УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 67 відвідувачів

Теги
постать у Церкві Церква і медицина забобони монастирі та храми України Церква і влада церковна журналістика Ющенко Археологія та реставрація вибори Патріарх Алексій II Митрополит Володимир (Сабодан) УПЦ КП Мазепа шляхи єднання конфлікти молодь іконопис Священний Синод УПЦ краєзнавство діаспора автокефалія секти Президент Віктор Ющенко розкол в Україні Предстоятелі Помісних Церков УГКЦ Церква і політика Доброчинність церква і суспільство милосердя українська християнська культура Католицька Церква Вселенський Патріархат педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Києво-Печерська Лавра Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






«Україна сьогодні»: У Чигирині можна стати справжнім козаком. Чи козачкою



«Україна сьогодні», Лариса Білякова, 23.10.2008

Програма «Золота підкова Черкащини» набирає обертів

Коли я минулого року була на Кіпрі, то повсякчас ловила себе на думці, що жалію тамтешніх екскурсоводів - розказують про еллінські часи гарно, а показати їм особливо нічого. Тут Афродіта вийшла з піни, там Марс витягнув меча... Може, й вийшла, може, й витягнув - як це підтвердити? Музеї, чесно кажучи, бідні, експонатів обмаль, усі вони якісь непереконливі. І це об'єктивно, бо, як розповідають екскурсоводи, на острові здавна працювали міжнародні експедиції, і всі археологічні знахідки вивозилися до тієї країни, яка фінансувала дослідження, навіть до Австралії. А думалося ж: Кіпр, колиска цивілізації, Давня Греція, легенди й міфи... Легенд і міфів доста, а от з історико-матеріальними цінностями тугувато. Суцільний «новодєл». Тільки нещодавно прийнято закон, який категорично забороняє вивозити археологічні знахідки. Я це до чого? Та Бог із ним, із Кіпром. У нас свої проблеми: під боком - неймовірної краси території, скарби - земля просто вкрита історичними пам'ятками, але в якому вони стані? Хто про них в масі своїй знає? На жаль, ми більше начувані про піраміду Хеопса, руїни Колізею, турецькі бані й буддійські храми. Словом, про те, що нам, туристам, підготували на блюдечку в інших країнах.

Але, схоже, і ми починаємо розуміти, що програємо в цій справі по всіх статтях, надто в тому, що туризм в усьому світі є надприбутковою сферою, а у нас він, що не кажи, у багатьох регіонах, де є природні, надрові й історичні багатства, розвивався черепаховими темпами. Черкащина - одна з тих областей, де не захотіли миритися з таким станом речей. Там нині створюється якісний турпродукт, щоб його не соромно було виставити на відповідний ринок. Про це наочно свідчить державна програма «Золота підкова Черкащини», яка, зокрема, включає в себе тур «Гетьманська столиця - Чигирин», у який днями возили столичну пресу (організатори - Державна служба туризму і курортів України та Асоціація журналістів «Туристичний прес-клуб України»). Навіть досвідчені, обізнані, а від того трохи цинічні журналісти дивилися й слухали, відкривши рота. Великою мірою завдяки екскурсоводам-ентузіастам, які живуть історією свого краю, пишаються ним і щиро хочуть передати свою любов усім, хто сюди потрапляє.

...Через старовинні й чепурні 700-літні Черкаси наш автобус прямує Чигиринською магістраллю, ясна річ, у Чигирин. Гід Тетяна захоплено розповідає, що на цій землі є 8 тис. скіфських курганів, найстаріший з яких датується 5 тисячоліттям до н.е. Практично всі вони пограбовані, але нещодавно археологи знайшли один цілий. Це з розряду сенсацій. Зупиняємось біля першого в історії пам'ятника Тарасу Шевченку, зробленого невідомим скульптором із с. Леськи. Якийсь Тарас Григорович неканонічний, може, й не з натури зроблений. Але вік скульптури вражає. Далі Тетяна розповідає про виникнення козацтва, яке пов'язують з Чигирином і Суботовим, - причому розповідає так «смачно», ніби сама була свідком тих подій. Кожен із нас відчуває себе трішечки козаком. Загадки, версії, припущення, цікаві факти, які колись були легендами, а нині мають наукове підтвердження. На в'їзді в Чигирин нас зустрічає кам'яний козак на коні з шаблюкою - от такі ще у ХVI ст. приходили на Дике поле, будували собі зимівники й тішилися вольною волею. До речі, тут жив дід Ярузельського, звідси весь рід Михайла Грушевського... Але нарешті й Чигирин.

Столиця Козацької християнської республіки отримала Магдебурзьке право у 1592 р. Це був головний зимівник козаків. Існує 16 версій назв Чигирина. Від «чигир-трави», від «чигиря» - чаші, якою підіймали воду на гору тощо, можна обрати ту, яка найбільше подобається. Це земля, якою володіла родина Богдана Хмельницького, він сам і його син Тиміш. Звідси почалася в 1649 р. національно-визвольна війна, внаслідок якої Україна звільнилася від Польщі. Колись тут стояли 16 полків, 262 сотні - кожне з сіл було сотнею. Тут писалися універсали, карбувалися монети. Природа - неймовірна. Замкова гора - під нею була літня резиденція Богдана Хмельницького. Зараз її активно відбудовують, робота кипить. Держава фінансує будівництво й реставрацію 12 об'єктів, серед яких музей Хмельницького, будинок гетьмана, будинок його батьків, військова канцелярія (майже готова), курінь, комори тощо. На це виділено 17 млн. грн. За рахунок інвесторів-благодійників (Фонд «Нащадки Б. Хмельницького») відновлюється Посольська вулиця, на якій буде чотири посольства-готелі: Росії, Польщі, Швеції й Туреччини (з підземними паркінгами, кегельбаном та ін.). Готель «Московське посольство» в архітектурі тієї доби на 25 місць уже практично збудований.

Їдемо в Суботів. Холодноярський ліс, де завжди тумани, джерела (разом із ставками їх 150!) з цілющою кристально-чистою радоновою водою. Місце фантастичне й містичне - навіть чорнобильська радіація якимось чином колись обійшла його. Легендарний Мотронинський монастир, куди приходили доживати старі козаки, що поверталися з Січі. Козацькі могили. Річка Суба (звідси й назва села), вотчина Хмельницьких. Ільїнська церква з віконцями-бійницями, бо служила й фортецею, Замковище, підземні ходи, печери, павільйон над залишками кам'яної вежі. За легендою, Богдан був похований в Ільїнській церкві. Усипальницю пограбували, а тіло спалили. Але це не так - прах перепоховали. Хто і де - невідомо. Свою версію нам розповів унікальний у своїй артистичності й колоритній оповідальній манері місцевий гід Віктор Гугля: «Розвідкою й контррозвідкою у Богдана завідував такий собі Лаврін Капуста... Він був, як Лаврентій Берія у Сталіна... Знав про всіх усе. Був дуже мудрим і хитрим. А ще був хорошим фехтувальником: робив «козацький млин» з двох рук одночасно... Богдан теж був обоєрукий. Та це до слова. (Далі з гордістю). Між іншим, якщо судити з довжини шаблі Богдана - 88 см, то його зріст був 190 см. Це в той час, коли середній зріст козака дорівнював 174 см. Так я про Капусту. Стефан Чарнецький нібито пограбував і спалив тіло (кістки) Хмельницького, але його в усипальниці не було! Лаврін забальзамоване тіло до того часу вже перепоховав. Де - знав тільки він». Ільїнську церкву теж відновлюють, на грудень обіцяли зробити іконостас.

А далі на нашому шляху були романтичний і надзвичайно мальовничий готель-ресторан-музей (звісно ж, «Гетьманська корчма») - він же козацький центр. Поки що там можуть прийняти гостей лише в чотирьох номерах у відповідному стилі (300 грн. на добу), але директор каже, що від дзвінків охочих його телефони просто розриваються. Тож будуть розширятися.

Хутір Буда. Знаменитий 1000-літній дуб Максима Залізняка. Шість разів у нього потрапляла блискавка, а дубу хоч би що. Обійняти велетня можуть 12 людей, коли візьмуться за руки. Кажуть, що жінкам треба притулитися до нього спиною, а чоловікам - навпаки, і задумати бажання, воно неодмінно збудеться. Особливо щодо сексуальної й дітородної сили. Чи варто говорити, що всі журналісти побігли притулятися до дуба наввипередки?

...А наостанок нас усіх посвятили в козаки. Навіть жінок. І кожному дали про це грамоту. А варенуха, медовуха, хріновуха під квашені огірочки й куліш-пальчики-оближеш тут зовсім ні до чого... Майже... Просто люди дуже гостинні.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.