УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
Католицька Церква комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко УПЦ КП забобони Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну монастирі та храми України милосердя Ющенко вибори Києво-Печерська Лавра іконопис шляхи єднання постать у Церкві Мазепа секти Церква і влада УГКЦ розкол в Україні Доброчинність церковна журналістика церква і суспільство педагогіка автокефалія Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II конфлікти Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) молодь церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика Археологія та реставрація Церква і медицина краєзнавство діаспора






Рейтинг@Mail.ru






«Газета по-українски»: Володимир Вовкогон виховує п’ятеро дітей



«Газета по-українски», Лілія Кушніренко, 11.12.2008

 

40-річний Володимир Вовкогон із села Павлівка-1 Тальнівського району Черкащини самотужки виховує п'ятеро дітей. Найстаршим - близнятам Володимиру та Михайлу по 16 років. Найменшій Ганні - п'ять, сину Віталію - 10, Василю - шість.

Невелика хата Вовкогона стоїть недалеко від центру села на вул. Колгоспній. Із веранди виходить Володимир у картатій сорочці та темних брюках:

- Дітей ще немає. Вони в школі. Прийдуть за півгодини, - каже і запрошує до хати. - Сам я із Кіровоградщини. Виріс у селі Піщаний Брід Добровеличківського району. Там школу кінчив. І в армію пішов служити - шофером був у будівельних військах.

Від військкомату чоловіка направили вчитися в училище Новоукраїнська.

- Маю кілька спеціальностей - механік компресорних установок, шофер, токар і зварювальник. 1988 року познайомився із першою дружиною Людмилою. Вона родом із хутора Перемоги. То недалеко від мого рідного села. Зійшлися. По об'яві в селі Довгеньке знайшов роботу. Там у колгосп запрошували шоферів. Тому в грудні 1989-го переїхали сюди і вже Новий рік зустрічали на новому місці. Як колгосп розпався, пішов працювати далекобійником, на КамАЗі їздив. Возив по Україні будматеріали: цемент і шлакоблоки, а в жнива - зерно та буряки.

1992 року в подружжя народилися близнята.

- Мишка назвав я на честь діда. А Люда Володьку на мою честь назвала, - згадує чоловік. - Із першою дружиною прожив п'ять років. Вигнав її, як застав із коханцем. Після того ні разу до дітей не приходила. Чув, ніби живе в тому селі, звідки родом. Хлопців виростив із шестимісячного віку. Ізмалку до сосок не привчав. По сусідству жінка жила  Наталя Кравець, у неї була грудна дитина. Вона і моїх підгодовувала. Люди посовітували купити корову, то вони на тому молоці й зросли.

Синів у школі досі плутають.

- Для мене вони різні: і за характером, і на лиці. Мишко трохи повніший. Вовчик більш м'який характер має, жалісливий такий. Усіх йому шкода. Як на Мишка кричу, то так переживає, наче то на його кричали, - усміхається батько. - Як були малі, то я зліг на цілий місяць, устати не міг. Забрали в лікарню. То я й малих із собою брав, бо ніде було діти. Узагалі самих не лишав їх. Як робив на комбайні, то після школи їх знайомий привозив на поле. А вже вночі додому поверталися. Вони засинали в машині.

Із другою дружиною чоловік познайомився, як гостював у селі Майданець.

- Катерина родом з Уманського району. Спочатку все було нормально. У мене двоє синів, і в неї малий Віталик на руках. Як народилися наші спільні діти Василь та Аня, я усиновив Віталика. Усі діти на моєму прізвищі. Як малій було три місяця, жінка поїхала в Тальне за грошима на дитину. Тоді по вісім тисяч давали, - згадує. - Повернулася, як малій вже півроку було. Я зібрав її документи, речі й випровадив. Де вона зараз, мене навіть не цікавить.


Зі школи приходять діти, вітаються. Батько каже, щоб ішли перевдягатися.

- Хлопці допомагають по господарству. Вова на кухні хазяйнує. Готувати я його навчив. Діти люблять гречаний суп і картоплю. Мишко із меншими хлопцями відповідають за порядок у домі. Найменшенька Аня теж намагається допомогти. Я воду провів у хату, то вона любить посуд мити.

Питаю, чи сваряться між собою хлопці.

- Якщо заводяться, то лиш гляну на них -  бігом миряться, - сміється батько. - Недавно в хаті зробили ремонт - переклеїли обої, підфарбували. Меншим хлопцям купив двоповерхове ліжко. У Ані є своя кімната. Але поки там не спить - прохладно, як газ проведуть, тоді вже. На цьому тижні мають підвести. Спочатку ми жили в іншій хаті, вона почала валитися. Нам виділили іншу. У цій раніше священик жив.

Чоловік працює на сільськогосподарському підприємстві "Лідер" начальником нічної зміни.

- Як іду на роботу, то старших за головних лишаю, - обіймає доньку. Дівчинка вмикає гру на мобільному. Каже, що вміє грати.

У селі чоловіка хвалять: роботящий, дітей глядить. Ніколи не нарікає, що йому важко. Додають, що Вовкогон має золоті руки. Він і зварювальник хороший, і токар. Односельці часто йому замовляють щось зробити: електротерку, січкарку чи електромлин.

 

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.