УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 157 відвідувачів

Теги
розкол в Україні педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) вибори забобони молодь Католицька Церква Археологія та реставрація краєзнавство 1020-річчя Хрещення Русі діаспора Церква і медицина Церква і влада іконопис церковна журналістика Києво-Печерська Лавра Ющенко шляхи єднання Президент Віктор Ющенко УПЦ КП монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков комуністи та Церква Церква і політика Доброчинність Патріарх Алексій II українська християнська культура конфлікти Голодомор Вселенський Патріархат постать у Церкві церква і суспільство секти автокефалія церква та політика УГКЦ Священний Синод УПЦ милосердя Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






«Радіо Свобода»: Уродженець Рівненщини Олександр Ковальчук: «Комуністи мене переслідували за віру, а врятував Господь…»



«Радіо Свобода», Валентина Одарченко, 01.11.2008

 

Із 18-річного віку зазнав переслідувань за віру уродженець Рівненщини, нині громадянин США Олександр Ковальчук. Сьогодні він прибув до Рівного, щоб нагадати землякам про репресії комуністичного режиму.

Уродженець села Береги Млинівського району Сашко Ковальчук був напівсиротою в багатодітного батька, але тягнувся до наук. Читати навчився ще до школи по Біблії, яку подарував йому набожний односелець. Тож коли у 1939-му прийшла радянська влада, все його єство спротивилося новим порядкам, особливо войовничому атеїзмові.

Уперше його заарештували під час навчання у Львівському технікумі легкої промисловості. Рідні не знали, куди подівся Олександр. Саратовські слідчі, котрі примушували зректися Бога, влаштували йому «допит Карбишева», згадує Ковальчук: «Роззули мене, босого на сніг вивели в мороз 30 градусів, питають: „Бог гріє?" - кажу: „Гріє!" - і більш не говорив із ними. Потім закопали мене всього в сніг, зробили трубку, через неї кричать: „Бог гріє?" - кажу: „Гріє!" І все. Вони бачать, що я не відмовлюся...»

Від допитів та сидіння у підземній камері, де не можна було навіть спертися об стіну, у в'язня розпочалося запалення мозку. Дивним чином операція під скальпелем хірурга-початківця завершилася вдало. У той час, коли з в'язниці за добу виносили тіла 30-40 померлих від голоду і тортур в'язнів, Олександр вижив. Каже, що тільки завдяки вірі. А в 1950-му потрапив під амністію, одружився, став працювати механіком на Дубенській трикотажній фабриці. За технічне вдосконалення верстатів отримав навіть премію з Москви, згодом у Рівному відкрив своє трикотажне ательє.

А в 1961-му підтримав клопотання про проведення Всесоюзного з'їзду євангельських християн-баптистів. І знову - утиски, погрози, фальшиві звинувачення у привласненні державних коштів... Чергове ув'язнення завершилося травмами, які лікарі вважали несумісними з життям.

«Коли вони мене били, засаджували голову в унітаз, щоб не крикнув. Розчавили жовчний міхур - я став стікати кров'ю... Дружині дали телеграму, що я помру, бо рак останньої стадії...», - розповідає Ковальчук.

Божим провидінням вважає він те, що вижив - адже на прохання дружини, яка дала телеграму Хрущову і Брежнєву, йому дозволили... померти поза в'язницею. У Рівненському госпіталі, а потім в Одеському санаторії, здавалося б, безнадійний хворий одужав. А згодом написав відкритого листа керівництву Радянського Союзу з описами своїх тортур і вимогою припинити переслідування віруючих усіх конфесій. Через рідних, котрі мешкали в Польщі, лист потрапив за кордон, був оприлюднений шістьмастами радіостанціями та дійшов до ООН.

«Я писав їм: „Молю Бога, щоб він пом'якшив ваше серце. Ми не вороги ваші - ми тільки не любимо гріх, беззаконня і зло..." Цей лист мене врятував від смерті...», - вважає Ковальчук.

За Олександром Ковальчуком встановили стеження і кілька разів арештовували, але за долею дисидента вже стежив світ. Поспілкуватися з ним прибули журналісти, астронавти слали вітальні телеграми...

Усе ж згодом КДБ намагалося запроторити його до психлікарні. У 1970-му він утік прямо з кабінету лікаря й опинився у Сухумі. Зажив там слави одного з кращих майстрів трикотажної справи - лагодив нові японські машини, з якими не могли впоратися інженери.

А коли у 1988-му дав телеграми Горбачову й Бушеві, йому дозволили разом з дружиною відправитися до США на побачення з сестрою, котра опинилася там після визволення з німецьких таборів. Там вдалося побачитися і з американським президентом.

Тільки у 1994 році Олександр Ковальчук отримав посвідчення реабілітованого. Уже 10 років мешкає в Лос-Анджелесі. Побачившись із земляками, він не приховував задоволення і здивування - нині у рідному краї без засторог можна говорити про свою віру і навіть проповідувати.

(Розповідь записана у листопаді 2006 р.)

   
Після в'язниці. 1963 рік. Початок 60-х

Після в'язниці. 1963 рік. Початок 60-х


Механік Дубенської трикотажної фабрики

Механік Дубенської трикотажної фабрики










УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.