УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 224 відвідувачів

Теги
краєзнавство вибори іконопис Доброчинність комуністи та Церква українська християнська культура Мазепа Церква і медицина милосердя Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика церква та політика Церква і влада секти Києво-Печерська Лавра шляхи єднання Патріарх Алексій II Ющенко церковна журналістика Президент Віктор Ющенко Вселенський Патріархат УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні постать у Церкві церква і суспільство педагогіка монастирі та храми України діаспора Голодомор конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі забобони УГКЦ молодь Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація Католицька Церква автокефалія






Рейтинг@Mail.ru






«Радіо Свобода»: Варфоломій I, Вселенський Патріарх і людина



«Радіо Свобода», 25.07.2008

Вселенський Патріарх Варфоломій I відомий не лише як глава Константинопольського Патріархату, який має особливий статус у православному світі, а й як учений-теолог і як громадський діяч.

Нинішній Вселенський Патріарх народився 1940 року в грецькій родині на території Туреччини як Димитріос Архондоніс. Він отримав глибоку теологічну освіту - від богословської школи до досліджень у галузі церковного канонічного права в Екуменічному інституті в Боссе у Швейцарії і Мюнхенському університеті в Німеччині і став доктором богослов'я в Папському Східному інституті Григоріянського університету в Римі, захистивши дисертацію на тему православного канонічного права, і видав низку книжок.

Єпископом він став у віці 33 років; по тому тривалий час був найближчим помічником тодішнього Вселенського Патріарха Димитрія, керуючи Патріаршим кабінетом, а після його смерті 1991 року й сам зійшов на престол Архиєпископа Константинополя, Нового Рима і Вселенського Патріарха - такий вигляд має його повний титул.

Варфоломій I відомий як впливовий релігійний і громадський діяч. Він активно відвідує інші помісні православні Церкви, зустрічається з представниками інших християнських конфесій та інших релігій і послідовно виступає за міжконфесійне й міжрелігійне порозуміння, толерантність і релігійну свободу.

Варфоломій I не забуває й про права людини. А ще його знають як «зеленого патріарха» через організацію ним різноманітних заходів на захист довкілля. 2005 року за цю діяльність він отримав премію ООН.

У політичній царині Варфоломій I виступає за вступ Туреччини, громадянином якої він є, до Євросоюзу. А навесні цього року журнал Time заніс його до свого списку ста найвпливовіших світових діячів.

Бути Вселенським Патріархом непросто

Діяльність на престолі «першого серед рівних» у православному світі на території Туреччини непроста. Турецька держава всіляко обмежує можливості Вселенського Патріарха, ба навіть забороняє користуватися цим титулом, а минулого року підтвердила цю заборону в своєму Вищому апеляційному суді - для Туреччини це просто лідер не такої й численної православної громади цієї країни, який до того ж може бути тільки турецьким громадянином.

Але в світі, у першу чергу православному, посідач цього престолу має традиційний особливий авторитет. Історично склалося, що Константинопольський Патріархат, за часів єдності християнства «другий після Рима», після розколу став провідним у православ'ї. Вселенський Патріарх, «перший за честю» серед предстоятелів помісних православних Церков, має особливі привілеї, визначені постановами давніх Вселенських соборів.

Серед цих привілеїв - і прерогатива головного арбітра в церковних справах, зокрема, й право визнавати нові помісні Церкви. Таке визнання, за тими ж давніми традиціями, є визначальним для всього православного світу.

Виникнення Церков викликає конфлікти

І цим правом Вселенські Патріархи не поспішають скористатися. Можливо, найяскравішим прикладом може стати нинішня Російська православна церква. Самопроголосивши 1448 року свій розрив із Константинополем і вигнавши канонічно призначеного митрополита й поставивши свого власного, вона домоглася від Вселенського Патріарха визнання тільки через 141 рік, 1589-го.

Такі приклади були й до того, не бракує їх і в пізнішій історії. Скажімо, про автокефалію Грецької церкви оголосили 1833 року, визнання Константинополя надійшло через 17 років, у 1850-му. У Болгарії незалежна від Вселенського Патріархату церква була заснована 1870 року, яку Патріарх відразу визнав «схизматами» і «єретиками» - і такими з погляду інших православних Церков і залишалися болгарські ієрархи й віряни аж до 1945-го. Остання дотепер історія з визнанням Церкви, яка вирішила відокремилася від Константинопольської, була в Албанії - тамтешній православній Церкві визнання тривало 15 років, від 1922 до 1937-го.

І вже нинішній Вселенський Патріарх Варфоломій I пережив принаймні один серйозний конфлікт із Москвою, коли 1996 року поновив діяльність автономної Естонської апостольської православної церкви під своєю юрисдикцією в Естонії. Російська православна церква вважала цю країну своєю канонічною територією і, як і в Україні Українську православну церкву (Московського Патріархату), створила там свою власну автономну Естонську православну церкву.

Цей конфлікт призвів до того, що російська Церква перестала поминати ім'я Вселенського Патріарха, фактично вийшовши з молитовного спілкування з ним. А скінчився він тим, що обидва Патріархати домовилися про співіснування обох Церков в Естонії і право вірних вибрати бажану для них Церкву.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.