УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 80 відвідувачів

Теги
1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство молодь шляхи єднання Католицька Церква вибори забобони автокефалія Мазепа Києво-Печерська Лавра Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація УГКЦ Доброчинність Президент Віктор Ющенко конфлікти Ющенко Голодомор УПЦ КП іконопис Церква і політика українська християнська культура розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада церква та політика Вселенський Патріархат секти педагогіка постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство милосердя Патріарх Алексій II діаспора церковна журналістика комуністи та Церква Священний Синод УПЦ монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






«Infocorn» (Украина): Тіло і мозок диктатури, або Хроніка “червоних” експериментів



«Infocorn» (Украина), Ігор Бондар-Терещенко, 30.07.2008

Человека улучить не сможем? Нет сможем!
Выпустить новое, "улучшенное издание" человека -
это и есть дальнейшая задача коммунизма.
Л. Троцкий

 За умов глобального експерименту, що здійснювався в СРСР, ніякий ризик у наукових дослідах 1920-1930-х років не виглядав надмірним. Хоча самі межі поняття "науковості" були розмиті настільки, що ставало не ясно: чи йшлося про науку, а чи про наукову фантастику. Втім, до "реконструкції людського матеріалу" радянська наука ставилась цілком серйозно, і в другій половині 1920-х років у СРСР був створений цілий інститут, що займався вивченням і збереженням мозків видатних людей.

У 1920-1930-их роках були дуже популярні експерименти з видалення головного мозку. Так, у 1921-му році томські професори Б. Баяндуров і Н. Попов зауважили, "що при видаленні обох півкуль головного мозку в голубів вони починають збільшуватися у вазі, хоча харчовий режим залишається такий самий, як до операції". У 1928-му році автор першого у світі апарата штучного кровообігу С. Брюхоненко разом з С. Чечуліним (учнем академіка І.Павлова) продемонстрували у Москві відділену від тіла, але живу голову собаки. У 1945-1951-их роках за методом Брюхоненка взагалі здійснювалося оживлення організму людини.

Діяльність іншого видатного вченого - В. Бехтерєва - почалася з організації в 1918-му році Інституту з вивчення мозку і психічної діяльності. Дев'ять років по тому В.Бехтерєв виступив з ідеєю, що виходила далеко за рамки чистої науки. Пантеон видатних умів уявлявся ним не як наукова установа, але як храм матеріалістично-атеїстичної віри. На відміну від створеного у Франції "Пантеону великих людей Батьківщини", де зберігалися мощі Вольтера, Руссо та інших кумирів Революції, радянський Пантеон був сховищем тільки "консервованих мозків" (В. Бехтерєв) видатних людей.

Звісно, перлиною збірки мав стати мозок В. Леніна. Втім, В. Бехтерєв спізнився, і 1927-го року, коли була сформульована його ідея, вона вже "морально" застаріла. Причина того, чому влада вирішила демонструвати не "суть", а "оболонку" вождя, полягала у тому, що мозок Леніна виявився не здатний прикрасити собою храм розуму. За свідченням Ю.Лопухіна, співробітника лабораторії при Мавзолеї В. Леніна, ліва півкулю мозку вождя в результаті хвороби утратила не менш третини своєї маси. Тож не торжество розуму, а сумна картина розкладу мозку вождя, який не перевищував середньої норми (1340 г) неабияк розчарувала начальство.

Також лікарі довго не могли з'ясувати, на що хворів Ленін. Лікарів було багато, але це тільки шкодило справі. Сам вождь лікарям не довіряв, особливо німецьким. Він говорив: "Коли-небудь буде в мене "кондрашка". Мені вже багато років тому один селянин сказав: "А ти, Ілліч, помреш від "кондрашки", - і на моє питання, чому він так вважає, відповів: - Адже шия в тебе закоротка".

Цікаво, що головні діючі особи при бальзамуванні - В. Воробйов і Б. Збарський - мали "анкетні плями" і радянську владу не любили. Харківський лікар В. Воробйов у роки громадянської війни був свідком жорстокого розстрілу білих офіцерів, що документально підтвердив, потім якийсь час жив в еміграції. А хімік Б. Збарський мало того, що закінчив університет у Женеві, так ще й був директором трьох заводів і управляючим у вдови Сави Мамонтова. Обидва лікарі неабияк ризикували, погодившись бальзамувати тіло вождя. Один з партійних босів - а саме Л. Красін - наполягав на тривалому замороженні: до тих часів, поки наука не навчиться воскрешати мертвих. Незабаром Б. Збарський створив лабораторію при Мавзолеї, ввів у справу свого сина (по суті, організував сімейне підприємство). У 1937-му В.Воробйов помер на операційному столі. Натомість його колега спокійно дожив до 1952-го року. Його, звісно, заарештовували, після смерті Сталіна звільнили, але потрясіння було надто сильне, тож менш ніж за рік Б. Збарський помер.

Далі робота в лабораторії при Мавзолеї тривала на двох рівнях. Офіційно вважалося, що тіло непідвласне часу і з роками стає тільки кращим. Самі працівники лабораторії чудово розуміли, що це далеко не так. Проблем було багато, але їх обговорювали і вирішували. Вже сьогодні знаменита лабораторія стала комерційним підприємством.

Цікаво простежити, як історія "мозку" вождя відображалася в літературі. Наприклад, у цей самий час був написаний роман Є.Замятіна "Ми", фінальним акордом якого була "Велика операція" з видалення "центра фантазії" з людського мозку. Протягом наступних десятиліть інтерес до хірургічного "корегування" мозку тварин і людей зростав. Експерименти над людським мозком ставали темами оповідань і повістей О. Бєляєва ("Амба", 1929; "Хойті-Тойті", 1930), а також роману "Голова професора Доуеля" (1937). Незважаючи на метафоричний сюжет "Собачого серця" (1925) М.Булгакова, текст повісті відсилає до цілком реальних наукових практик того часу. Іншу, ортодоксально-радянську версію "булгаковського" сюжету запропонував у 1932 році І. Сельвінський у п'єсі "Пао-Пао".

Отже, радянській науці залежало на пошуку оптимального шляху до зміни людської природи. Адже сама логіка матеріалізму неминуче підводила до найпростішого рішення: якщо треба змінити свідомість людини, то для цього варто усього лише поміняти йому мозок. Тому літературні сюжети 1920-1930-их років цілком відповідали екстравагантній науковій практиці часу. Відмова від релігійного світогляду призводила до кардинальних змін у світосприйнятті людини, і насамперед це стосувалося порушення балансу в центральній антропологічній опозиції "душа - тіло". "Раніше в мене був мозок, - пояснив Залізний Дроворуб. - Але тепер, коли доводиться вибирати між мозком і серцем, я віддаю перевагу серцю", - значить персонаж казки "Чарівник Смарагдового міста" (1939) О. Волкова.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.