УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 98 відвідувачів

Теги
Голодомор Доброчинність УГКЦ церква і суспільство педагогіка Церква і медицина Церква і політика церковна журналістика українська християнська культура Католицька Церква вибори Церква і влада церква та політика Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Президент Віктор Ющенко Мазепа іконопис шляхи єднання Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков милосердя розкол в Україні постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора УПЦ КП молодь краєзнавство забобони Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну 1020-річчя Хрещення Русі секти Священний Синод УПЦ конфлікти Ющенко комуністи та Церква автокефалія Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






«Голос України»: Храм без жодного гвіздка



«Голос України», Євген Цимбалюк, Олександра Юркова, 05.09.08 

 

Свято-Покровська церква в селі Добрятин Млинівського району збудована без жодного металевого гвіздка. Дата її народження загубилася в часі. Навіть відомий дослідник історії Микола Теодорович ще у ХІХ столітті ніяк не міг з'ясувати, коли її зведено, тож в «Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії» записав, що вона належить до козацької доби. Як імовірне підтвердження - два кам'яні козацькі хрести за десяток метрів від церкви.

- Таких храмових будівель в Україні одиниці, - каже Добрятинський сільський голова Степан Лозовий, який до того ж є літописцем села. - На мою думку, доцільно було б добрятинську церкву як одну з найстаріших на Рівненщині занести до державного реєстру архітектурних пам'яток. Для науковців це справжній дослідницький клондайк, для архітекторів - приклад, як зводити будівлі не на десятиліття, а на віки.

Цікаво, що ззовні церквиця має вигляд невеликої споруди, а всередині охоплює відчуття значно більшого простору. Інша архітектурна незвичність добрятинської святині - укладка дерев'яних (дубових) брусів. Вони на зрубах в'яжуться між собою так тісно, так животворно, немов пшеничне перевесло. А запас міцності в них - ще не на одне століття. Старожили згадують, як храм навіть не поранило, коли фашисти бомбили село і одна з бомб упала на церковне подвір'я. Вона навіть не вибухнула, бо потрапила в підземний хід. І лише після війни бомбу знешкодили.

Стосовно підземного ходу, то про нього різне розповідають: що ніби він тягнувся від храму до склепу, в якому поховані знані на тутешніх теренах шляхтичі; за іншою версією - що тягнувся до берега річки Ікви чи до самого Дубенського замку. Втім, досконало дослідити підземелля ніхто так і не наважився.

Багато відповідей на таємниці Добрятинської церкви могли б дати церковні книги, яких на кінець ХІХ століття було декілька сотень. Але майже всі вони розгубилися у часі. Щоправда, один із фоліантів (з імператорською печаткою) зберігся. На пожовклих сторінках каліграфічним почерком рядок за рядком виведено прізвища та імена тих, хто брав у церкві шлюб майже двісті років тому.

Рівненська область.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.