УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 86 відвідувачів

Теги
конфлікти Голодомор УГКЦ Археологія та реставрація Митрополит Володимир (Сабодан) Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання Доброчинність комуністи та Церква Ющенко Церква і політика постать у Церкві церковна журналістика Церква і влада Священний Синод УПЦ автокефалія педагогіка Патріарх Алексій II розкол в Україні забобони Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра Церква і медицина Президент Віктор Ющенко молодь українська християнська культура діаспора милосердя іконопис УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі церква і суспільство церква та політика Католицька Церква вибори секти краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






«Вечірній Київ»: Спекотне літо патріархів



«Вечірній Київ», Юрій Рудницький, 30.07.08

Усупереч очікуванням Секретаріату Президента і побоюванням УПЦ МП, Вселенський Патріарх Варфоломій не проголосив ані автокефалії УПЦ КП, ані підпорядкування її своїй юрисдикції

Проте стосунки між патріархами Константинопольським і Московським отримали новий поштовх до загострення. Політологи прогнозують подальші церковні контакти Константинополя і Києва, відмічають потяг УПЦ МП до більшої самостійності. Українці ж у довгій і без того низці офіційних пам'ятних дат отримали ще одну - 28 липня, День хрещення Русі.

Москва нервує
Перебуваючи в Києві, Вселенський Патріарх Варфоломій дотримався всіх церковно-канонічних формальностей. Він не спілкувався в столиці з «неканонічними» церквами, не відслужив, як обіцяли в Секретаріаті Президента, службу в Михайлівському соборі разом з лідером Української православної церкви Київського патріархату Філаретом. Не проголосив автокефалію УПЦ КП і не взяв її під свою юрисдикцію. Щоправда, як стверджував професор Московської духовної академії, диякон Андрій Кураєв, якась потаємна зустріч Філарета і Варфоломія все ж мала місце. Але диякон так і не уточнив, звідки в нього така інформація.
Найголовніше ж те, що московський «конкурент» Варфоломія пережив можливо найнеприємніший афронт від часу свого останнього перебування в Києві 16 років тому.
По-перше, якщо Варфоломія зустрічав особисто Президент Віктор Ющенко, Алексія ІІ - Голова Верховної Ради Арсеній Яценюк, кілька державних чиновників рангом нижче і представники Партії регіонів. По-друге, реклама приїзду Варфоломія була численніша і яскравіша у порівнянні з рекламою прибуття Алексія ІІ. Натомість плакати, що сповіщали киян з лайт-боксів про приїзд Алексія з написами «Україна вітає свого патріарха», були якісь сіро-сині. На фоні реклами послуг мобільних операторів і гастролей Тото Кутуньо вони були ледь помітні і загалом ненав'язливі. По-третє, патріарх Варфоломій, виступаючи на Софійському майдані, згадав, що Київська митрополія від Володимирового хрещення і сім століть поспіль належала до юрисдикції Константинополя «до її анексії Російською державою за Петра І в 1687 році». Щоправда, фахові історики одразу згадали, що Петру тоді було 15 років і він тоді ще не був царем, а, отже, не міг ухвалювати взагалі жодних рішень. Менше з тим: попри цей анахронізм у промові, патріарх продовжував виступ і нагадав, що тодішній патріарх Діонісій ІV змушений був визнати підпорядкування Київської митрополії Московському патріархату - «хоча українська ієрархія сильно і одностайно противилася цьому рішенню, рішенню, що дорівнювало нанесенню явної шкоди канонічним правам Церкви-Матері». Алексій ІІ таким чином опинився в становищі того, хто змушений виправдовуватися. У відповідь на слова Варфоломія він заявив: мовляв, коли все це відбувалося, ніхто ані з віруючих, ані з духовенства не заперечував. «Єдність російського православ`я не може перешкоджати повноцінному життю суверенних держав, які є правонаступниками Київської Русі», - додав Алексій.
Зрештою, явним дружнім жестом у бік Києва стала панахида, яку патріарх Варфоломій відслужив по жертвах голодомору в Україні. Тема голоду в Україні, як відомо, не в честі у російського владного істеблішменту. У панахиді взяв участь також митрополит Київський і всієї України Володимир Сабодан.

Хто кого «обіграв»
Реакція Алексія ІІ на те, що святкування 1020-ї річниці хрещення Русі пішло за іншим сценарієм, ніж це передбачалося в Москві, виявилася хворобливою. Причому, в прямому сенсі. Патріарх Московський змушений був навіть скасувати свій візит до Донецьку і перенести його на осінь. «Патріарх дуже засмучений», - сказав прес-секретар митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона (УПЦ МП) Георгій Гуляєв. За його словами, далися взнаки «вік і переживання з приводу певних моментів, що були в Києві». Переживання, причому досить бурхливі, були і з боку інших представників російського кліру. У диякона Андрія Кураєва під час телемосту, відверто кажучи, здали нерви. Здавленим голосом він казав про «напруження», що його вніс візит Патріарха Варфоломія на запрошення українського Президента, яке, за його словами, «не до кінця розвіялося». Насамкінець диякон заявив: «Ми вдячні Патріарху Варфоломію за те, що від образ словом він не перейшов до образ діями - хамити він хамив неабияк». Що ж, адептам Алексія, в тому числі в Україні, залишається радіти бодай із самого факту його зустрічі зі Вселенським Патріархом. «Поєднати майже непоєднуване - вдалося, - втішався архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан. - Я приношу вдячність тим, хто влаштував це по дипломатичній лінії».
Засмучені були і московські політики. «Ми йшли слідом за подіями, проте не упередили їх», - констатував головний ідеолог Кремля, директор Інституту країн СНД Костянтин Затулін, котрому українська влада заборонила в'їзд в Україну на рік.
Російський журналіст Ілля Архипов (видання Російський Newsweek) під час телемосту «Київ-Москва» назвав святкування 1020-ї річниці хрещення Русі «тріумфом української влади». Разом з тим, на його думку, в майбутньому слід очікувати нового витка кризи в стосунках між православними ієрархами. Виникають, зокрема, запитання: чи поїде Патріарх Московський до Константинополя? І що Алексій ІІ казатиме донецькій пастві восени? З іншого боку, на думку журналіста, навіть УПЦ МП останнім часом подає себе як «церква з власною позицією». «І як би не хотіли в Москві бачити УПЦ МП Російською православною церквою в Україні, це не так», - сказав пан Архипов. Він також звернув увагу на те, що делегація УПЦ МП залишила недавній Архієрейський собор у Москві, оскільки з його порядку денного «випало» питання про автокефалію Української церкви.
До речі, за даними агентства УНІАН, предстоятель УПЦ МП Володимир пояснював своє небажання ставати патріархом Української православної церкви лише тим, що духівництво ввіреної йому церкви не є одностайним у своїх поглядах на помісність. Одні - за помісність, інші коливаються, треті - категорично проти. Але те, що прибічники помісності існують, підтвердив свого часу і Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, пославшись на свої особисті контакти з ними.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов теж вважає, що Київ переміг («Ющенко показав себе здатним до тривалої гри»). Проте, на думку політолога, між Константинополем і Москвою загострюється боротьба за Україну як канонічну територію. З іншого ж боку, пан Карасьов звертає увагу на «загострення боротьби за візантійську спадщину» між Москвою і Києвом, причому не останню роль, вважає він, тут відіграють політики. Йдеться, зокрема, про перспективу формування «сакральної вертикалі Константинополь-Київ». Крім того, політолог обіцяє подальше поглиблення автономізації УПЦ МП. «Вони гратимуть на своєрідній двовекторності між Москвою і Константинополем, між двома сакральними православними столицями - з претензією на те, щоб і Київ став сакральною і православною столицею», - зазначає Вадим Карасьов. Така гра, додав він, «якоюсь мірою сприятиме формуванню єдиної помісної православної церкви».
На закінчення слід згадати, що відтепер відзначення хрещення Русі в Україні буде постійним. Хоча й не відомо, чи з такою самою помпою, як і цього разу. Президент України видав відповідний указ. Згідно з ним, День хрещення Київської Русі-України відзначатиметься щороку 28 липня, в день пам`яті святого рівноапостольного князя Володимира. Щоправда, це не вихідний день, оскільки рішення про вихідні приймаються на рівні Парламенту.

Те, що залишилося за лаштунками
Структура світового православ'я така, що в ньому існує шістнадцять церков, причому кілька з них мають своїх патріархів. Формально всі патріархи рівні, константинопольський - лише перший за честю. Це значить, що прибути офіційно до іншої патріархії він просто так не може - тільки на запрошення. Втім, останнім часом відмічаються тенденції з боку константинопольського патріархату до перегляду свого статусу «першого серед рівних». Вісім років тому Варфоломій несподівано приїхав до Естонії, яку проголосив канонічною територією Константинопольського патріархату.
Так само без запрошення і навіть без оповіщення патріарх Варфоломій прибув до Києва. Україну, як відомо, своєю канонічною територією вважає Московський патріархат.
Архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан убачає в цьому прояви так званої доктрини «східного папізму». «Архієрейський собор, у тому числі наш український єпископат, висунули принципову незгоду в низці питань цієї новітньої доктрини і поставили питання про розгляд цього новоявленого вчення на Вселенському соборі», - повідомив він кореспонденту «ВК».
Папа римський, як відомо, є єдиним головою католицької церкви. Від часів Реформації (XVI ст.) римська церква не знала розколу. В той самий час, для православ'я розкол - річ досить типова. Приміром, досі триває розкол усередині Болгарської церкви. Не миряться між собою Сербська і Македонська церкви. Тільки нещодавно відновили канонічне спілкування Російська православна церква і Російська православна церква за кордоном. Отож, ситуація з православ'ям Україні - не оригінальна.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.