УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 59 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II церковна журналістика Церква і політика шляхи єднання Президент Віктор Ющенко конфлікти молодь монастирі та храми України діаспора Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні краєзнавство Мазепа українська християнська культура Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі забобони Ющенко комуністи та Церква Церква і влада УПЦ КП Католицька Церква вибори Вселенський Патріархат Археологія та реставрація церква та політика автокефалія постать у Церкві Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Голодомор церква і суспільство милосердя педагогіка секти Церква і медицина іконопис






Рейтинг@Mail.ru






«Урядовий кур'єр» (Україна): Сирітська доля: хоч пріоритети й змінилися...



«Урядовий кур'єр» (Україна), Владислав Кирей, 12.08.08

Тому, хто виріс у рідній сім'ї, важко уявити, що відчуває маленька дитина,
яка залишилася без батьків. Майже безпорадна, без підтримки та любові,
вона, як пересаджений паросток на палючому сонці, - наодинці із складними
життєвими проблемами. Хоч якось компенсувати батьківську турботу
намагається держава.

  Українською системою державної опіки над дітьми-сиротами та тими, хто
залишився без батьківського піклування, передбачено, що з народження до
набуття повноліття вони мають можливість бути доглянутими державними
закладами, завдання яких - утримання, виховання, навчання та надання
професійних навичок. Однак останніми роками змінилися пріоритети державної
політики. Перевага надається вихованню дітей-сиріт у родині (усиновлення,
опіка, передача на виховання у дитячі будинки сімейного типу та прийомні
сім'ї).

  Нині на Черкащині функціонує 15 дитячих будинків сімейного типу та 69
прийомних сімей, в які влаштовано 206 дітей-сиріт та позбавлених
батьківського піклування. В області досить активно запрацювала програма
розвитку сімейних форм виховання дітей, які потребують опіки держави.
Створюються дитячі будинки сімейного типу, виникають прийомні сім'ї. За два
останні роки в них влаштовано 170 дітей. З кожним роком дедалі більше
обділених долею потрапляє на виховання в сім'ї черкащан. На початок цього
року 1605 їх (або майже 60 відсотків від загальної кількості дітей-сиріт)
узяли під свою опіку громадяни області.

  Враховуючи, що саме дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї є
найкращими формами опіки, держава виділяє чималі кошти для забезпечення
їхніх потреб. За два останні роки з держбюджету на виплату державної
соціальної допомоги та грошового забезпечення батькам-вихователям і
прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного
типу та прийомних сім'ях в області надійшло 3 мільйони 516 тисяч гривень.
Крім того, в рамках реалізації обласної програми протягом цих років з
місцевих бюджетів спрямовано 689 тисяч гривень на придбання житла,
інвентарю, шкільної форми тощо. На цей рік у державному бюджеті для
Черкащини передбачено 3 мільйони 52 тисячі гривень.

  Однак, як свідчить статистика, кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, в області не зменшується.

  Однією з гострих проблем є несвоєчасна виплата грошей прийомним батькам та
батькам-вихователям, а також державної соціальної допомоги на дітей, взятих
під опіку. Скажімо, державна соціальна допомога батькам, які вперше
звернулися з цим питанням до управління праці і соціального захисту
населення, нерідко призначається із запізненням. Ці управління, за
наявності відповідного пакета документів, призначають соціальну допомогу та
грошове забезпечення, які здійснюються центром нарахування та здійснення
соціальних виплат, але, як правило, чомусь із затримкою на 2-3 місяці. А
управління праці та соціального захисту населення Золотоніської
райдержадміністрації виплатило 9,8 тисячі гривень державної соціальної
допомоги батькам-вихователям, які мали право на її одержання ще у вересні
2005 року, тільки 23 лютого 2006 року. Аналізуючи проведення виплат такими
управліннями, аудитори встановили факти безпідставного зволікання з
проведенням виплат державної соціальної допомоги і в інших районах.

  Гальмують процес створення та функціонування дитячих будинків сімейного
типу, прийомних сімей та забезпечення соціальних гарантій їх вихованців і
недоліки в організації та діяльності місцевих служб у справах дітей та
центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Безпосереднє ведення
справ та координація діяльності, яка стосується обездолених дітей,
покладається на ці служби. На жаль, вони не завжди працюють ефективно. В
семи районах та містах досі не створено окремого підрозділу (сектора) для
безпосереднього ведення справ стосовно таких дітей. Також трапляються
випадки, коли за рахунок посад працівників, які повинні виконувати роботу
щодо дітей-сиріт, забезпечується діяльність інших підрозділів.

  Не сприяє ефективності роботи відповідних служб і низький рівень їх
забезпечення кваліфікованими кадрами. Більше половини працівників служб у
справах дітей мають досвід роботи менший трьох років. Крім того, далеко не
всі працівники мають освіту відповідного профілю.

  Серед багатьох питань, які повинні вирішувати соціальні працівники, є
постійний супровід сім'ї. Проте опитування прийомних батьків засвідчило, що
у багатьох випадках ці працівники бувають у сім'ях раз на квартал.

  Також аудитори КРУ звернули увагу на те, що зволікання із запровадженням
сімейних форм виховання дітей-сиріт негативно впливає на раціональне
використання бюджетних коштів. Протягом двох минулих років та першого
кварталу нинішнього видатки на притулки області становили 4 мільйони 26
тисяч гривень. Із цього обсягу коштів левова частка витрачається на
заробітну плату, третина - на закупівлю товарно-матеріальних цінностей
(продуктів, матеріалів, медикаментів тощо). Фінансування інтернатних
закладів, які мають статус для дітей-сиріт та дітей, позбавлених
батьківського піклування, за цей період становить майже 35 мільйонів
гривень. Останніми роками кількість їх вихованців постійно зменшується.
Якщо середній показник завантаженості інтернатних закладів позаторік
становив 76,8 відсотка, то в першому кварталі нинішнього року - 60,3
відсотка. Однак середньорічна сума витрат на утримання однієї дитини тут
збільшується.

  Приміром, у Канівській загальноосвітній школі-інтернаті, яка розрахована на
утримання 300 вихованців, кількість дітей за два останніх роки зменшилася з
222 до 136. Однак число вихователів тут зменшено лише на три. Як наслідок,
витрати на утримання одного вихованця зросли на 39 відсотків. А якби
вихованців цього закладу влаштували на виховання у сім'ї, лише за рік
вдалося б зекономити понад 2,1 мільйона гривень. І це при тому, що рівень
забезпечення соціальних гарантій дітей був би значно вищим. Така економія
дала б змогу забезпечити утримання в прийомних сім'ях близько 150
дітей-сиріт або придбати житло для 10-15 дитячих будинків сімейного типу.

  Є й труднощі в процесі відбору дітей для виховання у сім'ях. Складається
враження, що керівництво дитячих будинків не зацікавлене у влаштуванні
вихованців у сім'ї. Зі слів однієї з сімейних пар, яка пройшла у 2004 році
навчання та одержала направлення до Черкаського дитячого будинку
компенсуючого типу, вона зіткнулися з такою проблемою. Подружжю показали
лише четверо дітей, з яких їм сподобався хлопчик-сирота шести років. Однак
директор дитбудинку не дозволила взяти його у прийомну сім'ю, аргументуючи
тим, що в дитини є першочергове право на усиновлення. Хоча насправді дитина
при влаштуванні її у сім'ю на виховання не втратила б права на усиновлення
і при цьому мала б можливість рости та виховуватись у родинному колі ще з
2004 року. На прохання ж майбутніх прийомних батьків показати й інших
дітей, були запропоновані лише анкети з фотокартками дітей, які мали тяжкі
хвороби. Батьки вибрали дівчинку, мати якої на той час була позбавлена
батьківських прав, а батько ні. Процедура підготовки документів дитини
тривала до травня 2006 року...

  Не в кращій ситуації опинилося й інше подружжя, яке мало намір взяти на
виховання дитину дошкільного віку. Вибір дитини для цієї прийомної сім'ї
затягнувся майже на півроку. В Черкаському притулку не було дітей
дошкільного віку з оформленими документами. Звернувшись із цим же питанням
до Черкаського дитячого будинку компенсуючого типу, сім'я зіткнулася з
аналогічною проблемою. Показуючи лише анкети дітей та розповідаючи про їх
захворювання, директор переконувала батьків у тому, що таким хворим дітям
краще у дитячому будинку. А оскільки прийомна сім'я - це альтернатива
державним закладам, брати, мовляв, потрібно тих дітей, яких пропонують, не
перебираючи, так як це робить дитячий будинок. А керівник Черкаського
обласного будинку дитини, куди самостійно звернулася ця сім'я, наголошував
на тому, що потрібно брати старших за віком дітей. Потенційна прийомна
сім'я змушена була звертатися до служб у справах дітей інших районів з
проханням порекомендувати дітей дошкільного віку.

  Подібне ставлення до відбору сиріт негативно впливає на створення та
розширення дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей.

  Однак і потрапивши в ту чи іншу сім'ю, дитина часом не знаходить там
очікуваного тепла. В останні роки в області зростає кількість повернутих
дітей до притулку через проблеми у стосунках підопічних з членами сім'ї
опікунів та самовільне залишення дітьми цих сімей. Як свідчить практика,
виховання обездолених дітей в опікунських сім'ях не завжди реально поліпшує
умови життя сироти.

  Ще один бік проблеми - забезпечення соціальним житлом, як це передбачено
чинним законодавством. Вирішенню питання, на думку аудиторів, заважає
непослідовність дій органів влади різних рівнів. Приміром, обласна державна
адміністрація розглянула питання створення соціальних гуртожитків. Такі
заклади допомогли б сиротам ефективніше вирішувати питання постійного місця
проживання, працевлаштування та підготовки до самостійного життя. Однак
утілюється гарний намір украй мляво.

  До того ж органи опіки та піклування не особливо переймаються збереженням
майна вихованців дитячих закладів за місцем його знаходження. Тому
житлово-побутові проблеми сиріт не тільки не розв'язуються, а ще більше
загострюються.

  Сирота Н., приміром, нині виховується в дитячому будинку сімейного типу, а
раніше жила в м. Черкасах, в одній із квартир будинку по вулиці Гоголя. У
службі в справах дітей виконкому Придніпровської районної ради міста
документи щодо належного дитині майна відсутні. Служба як орган опіки та
піклування не зверталася до відповідного органу приватизації з клопотанням
про передачу квартири у власність неповнолітньої, виконання цих функцій
вихователям дитячого будинку також не делеговане. Фактично ж квартира
здається в оренду. При цьому в справі дитячого будинку сімейного типу
будь-які документи про наявність банківського рахунку, відкритого на ім'я
дитини для зарахування коштів за використання житла, відсутні.

  Подібні недоліки в роботі місцевих служб у справах дітей призводять до
ситуації, коли дитина-сирота може втратити власне майно. Ще з 2005 року у
Придніпровському районному суді м. Черкас розглядається справа про
встановлення права власності на півквартири за неповнолітнім С., що
перебуває у дитячому будинку сімейного типу. За фактом незаконного продажу
належної йому частини квартири порушено цивільну та кримінальну справи.

  Вирішення питання щодо забезпечення належних умов проживання дітей у
прийомних сім'ях та дитячих будинках переважно теж залишається проблемою
батьків-вихователів та прийомних батьків. Проте, виявлено й факти
приватизації батьками-вихователями та членами їх сімей двох 8-кімнатних
квартир, які надавалися для забезпечення функціонування дитячих будинків
сімейного типу.

  Oдне слово, проблем у сиріт, на жаль, не меншає, хоч, здавалося б,
суспільство й намітило можливі шляхи їх вирішення. Це яскраво видно на
прикладі Черкащини. Однак той факт, що поряд зі словами дитина, сирота, все
частіше з'являються "турбота", "тепло", "любов", що число тих, хто виявляє
бажання зігріти своєю участю ці зламані дитячі долі, неухильно
збільшується, свідчить: ми на правильному шляху.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.