УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
УГКЦ комуністи та Церква забобони Голодомор автокефалія Мазепа церковна журналістика Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Церква і медицина педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Києво-Печерська Лавра церква і суспільство постать у Церкві Археологія та реставрація вибори Церква і влада Священний Синод УПЦ Доброчинність діаспора шляхи єднання Католицька Церква молодь Ющенко українська християнська культура Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II конфлікти милосердя церква та політика іконопис Вселенський Патріархат монастирі та храми України краєзнавство УПЦ КП Церква і політика Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






«Народна правда» (Україна): Схизма, або хто проти нас?



«Народна правда» (Україна), 09.05.2008

Проходячи територіїєю Києво - Печерської лаври можна натрапити на безліч кіосків. В одному з них я побачив маленьку книжечку "Проти католицької церкви". Другий випадок стався зі мною у Львові, біля церкви св. Андрія - бабця котра збирала пожертвування раптом сказала мені: "у православних у кивоті немає Тіла і Крові Христа". Проти кого си воюємо?

Проходячи територіїєю Києво - Печерської лаври можна натрапити на безліч кіосків з сакральною атрибутикою і релігійною літературою. В одному з таких кіосків я побачив маленьку книжечку "Проти католицької церкви". Придбавши її за 3 гривні я дізнався що єдиною правдивою вірою в Христа є віра православна, а католицька церква це церква відступниця, а Папа Римський злодій і шахрай.

Другий випадок стався зі мною у Львові - біля церкви св. Андрія стояла бабця і збирала пожертвування на церкву, коли я дав їй трохи грошей, вона раптом почала мені розповідати що греко-католицька церква це правдива церква, "а у православних у кивоті немає Тіла і Крові Христа", тим самим виказуючи глибокі догматичні пізнання.

Ці різні точки зору можна списати на хибне мислення пересічних людей, чи окремих священників, але справа ускладнююється коли в гру входять люди з високим авторитетом. Не йдеться тут про високих церковних ієрархів, чи богословів, а про святих.

Одного разу, відвідуючи гору-місто Мангуп Калє в Криму, я і мої друзі зайшли до відновленого монастиря на цій горі. Спочатку нас не пустили туди в шортах, а коли ми підперезалися плахтами які висіли біля входу, а дівчати накрили своє волосся хустками ми зайшли всередину. Монастир знаходився в заглибленнях видовбаних у скелі, яких на Мангупі дуже багато. Робота кипіла - монахи вставляли вікна і двері в отвори, облаштовували зовнішні і внутрішні приміщення. Молодий послушник завів нас до каплиці і одразу розповів про чудо яке тут сталося - один монах, чуваючи вночі зі свічкою заснув, свічка впала біля ікони, яка теоритично мала б загорітись і спричинити пожежу, але цього на щастя не сталося. Потім монах плавно перейшов на захист своєї віри (він не знав, що всі ми католики) і привів як приклад св. Серафіма з Сарова. Колись преподобного Серафіма запитали чи хоче він стати католиком, на що він відповів негативно, аргументуючи тим що не спасеться якщо перейде у віру католицьку. Отже однією цією історією молодий інок звеличив свою віру і показав неправильність іншої.

Кілька років після цієї події до рук мені потрапив католицький молодіжний журнал, переглядаючи його я натрапив на фотографію Папи Римського Івана - Павла ІІ і сестри Луізи, єдиною з тих дітей, що бачили Матір Божу в Фатімі, і дожила до старості. Під фотографією були слова сестри про те, що спасуться тільки вірні католицьій церкві і Папі Римському.

Отож отець Серафім - схимник і отримувач багатьох дарів Господніх, а з другого боку сестра Луіза, яка удостоїлася ласки побачити Матір Божу стверджували, що тільки їхня віра є правдивою і спасенною. У випадку пересічних віруючих, такі твердження часто є виявом "релігійного патріотизму" і вірності свойму визнанню. Але якщо говорити про святих, то чи й вони підлягають людським переконанням, чи їхні слова можна приймати як неомильні? Якщо так, то хтось з них помилявся, а в це не хочеться вірити.

Починаючи від великої схизми і до сьогодні, священники, віруючі, вищі ієрархи часто возвеличують свою віру і принижують всі інші. Люди часто впевнені у своїй правоті, контрастуючи свої переконання з іншими, ворожими їм. Тут йдеться не тільки про боротьбу з йеретичними вченнями і оборону своїх вірних перед тоталітарними культами, не тільки про релігійні війни і такі події як Хрестові походи чи Варфоломіївська ніч, тут йдеться перш за все про розрізнення того що є важливим і мало важливим.

Неістотною є приналежність до якої небудь конфесії, адже "Бог судить людину не по зовнішності, а по серцю". Приналежність до тієї чи іншої церкви є тільки формою, способом слідування Христа, а не єдиною дорогою. Приналежність не гарантує спасіння, а спасіння обіцяє Господь, який говорить - "хто виконує слова мої, той любить мене". Отже правдивий християнин то не той хто належить до "істиної і єдиновірної церкви" а той хто виконує слова Христа і живе згідно до своєї віри і совісті. Вже вище згаданий Серафім Саровський говорив, що "прояв Духа Божого діяв і в язичниках... такими були пророчиці-діви, сивілли, які прирекли себе на дівоцтво для Бога Невідомого... також і філософи язичеські, які шукаючи істини, яка люба Богові, могли бути саме через це любе Богові шукання причетними Духу Божому".

Як пише апостол Павло - "народи, що не відають Бога, єством своїм законне творять і бажане Богу чинять" (Рим 2:14), а що вже нам казати про братів наших у вірі.

На кінець, хочу пригадати епізод з Євангеліє, який часто (або навмисно) забувають ті люди, які переконані у своїй вибраності:

А Іван відповів і сказав: "Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім.'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить". Ісус же відповів йому: "Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!" (Лк 9:49-50).

Література:

"Бесіда преподобного Серафіма Саровського про мету християнського життя" Православне видавництво "Благодатний вогонь", Глибока 2005.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.