УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 83 відвідувачів

Теги
Археологія та реставрація молодь Священний Синод УПЦ секти автокефалія іконопис милосердя краєзнавство УГКЦ педагогіка вибори церква та політика забобони шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) комуністи та Церква постать у Церкві Мазепа Католицька Церква УПЦ КП Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Ющенко церковна журналістика Доброчинність Церква і влада Києво-Печерська Лавра діаспора церква і суспільство українська християнська культура конфлікти Президент Віктор Ющенко монастирі та храми України Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі Церква і політика Церква і медицина розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






«Радіо Свобода»: Варфоломій I, Вселенський Патріарх і людина



«Радіо Свобода», 25.07.2008

Вселенський Патріарх Варфоломій I відомий не лише як глава Константинопольського Патріархату, який має особливий статус у православному світі, а й як учений-теолог і як громадський діяч.

Нинішній Вселенський Патріарх народився 1940 року в грецькій родині на території Туреччини як Димитріос Архондоніс. Він отримав глибоку теологічну освіту - від богословської школи до досліджень у галузі церковного канонічного права в Екуменічному інституті в Боссе у Швейцарії і Мюнхенському університеті в Німеччині і став доктором богослов'я в Папському Східному інституті Григоріянського університету в Римі, захистивши дисертацію на тему православного канонічного права, і видав низку книжок.

Єпископом він став у віці 33 років; по тому тривалий час був найближчим помічником тодішнього Вселенського Патріарха Димитрія, керуючи Патріаршим кабінетом, а після його смерті 1991 року й сам зійшов на престол Архиєпископа Константинополя, Нового Рима і Вселенського Патріарха - такий вигляд має його повний титул.

Варфоломій I відомий як впливовий релігійний і громадський діяч. Він активно відвідує інші помісні православні Церкви, зустрічається з представниками інших християнських конфесій та інших релігій і послідовно виступає за міжконфесійне й міжрелігійне порозуміння, толерантність і релігійну свободу.

Варфоломій I не забуває й про права людини. А ще його знають як «зеленого патріарха» через організацію ним різноманітних заходів на захист довкілля. 2005 року за цю діяльність він отримав премію ООН.

У політичній царині Варфоломій I виступає за вступ Туреччини, громадянином якої він є, до Євросоюзу. А навесні цього року журнал Time заніс його до свого списку ста найвпливовіших світових діячів.

Бути Вселенським Патріархом непросто

Діяльність на престолі «першого серед рівних» у православному світі на території Туреччини непроста. Турецька держава всіляко обмежує можливості Вселенського Патріарха, ба навіть забороняє користуватися цим титулом, а минулого року підтвердила цю заборону в своєму Вищому апеляційному суді - для Туреччини це просто лідер не такої й численної православної громади цієї країни, який до того ж може бути тільки турецьким громадянином.

Але в світі, у першу чергу православному, посідач цього престолу має традиційний особливий авторитет. Історично склалося, що Константинопольський Патріархат, за часів єдності християнства «другий після Рима», після розколу став провідним у православ'ї. Вселенський Патріарх, «перший за честю» серед предстоятелів помісних православних Церков, має особливі привілеї, визначені постановами давніх Вселенських соборів.

Серед цих привілеїв - і прерогатива головного арбітра в церковних справах, зокрема, й право визнавати нові помісні Церкви. Таке визнання, за тими ж давніми традиціями, є визначальним для всього православного світу.

Виникнення Церков викликає конфлікти

І цим правом Вселенські Патріархи не поспішають скористатися. Можливо, найяскравішим прикладом може стати нинішня Російська православна церква. Самопроголосивши 1448 року свій розрив із Константинополем і вигнавши канонічно призначеного митрополита й поставивши свого власного, вона домоглася від Вселенського Патріарха визнання тільки через 141 рік, 1589-го.

Такі приклади були й до того, не бракує їх і в пізнішій історії. Скажімо, про автокефалію Грецької церкви оголосили 1833 року, визнання Константинополя надійшло через 17 років, у 1850-му. У Болгарії незалежна від Вселенського Патріархату церква була заснована 1870 року, яку Патріарх відразу визнав «схизматами» і «єретиками» - і такими з погляду інших православних Церков і залишалися болгарські ієрархи й віряни аж до 1945-го. Остання дотепер історія з визнанням Церкви, яка вирішила відокремилася від Константинопольської, була в Албанії - тамтешній православній Церкві визнання тривало 15 років, від 1922 до 1937-го.

І вже нинішній Вселенський Патріарх Варфоломій I пережив принаймні один серйозний конфлікт із Москвою, коли 1996 року поновив діяльність автономної Естонської апостольської православної церкви під своєю юрисдикцією в Естонії. Російська православна церква вважала цю країну своєю канонічною територією і, як і в Україні Українську православну церкву (Московського Патріархату), створила там свою власну автономну Естонську православну церкву.

Цей конфлікт призвів до того, що російська Церква перестала поминати ім'я Вселенського Патріарха, фактично вийшовши з молитовного спілкування з ним. А скінчився він тим, що обидва Патріархати домовилися про співіснування обох Церков в Естонії і право вірних вибрати бажану для них Церкву.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.