УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 150 відвідувачів

Теги
вибори Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві Доброчинність Києво-Печерська Лавра Археологія та реставрація іконопис церква та політика Мазепа розкол в Україні шляхи єднання секти комуністи та Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко милосердя автокефалія церковна журналістика забобони 1020-річчя Хрещення Русі діаспора Вселенський Патріархат Голодомор Патріарх Алексій II церква і суспільство Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) краєзнавство УГКЦ Ющенко монастирі та храми України конфлікти українська християнська культура Священний Синод УПЦ УПЦ КП педагогіка Церква і політика Католицька Церква Церква і влада молодь






Рейтинг@Mail.ru






«Волинь» (Луцьк): Запізнила суперечка навколо знесеного храму



«Волинь» (Луцьк), Кристина Павлюк, 02.09.08

На місці сторічної греко-католицької церковки залишилася порожнеча. Якщо вірити чуткам, святиню, розташовану поблизу колії на території залізничного вокзалу, зруйновано будівельниками за вказівкою начальника станції Нелі Гашинської. Чим мотивується таке святотатство?
     
     
     Одна з місцевих газет спробувала не те, щоб знайти причини, радше - відшукати винних у скоєному. По тій публікації ревний парафіянин греко-католицької громади Павло Васьків, шукаючи справедливість, прийшов до редакції «Слова правди». З собою приніс папку, де зібрані всі документи стосовно долі старої церкви, як з'ясувалося, донедавна нічийної.
     Невелику церкву у Володимирі-Волинському збудували у 1908 році. У 1914-ому її пошкодили російські гармати, через рік - за кошти городян та січових стрільців - відновили. З радянських часів і донедавна храм використовували як багажне відділення. Це історична довідка, надана паном Павлом. А далі, в 2004-ому, настоятель греко-католицького собору святого Йосафата отець Терентій письмово звернувся до міського голови Петра Саганюка з проханням дозволити їх громаді відреставрувати храм і надалі використовувати його за призначенням.
     Настоятелю відповів начальник управління містобудування і архітектури міськвиконкому Тарас Киба, який не сказав конкретного «ні», але принагідно порекомендував зосередити увагу на реконструкції будівлі монастиря, що на Ковельській, та благоустрої монастирської території, що з 1992 року (згідно з рішенням міськвиконкому) надана общині греко-католиків, але перебуває у занедбаному стані. За якийсь час отець Терентій повідомив міського голову, що громадою ведеться збір історичних підтверджень про існування каплиці для подорожуючих, збудованої на старому християнському цвинтарі, поруч із залізничним вокзалом. Й додав - не лишень стара будівля буде відремонтована, громада впорядкує також й прилеглу територію, як у Львові на зупинці трамваю «Приміський поїзд».
     У відповідь, адресовану вже не тільки настоятелю Терентію Довганюку, а й члену громади УГКЦ Павлу Васьківу, міська влада знову нагадала про початі та незавершені ремонтні зобов'язання громади і запідозрила останню у «бронюванні» земель під майбутні будівництва. У той же час отець Терентій отримав згоду на використання приміщення багажного відділення, як культової споруди, від управління Львівської залізниці та Рівненської дирекції залізничних перевезень. Керівництво залізниці також не заперечувало проти передачі будівлі на баланс громади УГКЦ Володимира-Волинського. Через деякий час проти передачі колишньої церкви для потреб релігійної громади вже не заперечував і виконавчий комітет міської ради. Але коли отець Терентій звернувся з тим же проханням - передати багажне відділення на баланс отцям-василіанам монастиря святого Йосафата - у Міністерство транспорту і зв'язку, звідти повідомили: «Відповідно до статті 75 Господарського кодексу будівлі, що перебувають у державній власності, можуть бути передані громаді УГКЦ на платній основі, шляхом викупу їх на конкурентних засадах». Але ж це не звичайна будівля, а культова споруда. І ченці викупити її, звичайно, не могли.
     Міський вокзал, нарешті, дочекався ремонту. Володимир-Волинська станція набула сучасного привабливого вигляду. Хотілося, щоб реконструкція завершилася на двох об'єктах одночасно. Але не судилося.
     - Одна з міських газет мало не звинуватила нас у пошуках скарбів під каплицею, для того, буцімто, й знесли споруду, - говорить Неля Гашинська, начальник залізничної станції. - Ця будівля дійсно належала нашому вокзалу, пропозицію передати її на баланс греко-католицької громади підтримало керівництво Укрзалізниці. Більше того - погодилося провести там ремонт і утримувати її надалі за «залізничні» кошти. Єдине, у чому потребували участі громади УГКЦ: надати нам знімок, ілюстрацію, щоб ми знали, якого вигляду повинна бути каплиця. Греко-католики роками добивалися права на власність будівлі, а тут я півтора місяця випрошувала фотознімок, передавала прохання через пана Павла і ніхто не відреагував. Врешті, залізниця вирішила знести будівлю, зрозуміло, за спільним погодженням міської влади і громади греко-католиків. Згода кожної сторони затверджена підписом та штампом (отця Терентія у тому числі). Оскільки місце там святе, намолене, то вирішено створити зону відпочинку. Поставимо статую Матері Божої, довкола посадимо кущі.
     Схоже, що каплиця не так вже й була потрібна греко-католикам - навіщо тоді оця кількарічна переписка з керівництвом міста та залізниці? Ієромонах Терентій Довганюк, настоятель собору святого Йосафата, найперше наголосив на відсутності офіційних підверджень тому, що то насправді була греко-католицька церква. Зробити там капличку для подорожніх - ідея непогана, якби довелося заплатити тільки за реконструкцію її та прилеглої території. Придбати приміщення через аукціон - наразі недозволена розкіш для ченців-василіан.
     Більш чітко висловився з цього приводу парафіянин собору Богдан Процюк, саме він зараз займається господарською частиною церкви:
     - В історичних документах ми справді не знайшли підтвердження, що то була каплиця нашої громади. Але Павло Васьків кілька років тому порадив отцю Терентію звернутися до влади, щоб взяти приміщення собі на баланс. Справа благородна, тому настоятель погодився на пропозицію. Та коли приміщення оглянули спеціалісти, то переконалися, в якому воно занедбаному стані. Розхитані рухом потягів стіни (10 метрів від залізничної колії) ледь трималися купи. Навіть якщо б ми погодилися її ремонтувати, будівлю все одно треба було розбирати. Надто вона струхлявіла за сто років.Вже краще ті гроші витратити на ремонт належної нам нерухомості - монастиря й собору.
     Впорядковуючи подвір'я, господар вирішив знести стару будівлю... Несподівано здійнявся галас. А розуміння того, що церкву використовують як камери схову ручного багажу, корінних володимир-волинців раніше чомусь не хвилювало.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.