УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
Церква і медицина Мазепа Церква і влада Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України постать у Церкві церква та політика секти забобони Києво-Печерська Лавра Голодомор Вселенський Патріархат милосердя діаспора Президент Віктор Ющенко розкол в Україні конфлікти молодь комуністи та Церква УГКЦ УПЦ КП Ющенко Археологія та реставрація Церква і політика шляхи єднання церква і суспільство педагогіка церковна журналістика краєзнавство Священний Синод УПЦ українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква автокефалія Доброчинність вибори Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну іконопис






Рейтинг@Mail.ru






«Молодий буковинець» (Чернівці): Провідник Степан Бандера не мав шкідливих звичок і був неговірким



«Молодий буковинець» (Чернівці), Василь Гринюк, 4 січня 2009

 

Першого січня минає сто років від дня народження одного із провідників національно-визвольного руху українців у ХХ столітті Степана Бандери. Ще в юності, готуючись до боротьби з ворогами України, Степан піддавав себе фізичним випробовуванням. Як згадували сучасники керівника ОУН, проколював собі пальці голками, тулив долоні до розжареного скла ліхтаря. На тих, кого зневажав, він ніколи не дивився. Так було, скажімо, на судовому процесі після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Перацького, де Степан Бандера тричі відмовився відповідати польською мовою і був засуджений до смертної кари.

У колі друзів та соратників Бандера розмовляв стисло й мало. Але надзвичайно любив гумор. Коли його молодша донька Леся перебувала в таборі Спілки української молоді й нарікала, що там погано годують, батько сказав: «Лесю, ти того не говори, бо вони подумають, що ти вмієш краще варити, візьмуть тебе до кухні, і не матимеш змоги бути з товаришками». З повагою ставився Провідник ОУН до людей, які боролися за незалежність України в 1920-их роках і опинилися на чужині. Розповідають, що біля Ульму в Німеччині був дім для престарілих, де жив професор Віктор Андрієвський, який у роки визвольних змагань 1917-1918 очолював губернську освіту в Полтаві. Так ось, кожного Різдва й Великодня дружина Степана Бандери пані Ярослава готувала для старенького кутю, пекла паску, щоби дідусь на чужині мав українські страви. Професор зустрічав жінку зі сльозами й завжди казав: «Степан Андрійович - золота людина».

За спогадами сучасників, Бандера був невисокого зросту, приблизно мав 166-167 сантиметрів. Переважно був вбраний у сірий одяг. Одягався дуже скромно, мав темно-сірий капелюх, але здебільшого носив чорну беретку. Не палив, не вживав алкоголю, регулярно займався фізкультурою, навіть у в'язниці. Любив природу, ходив у гори на прогулянки. Надзвичайно багато читав, особливо історичну літературу, спогади відомих польських та німецьких політичних діячів. Ніколи не перебивав співрозмовника, а в найбільш напружений час на його обличчі не відчувалося нервозності. Вислуховував думку кожного, а потім висловлював свою, яка майже завжди була прийнятною.

Доля була немилосердною до одного з найсуперечливіших і найвідоміших наших національних діячів. Молодою від туберкульозу померла його матір, а батька-священика в травні 1941 року розстріляли в Києві комуністи. Двох братів закатували в концентраційному таборі Аушвіц ув'язнені поляки. У Сибіру на засланні перебували його три сестри. А дружина та його троє дітей поневірялися в Німеччині, де мешкали під чужими прізвищами. Польща засудила Степана Бандеру до страти, Гітлер кинув до концентраційного табору Заксенгаузен, а восени 1959 року в Мюнхені його вбив агент КДБ Богдан Сташинський (його завербували після того, як попався контролерам, коли їхав зайцем у трамваї).

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.