УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 59 відвідувачів

Теги
церква та політика церковна журналістика комуністи та Церква шляхи єднання забобони секти Києво-Печерська Лавра молодь Археологія та реставрація діаспора вибори Доброчинність Патріарх Алексій II українська християнська культура Вселенський Патріархат іконопис монастирі та храми України милосердя Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП конфлікти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ Церква і влада автокефалія Президент Віктор Ющенко розкол в Україні постать у Церкві Голодомор 1020-річчя Хрещення Русі Католицька Церква краєзнавство Ющенко педагогіка УГКЦ Церква і політика Церква і медицина Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






«Голос України»: Храм без жодного гвіздка



«Голос України», Євген Цимбалюк, Олександра Юркова, 05.09.08 

 

Свято-Покровська церква в селі Добрятин Млинівського району збудована без жодного металевого гвіздка. Дата її народження загубилася в часі. Навіть відомий дослідник історії Микола Теодорович ще у ХІХ столітті ніяк не міг з'ясувати, коли її зведено, тож в «Історико-статистичному описі церков та приходів Волинської єпархії» записав, що вона належить до козацької доби. Як імовірне підтвердження - два кам'яні козацькі хрести за десяток метрів від церкви.

- Таких храмових будівель в Україні одиниці, - каже Добрятинський сільський голова Степан Лозовий, який до того ж є літописцем села. - На мою думку, доцільно було б добрятинську церкву як одну з найстаріших на Рівненщині занести до державного реєстру архітектурних пам'яток. Для науковців це справжній дослідницький клондайк, для архітекторів - приклад, як зводити будівлі не на десятиліття, а на віки.

Цікаво, що ззовні церквиця має вигляд невеликої споруди, а всередині охоплює відчуття значно більшого простору. Інша архітектурна незвичність добрятинської святині - укладка дерев'яних (дубових) брусів. Вони на зрубах в'яжуться між собою так тісно, так животворно, немов пшеничне перевесло. А запас міцності в них - ще не на одне століття. Старожили згадують, як храм навіть не поранило, коли фашисти бомбили село і одна з бомб упала на церковне подвір'я. Вона навіть не вибухнула, бо потрапила в підземний хід. І лише після війни бомбу знешкодили.

Стосовно підземного ходу, то про нього різне розповідають: що ніби він тягнувся від храму до склепу, в якому поховані знані на тутешніх теренах шляхтичі; за іншою версією - що тягнувся до берега річки Ікви чи до самого Дубенського замку. Втім, досконало дослідити підземелля ніхто так і не наважився.

Багато відповідей на таємниці Добрятинської церкви могли б дати церковні книги, яких на кінець ХІХ століття було декілька сотень. Але майже всі вони розгубилися у часі. Щоправда, один із фоліантів (з імператорською печаткою) зберігся. На пожовклих сторінках каліграфічним почерком рядок за рядком виведено прізвища та імена тих, хто брав у церкві шлюб майже двісті років тому.

Рівненська область.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.