УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
церква та політика Археологія та реставрація постать у Церкві українська християнська культура шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков вибори 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП автокефалія УГКЦ Вселенський Патріархат комуністи та Церква педагогіка милосердя Президент Віктор Ющенко конфлікти секти Доброчинність забобони монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра діаспора краєзнавство Мазепа Католицька Церква церква і суспільство церковна журналістика молодь Церква і медицина Священний Синод УПЦ Голодомор Патріарх Алексій II іконопис Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада Ющенко Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






«Народна правда» (Україна): Схизма, або хто проти нас?



«Народна правда» (Україна), 09.05.2008

Проходячи територіїєю Києво - Печерської лаври можна натрапити на безліч кіосків. В одному з них я побачив маленьку книжечку "Проти католицької церкви". Другий випадок стався зі мною у Львові, біля церкви св. Андрія - бабця котра збирала пожертвування раптом сказала мені: "у православних у кивоті немає Тіла і Крові Христа". Проти кого си воюємо?

Проходячи територіїєю Києво - Печерської лаври можна натрапити на безліч кіосків з сакральною атрибутикою і релігійною літературою. В одному з таких кіосків я побачив маленьку книжечку "Проти католицької церкви". Придбавши її за 3 гривні я дізнався що єдиною правдивою вірою в Христа є віра православна, а католицька церква це церква відступниця, а Папа Римський злодій і шахрай.

Другий випадок стався зі мною у Львові - біля церкви св. Андрія стояла бабця і збирала пожертвування на церкву, коли я дав їй трохи грошей, вона раптом почала мені розповідати що греко-католицька церква це правдива церква, "а у православних у кивоті немає Тіла і Крові Христа", тим самим виказуючи глибокі догматичні пізнання.

Ці різні точки зору можна списати на хибне мислення пересічних людей, чи окремих священників, але справа ускладнююється коли в гру входять люди з високим авторитетом. Не йдеться тут про високих церковних ієрархів, чи богословів, а про святих.

Одного разу, відвідуючи гору-місто Мангуп Калє в Криму, я і мої друзі зайшли до відновленого монастиря на цій горі. Спочатку нас не пустили туди в шортах, а коли ми підперезалися плахтами які висіли біля входу, а дівчати накрили своє волосся хустками ми зайшли всередину. Монастир знаходився в заглибленнях видовбаних у скелі, яких на Мангупі дуже багато. Робота кипіла - монахи вставляли вікна і двері в отвори, облаштовували зовнішні і внутрішні приміщення. Молодий послушник завів нас до каплиці і одразу розповів про чудо яке тут сталося - один монах, чуваючи вночі зі свічкою заснув, свічка впала біля ікони, яка теоритично мала б загорітись і спричинити пожежу, але цього на щастя не сталося. Потім монах плавно перейшов на захист своєї віри (він не знав, що всі ми католики) і привів як приклад св. Серафіма з Сарова. Колись преподобного Серафіма запитали чи хоче він стати католиком, на що він відповів негативно, аргументуючи тим що не спасеться якщо перейде у віру католицьку. Отже однією цією історією молодий інок звеличив свою віру і показав неправильність іншої.

Кілька років після цієї події до рук мені потрапив католицький молодіжний журнал, переглядаючи його я натрапив на фотографію Папи Римського Івана - Павла ІІ і сестри Луізи, єдиною з тих дітей, що бачили Матір Божу в Фатімі, і дожила до старості. Під фотографією були слова сестри про те, що спасуться тільки вірні католицьій церкві і Папі Римському.

Отож отець Серафім - схимник і отримувач багатьох дарів Господніх, а з другого боку сестра Луіза, яка удостоїлася ласки побачити Матір Божу стверджували, що тільки їхня віра є правдивою і спасенною. У випадку пересічних віруючих, такі твердження часто є виявом "релігійного патріотизму" і вірності свойму визнанню. Але якщо говорити про святих, то чи й вони підлягають людським переконанням, чи їхні слова можна приймати як неомильні? Якщо так, то хтось з них помилявся, а в це не хочеться вірити.

Починаючи від великої схизми і до сьогодні, священники, віруючі, вищі ієрархи часто возвеличують свою віру і принижують всі інші. Люди часто впевнені у своїй правоті, контрастуючи свої переконання з іншими, ворожими їм. Тут йдеться не тільки про боротьбу з йеретичними вченнями і оборону своїх вірних перед тоталітарними культами, не тільки про релігійні війни і такі події як Хрестові походи чи Варфоломіївська ніч, тут йдеться перш за все про розрізнення того що є важливим і мало важливим.

Неістотною є приналежність до якої небудь конфесії, адже "Бог судить людину не по зовнішності, а по серцю". Приналежність до тієї чи іншої церкви є тільки формою, способом слідування Христа, а не єдиною дорогою. Приналежність не гарантує спасіння, а спасіння обіцяє Господь, який говорить - "хто виконує слова мої, той любить мене". Отже правдивий християнин то не той хто належить до "істиної і єдиновірної церкви" а той хто виконує слова Христа і живе згідно до своєї віри і совісті. Вже вище згаданий Серафім Саровський говорив, що "прояв Духа Божого діяв і в язичниках... такими були пророчиці-діви, сивілли, які прирекли себе на дівоцтво для Бога Невідомого... також і філософи язичеські, які шукаючи істини, яка люба Богові, могли бути саме через це любе Богові шукання причетними Духу Божому".

Як пише апостол Павло - "народи, що не відають Бога, єством своїм законне творять і бажане Богу чинять" (Рим 2:14), а що вже нам казати про братів наших у вірі.

На кінець, хочу пригадати епізод з Євангеліє, який часто (або навмисно) забувають ті люди, які переконані у своїй вибраності:

А Іван відповів і сказав: "Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім.'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить". Ісус же відповів йому: "Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!" (Лк 9:49-50).

Література:

"Бесіда преподобного Серафіма Саровського про мету християнського життя" Православне видавництво "Благодатний вогонь", Глибока 2005.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.