УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 157 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура молодь церква та політика церква і суспільство краєзнавство Доброчинність Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков милосердя церковна журналістика постать у Церкві Патріарх Алексій II шляхи єднання вибори Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі іконопис Ющенко УПЦ КП автокефалія Мазепа Голодомор Священний Синод УПЦ діаспора Києво-Печерська Лавра педагогіка секти Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація конфлікти Церква і політика комуністи та Церква монастирі та храми України Церква і медицина забобони розкол в Україні УГКЦ Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Хрещатик» (Київ): Спадщина українського архітектора



«Хрещатик» (Київ), 12/11/2008

 

Газета "Хрещатик" у рамках проекту "Київський пантеон", організованого Київським Медіа Холдингом, продовжує публікувати матеріали про історію міста і людей, котрі в різний час творили в ім'я слави та гордості української столиці. Завдання проекту - розширити уяву киян про минущину рідного Київ-града. На сайті газети "Хрещатик" наведено список імен великих киян. Кожен охочий може вносити нові імена та інформацію у біографічні статті. Читачі також матимуть змогу голосувати за улюблених героїв. Нині в переліку понад сто імен, і є сподівання, що завдяки читачам їх стане ще більше. Отож читайте, пишіть та беріть участь у голосуванні.

Іван Григорович Григорович-Барський (1713 - 1791/1785?) - видатний київський архітектор, будівник першого київського водогону.

Народився 1713 року в Києві. Навчався в Києво-Могилянській академії - так само, як і старший брат Василь, відомий мандрівник святими місцями і письменник. Академія, крім усього іншого, давала хорошу художню освіту.

Іван Григорович-Барський спробував себе в архітектурі уже в зрілі роки. До того служив у магістраті. Одружився, налагоджував сімейний побут (мав 15 дітей!). А потім, пройшовши виучку на будовах інших архітекторів, приступив до самостійної творчості. Стислий перелік його архітектурного спадку міститься в начерку епітафії. Розпочинається він з водогону. У 1748 - 1749 роках Григорович-Барський спорудив на Подолі водопровідну мережу. Частиною цієї мережі був фонтан-запобіжник, над яким звели вишуканий цегляний павільйон. На даху поставили статую апостола Андрія. Вода витікала з посудини, яку тримав ангел. Уже на початку XIX століття ангел поступився місцем Самсону, який роздирає пащу левові. Фонтан "Самсон" знищено в 1930-х роках і відновлено в 1982-му.

Одночасно з фонтаном архітектор займався перебудовою Кирилівського монастиря на тодішній околиці Києва. Наново декорував старовинний храм, поставив огорожу з брамами і спорудив прекрасну триярусну дзвіницю з невеликою церквою в другому ярусі. На жаль, ні брами, ні дзвіниця не збереглися. Немає нині й монументальної дзвіниці Петропавловської церкви на сучасній вулиці Притиско-Микільській, як і дзвіниці Успенської церкви на Контрактовій площі.

З будівель Григоровича-Барського дожили до наших часів Покровська церква (1766) на однойменній вулиці, Набережно-Микільська (1772 - 1775) на вулиці Григорія Сковороди. Зберігся, хоча й дуже перебудований, "міський магазин" - колишній хлібний склад на Братській, 2. Одна із останніх його робіт - реконструкція Малої Софії (нинішня трапезна) Софійського монастиря.


Помер Іван Григорович Григорович-Барський 10 вересня 1791 року - так записав у своєму щоденнику його син Олександр, хоча довідкові видання зазвичай указують іншу дату - 1785 рік. Мабуть, біографи покладаються на написану самим Григоровичем епітафію, де вказано рік і місяць, а замість числа - прочерк.

"Зде положено тіло киевского міщанина райцы Івана Григоровича-Барського (брата родного монаха Василія Григоровича-Барського, странствовавшего по разным землям й святым местам й описавшего в книгу все виденное), сей же брат его трудившийся в разных сооружениях, воду провел в различніе места, в городе сем от различных источников спод гор, а потом строил камения церкви, колокольні і покои. Первую зділав у Кириловским монастирі, звоницею, й брамою й погребами. Церков Покровскую й Набережно-Никольскую. У Козельці церков штукатуриею украшал й тынковал, й колокольню вновь построил у Золотоношском Красногорскім монастирі, церков, колокольні у Петропавловском монастирі, у Соборноуспенском монастирі з церквою, еще магазейн городской, й гостиной дом, жилые покои греческому монастиру й Юрию Дранчеву, реперовав (реставрував) Воскресенскую й Успенскую, у Межигорському монастирі келій, а сего 1785 умре, зде погребен... мая числа которому будет вечное упокоение".


А ось останнє свідоцтво:
"... Погребен священиком І. Сементовським соборне по чину християнському... років 78".
Це запис від 11 вересня 1791 року в метричному церковному зошиті.


Івана Григоровича-Барського поховано на Подолі, біля відбудованої ним церкви Богородиці Пирогощі. Точно місце його могили не встановлено.

   












УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.