УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 60 відвідувачів

Теги
молодь конфлікти іконопис церква та політика церква і суспільство Археологія та реставрація українська християнська культура комуністи та Церква Доброчинність педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Церква і влада Києво-Печерська Лавра Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II шляхи єднання Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство Мазепа Католицька Церква автокефалія секти УПЦ КП вибори Церква і політика діаспора забобони милосердя Ющенко УГКЦ постать у Церкві церковна журналістика Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






«20 хвилин» (Житомир): На Житомирщині нащадок графа Олізара допоміг відбудувати храм предків



«20 хвилин» (Житомир), Роман Здорик, 2008-09-29

Історія коростишівського костьолу давня - побудований у 1608 році графами Олізарами, функціонував до 1936 року, коли настоятеля костьолу отця Зигмунта Климентовича було заарештовано, а приміщення костьолу радянська влада використовувала спочатку як зерносховище, потім - як кінотеатр.

 

Католицька парафія була відновлена у 1991 році - аж через 55 років після того, як радянська влада змусила парафіян піти у підпілля. Тоді коростишівські католики, які ще пам'ятали часи, коли на вулиці Дарбіняна, ще відправляли служби, почали просити владу, щоб їм повернули приміщення старого костьолу. Нащадок графів Олізарів, які, до речі, ще й володіли чималими маєтками у Коростишеві, хотів повернутися на батьківщину. У 1970 році він звертався у Київ, щоб йому дозволили бодай ступити на землю своїх предків. Але реакція радянських чиновників була однозначна - «ні!». Так і не потрапив за свого життя він на Коростишівщину. Ступити на рідну землю довелося вже аж його синові, Янові Олізарові, вже у роки незалежності, у 1991 році.

Коли ж пан Ян дізнався, що католицька громада Коростишева збирається відновлювати костьол, збудований його родиною, зацікавився. Зацікавленість його «вилилася» у переїзд з далеких Сполучених Штатів, де проживали Олізари відтоді, як батько пана Яна ще дитиною був змушений туди емігрувати, до Варшави. «Хотілося бути ближче до землі своїх предків», - аргументує свій переїзд пан Ян. Крім того, костьол, відновлений спільними зусиллями коростишівців, отримав від Яна Олізара електронні дзвони. Як зізнається сам доброчинець, він не надто багата за європейськими мірками людина. Працює ландшафтним архітектором. Але разом зі своєю дружиною Маргаритою взяв активну участь у відбудові костьолу.

- До цього був багатшим, - сміється Ян Олізар, - Але справа родини - це свята справа.

Довідка

Олізар (пол. Olizar) - Старовинний польський шляхетський рід, що походить від Олізара (Елізарія) Волковича, старости чорнобильського (1533-1545). Рід Олізар, внесений в VI частину родословної книги Київської губернії. Родина Олізарів володіла Коростишевом 308 років. В кінці XVIII на початку ХІХ ст.. містом володів Пилип Олізар-маршал Люблінського трибуналу. Він побудував новий маєток. При ньому була добудована каплиця до костьолу, відкрита лікарня у 1785 р. та школа

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.