1000-ліття хрещення Русі припало на момент, коли радянська ідеологія вже не могла заступити собою християнства і європейських цінностей. Люди віднайшли православ'я - давню й універсальну ціннісну систему України. І от для цих людей 20 років - певний підсумок. Це дуже важливий екзистенційний досвід, і не потрібно звужувати його до політичних вимірів.  

Бути православним у наш час означає вчитися. Не обирати якусь ідеологію з-поміж інших, не знайти собі натовп, який буде домінувати чи, навпаки, хвалитися контркультурою. Бути православним - означає піти до школи. Віра - це наука, а не ідеологія. Це вміння мудро діяти у світі. Це повернення до дуже конкретних повсякденних реалій і понять, яке допоможе подолати ідеологічні абстракції мінливого сьогодення.   Православ'я зараз - це право бути собою. Право самому визначати питання життя і смерті, обирати різні форми поклику, уважно шукаючи собі друзів на цьому шляху. Бути людиною. Спокійно й сумлінно виконувати повсякденні обов'язки у професійних, родинних і громадських спільнотах.  

Православний і християнин - одне й те саме. Не можна бути православним, не будучи християнином. В англосаксонському світі є потужна богословська течія, натхненником якої є Гілберт Честертон - radical orthodoxy, тобто радикальна ортодоксія. Ще одного англійського професора - автора «Хронік Нарнії» Клайва Льюїса - називали «анонімним православним». Головне у православ'ї - не те, прикрашені ікони українською, російською чи ще якоюсь вишивкою. Найголовніше у православ'ї - Христос.   Основна місія українського православ'я - Схід і Захід разом. Кожен народ може похвалитися своїм талантом: візантійська догматика, грецька музика, російська та українська ікона... Український внесок - ми від початку намагаємося синтезувати різні християнські світи, які з давніх-давен почали розходитися. Увага різних духовних спільнот і традицій до Києва cаме й пов'язана з тим, що Київ - це вузол. Зараз триває криза, але криза може бути початком одужання і шансом. І Київ має демонструвати не нашу здатність до розбрату, а нашу творчу здатність синтезувати й поєднувати.

Київське православ'я Юрій Дорошенко експерт з міжконфесійної проблематики:

Основи окремішності українського православ'я (також використовують термін «Київське православ'я») сформувалися в XV-XVII ст., коли Київська митрополія, перебуваючи в складі Вселенського патріархату, мала фактичну незалежність і від Константинополя, і від Москви.  Саме в середньовіччі проявилась унікальність ідеології УПЦ. Її головні ознаки - гуманізм і демократичність. На відміну від нас, Московське православ'я цілком підпорядковувалось державі та абсолютизму.  

Ось що пише російський історик Васілій Ключевскій: «Російське церковне суспільство вважало себе єдиним істинно православним у світі, своє розуміння Божества виключно правильним, Творця всесвіту уявляло власним російським Богом..., свою помісну церкву ставило на місце вселенської».  

Найважливіша ознака УПЦ - соборноправ'я. Більшість питань церковного життя вирішувала саме громада. Кандидати на вищі церковні посади обиралися соборами мирян. Священиків теж обирали парафіяни, а лише потім затверджували єпископи, які не мали такої, як у Росії, залежності від митрополитів.  

Різниця між українською та російською церквами існувала навіть на рівні треб. Так, наприклад, в Україні була традиція присяги молодих у вінчанні. Під час хрещення в Москві вимагали від українців обов'язкового занурення в воду, а не обливання. В нас Євангеліє священно-служителі читали обличчям до людей, а царські врата під час літургії були більше відчинені. Активно практикували обряд «уцерковлення» новонародженої дитини. Це коли дитину на десятий або восьмий день приносили до церкви, де хлопчика священик ніс у вівтар і обносив навколо престолу (дівчинку - лише до врат).  

У Київській митрополії традиційно носили хрест перед первосвящеником-митрополитом, що тривалий час дивувало росіян, які цього не робили навіть перед патріархом.   Мали свою особливість і церковні книги. Росіяни їм не довіряли. Петро І наказав обов'язково цензурувати видання Київської та Чернігівської друкарень. Не подобався російським правителям український Місяцеслов (календар церковних свят), де не було свят, визначених у наших північних сусідів. Українці навіть мали власну вимову церковнослов'янських богослужбових текстів. Навіть тепер, попри величезний вплив українців (особливо випускників Києво-Могилянської академії) на розвиток російського православ'я, у нас відрізняються церковні архітектура, малярство, спів.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.