УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 101 відвідувачів

Теги
милосердя автокефалія краєзнавство українська християнська культура церква та політика Священний Синод УПЦ іконопис комуністи та Церква конфлікти діаспора вибори Патріарх Алексій II розкол в Україні Доброчинність Археологія та реставрація постать у Церкві Президент Віктор Ющенко церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Католицька Церква Мазепа церковна журналістика Ющенко Церква і влада УГКЦ молодь секти Вселенський Патріархат Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання забобони Церква і медицина Києво-Печерська Лавра УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






«Україна сьогодні»: У Чигирині можна стати справжнім козаком. Чи козачкою



«Україна сьогодні», Лариса Білякова, 23.10.2008

Програма «Золота підкова Черкащини» набирає обертів

Коли я минулого року була на Кіпрі, то повсякчас ловила себе на думці, що жалію тамтешніх екскурсоводів - розказують про еллінські часи гарно, а показати їм особливо нічого. Тут Афродіта вийшла з піни, там Марс витягнув меча... Може, й вийшла, може, й витягнув - як це підтвердити? Музеї, чесно кажучи, бідні, експонатів обмаль, усі вони якісь непереконливі. І це об'єктивно, бо, як розповідають екскурсоводи, на острові здавна працювали міжнародні експедиції, і всі археологічні знахідки вивозилися до тієї країни, яка фінансувала дослідження, навіть до Австралії. А думалося ж: Кіпр, колиска цивілізації, Давня Греція, легенди й міфи... Легенд і міфів доста, а от з історико-матеріальними цінностями тугувато. Суцільний «новодєл». Тільки нещодавно прийнято закон, який категорично забороняє вивозити археологічні знахідки. Я це до чого? Та Бог із ним, із Кіпром. У нас свої проблеми: під боком - неймовірної краси території, скарби - земля просто вкрита історичними пам'ятками, але в якому вони стані? Хто про них в масі своїй знає? На жаль, ми більше начувані про піраміду Хеопса, руїни Колізею, турецькі бані й буддійські храми. Словом, про те, що нам, туристам, підготували на блюдечку в інших країнах.

Але, схоже, і ми починаємо розуміти, що програємо в цій справі по всіх статтях, надто в тому, що туризм в усьому світі є надприбутковою сферою, а у нас він, що не кажи, у багатьох регіонах, де є природні, надрові й історичні багатства, розвивався черепаховими темпами. Черкащина - одна з тих областей, де не захотіли миритися з таким станом речей. Там нині створюється якісний турпродукт, щоб його не соромно було виставити на відповідний ринок. Про це наочно свідчить державна програма «Золота підкова Черкащини», яка, зокрема, включає в себе тур «Гетьманська столиця - Чигирин», у який днями возили столичну пресу (організатори - Державна служба туризму і курортів України та Асоціація журналістів «Туристичний прес-клуб України»). Навіть досвідчені, обізнані, а від того трохи цинічні журналісти дивилися й слухали, відкривши рота. Великою мірою завдяки екскурсоводам-ентузіастам, які живуть історією свого краю, пишаються ним і щиро хочуть передати свою любов усім, хто сюди потрапляє.

...Через старовинні й чепурні 700-літні Черкаси наш автобус прямує Чигиринською магістраллю, ясна річ, у Чигирин. Гід Тетяна захоплено розповідає, що на цій землі є 8 тис. скіфських курганів, найстаріший з яких датується 5 тисячоліттям до н.е. Практично всі вони пограбовані, але нещодавно археологи знайшли один цілий. Це з розряду сенсацій. Зупиняємось біля першого в історії пам'ятника Тарасу Шевченку, зробленого невідомим скульптором із с. Леськи. Якийсь Тарас Григорович неканонічний, може, й не з натури зроблений. Але вік скульптури вражає. Далі Тетяна розповідає про виникнення козацтва, яке пов'язують з Чигирином і Суботовим, - причому розповідає так «смачно», ніби сама була свідком тих подій. Кожен із нас відчуває себе трішечки козаком. Загадки, версії, припущення, цікаві факти, які колись були легендами, а нині мають наукове підтвердження. На в'їзді в Чигирин нас зустрічає кам'яний козак на коні з шаблюкою - от такі ще у ХVI ст. приходили на Дике поле, будували собі зимівники й тішилися вольною волею. До речі, тут жив дід Ярузельського, звідси весь рід Михайла Грушевського... Але нарешті й Чигирин.

Столиця Козацької християнської республіки отримала Магдебурзьке право у 1592 р. Це був головний зимівник козаків. Існує 16 версій назв Чигирина. Від «чигир-трави», від «чигиря» - чаші, якою підіймали воду на гору тощо, можна обрати ту, яка найбільше подобається. Це земля, якою володіла родина Богдана Хмельницького, він сам і його син Тиміш. Звідси почалася в 1649 р. національно-визвольна війна, внаслідок якої Україна звільнилася від Польщі. Колись тут стояли 16 полків, 262 сотні - кожне з сіл було сотнею. Тут писалися універсали, карбувалися монети. Природа - неймовірна. Замкова гора - під нею була літня резиденція Богдана Хмельницького. Зараз її активно відбудовують, робота кипить. Держава фінансує будівництво й реставрацію 12 об'єктів, серед яких музей Хмельницького, будинок гетьмана, будинок його батьків, військова канцелярія (майже готова), курінь, комори тощо. На це виділено 17 млн. грн. За рахунок інвесторів-благодійників (Фонд «Нащадки Б. Хмельницького») відновлюється Посольська вулиця, на якій буде чотири посольства-готелі: Росії, Польщі, Швеції й Туреччини (з підземними паркінгами, кегельбаном та ін.). Готель «Московське посольство» в архітектурі тієї доби на 25 місць уже практично збудований.

Їдемо в Суботів. Холодноярський ліс, де завжди тумани, джерела (разом із ставками їх 150!) з цілющою кристально-чистою радоновою водою. Місце фантастичне й містичне - навіть чорнобильська радіація якимось чином колись обійшла його. Легендарний Мотронинський монастир, куди приходили доживати старі козаки, що поверталися з Січі. Козацькі могили. Річка Суба (звідси й назва села), вотчина Хмельницьких. Ільїнська церква з віконцями-бійницями, бо служила й фортецею, Замковище, підземні ходи, печери, павільйон над залишками кам'яної вежі. За легендою, Богдан був похований в Ільїнській церкві. Усипальницю пограбували, а тіло спалили. Але це не так - прах перепоховали. Хто і де - невідомо. Свою версію нам розповів унікальний у своїй артистичності й колоритній оповідальній манері місцевий гід Віктор Гугля: «Розвідкою й контррозвідкою у Богдана завідував такий собі Лаврін Капуста... Він був, як Лаврентій Берія у Сталіна... Знав про всіх усе. Був дуже мудрим і хитрим. А ще був хорошим фехтувальником: робив «козацький млин» з двох рук одночасно... Богдан теж був обоєрукий. Та це до слова. (Далі з гордістю). Між іншим, якщо судити з довжини шаблі Богдана - 88 см, то його зріст був 190 см. Це в той час, коли середній зріст козака дорівнював 174 см. Так я про Капусту. Стефан Чарнецький нібито пограбував і спалив тіло (кістки) Хмельницького, але його в усипальниці не було! Лаврін забальзамоване тіло до того часу вже перепоховав. Де - знав тільки він». Ільїнську церкву теж відновлюють, на грудень обіцяли зробити іконостас.

А далі на нашому шляху були романтичний і надзвичайно мальовничий готель-ресторан-музей (звісно ж, «Гетьманська корчма») - він же козацький центр. Поки що там можуть прийняти гостей лише в чотирьох номерах у відповідному стилі (300 грн. на добу), але директор каже, що від дзвінків охочих його телефони просто розриваються. Тож будуть розширятися.

Хутір Буда. Знаменитий 1000-літній дуб Максима Залізняка. Шість разів у нього потрапляла блискавка, а дубу хоч би що. Обійняти велетня можуть 12 людей, коли візьмуться за руки. Кажуть, що жінкам треба притулитися до нього спиною, а чоловікам - навпаки, і задумати бажання, воно неодмінно збудеться. Особливо щодо сексуальної й дітородної сили. Чи варто говорити, що всі журналісти побігли притулятися до дуба наввипередки?

...А наостанок нас усіх посвятили в козаки. Навіть жінок. І кожному дали про це грамоту. А варенуха, медовуха, хріновуха під квашені огірочки й куліш-пальчики-оближеш тут зовсім ні до чого... Майже... Просто люди дуже гостинні.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.