УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 75 відвідувачів

Теги
педагогіка вибори УГКЦ церковна журналістика молодь Католицька Церква церква та політика Предстоятелі Помісних Церков секти церква і суспільство Археологія та реставрація постать у Церкві Президент Віктор Ющенко УПЦ КП Церква і політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну розкол в Україні Ющенко іконопис монастирі та храми України автокефалія Голодомор Патріарх Алексій II шляхи єднання забобони краєзнавство Церква і медицина конфлікти Вселенський Патріархат Доброчинність діаспора Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура Священний Синод УПЦ комуністи та Церква Києво-Печерська Лавра Мазепа милосердя Митрополит Володимир (Сабодан)






Рейтинг@Mail.ru






«Прес-центр» (Черкаси): Жити в мирі з Богом. Як потрапити у рай і уникнути пекла...



«Прес-центр» (Черкаси), протоієрей Анатолій Чертополох, 30.11.2008

 

За гранню небуття кожного з нас очікує рай... або пекло. Як потрапити у рай і уникнути пекла - читачам "Прес-Центру" розповідає черкаський священик.

Тема раю і пекла є однією з найголовніших Святого Письма. Друге пришестя Христове, воскресіння із мертвих, поставання людей на Страшному суді і остаточне вирішення їхньої подальшої вічної долі - все це закінчується раєм або пеклом. Рай був на початку людської історії. По її закінченні буде не тільки рай, але і пекло. Що ж таке рай і пекло по суті, як же вони тлумачаться православною церквою?

Рай - це вічне життя з Богом

Про рай в Новому Заповіті мовиться в трьох місцях. Першим місцем є обіцянка Христа, яка була дана розбійнику, розіпнутому разом з Ним. Розбійник просить Христа: "Господи, згадай мене, коли прийдеш в Царство Твоє!", і Христос обіцяє йому вхід в рай: "Істинно кажу тобі: сьогодні ти будеш зі Мною в раю".

У другому місці апостол Павло пише про себе: "І знаю, що цей чоловік, який у тілі чи поза тілом, Бог знає, був підхоплений до раю і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати". Тлумачивши це місце, преподобний Никодим Святогорець говорить: "Рай - це перське слово, яке означає сад, насаджений різними деревами..." В той же час він говорить, що "підхопленння" апостола Павла в рай означає, що "він був посвячений в таємні і невимовні слова про рай, які до цього дня приховані від нас. Він був посвячений в таємницю того, що являли собою два дерева - дерево життя, яке виростало посеред раю, і дерево пізнання добра і зла, ким був херувим і що являв собою вогняний меч, за допомогою якого він охороняв вхід в Едем, а також в решту великих істин, які містяться в Старому Завіті".

Третє місце знаходимо в Об'явленні Іоанна Богослова: "Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке посеред раю Божого". Згідно з тлумаченням преподобного Андрія Кесарійського, під деревом життя мається на увазі життя вічне.

Отже, рай, вічне життя і Царство Небесне - одна і та ж реальність - це вічне життя в спілкуванні і єдності з Пресвятою Трійцею.

Життя без Бога - пекло

Слово "ад" (по-нашому - "пекло") в перекладі з грецького означає "мука" і має два значення. Перше значення - "обрізувати гілки дерева", друге - "карати". Слово це в Святому Письмі вживається в основному в другому значенні. Причому в тому значенні, що не Бог карає людину, а людина сама карає себе. Розірвання спілкування з Богом і є покарання, особливо якщо ми пригадаємо, що людина створена за образом і подобою Божою, і саме це є найбільшою сутністю її існування.

Два місця Святого Письма говорять про пекло. Одне з них міститься в євангельському тексті, де Христос говорить про майбутній Суд. Христос сказав: "І підуть ці в муку вічну, а праведники - в життя вічне. Якщо цей вірш пов'язати з попереднім: "Ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволу і ангелам його", то стане зрозуміло, що пекло ототожнюється тут з вічним вогнем, який приготований не для людини, а для диявола і його ангелів.

Друге місце Священного Писання, яке містить слово "пекло", зустрічається в посланні євангеліста Іоанна Богослова: "Досконала любов проганяє страх, бо страх має муку, а той, хто боїться, недосконалий в любові". Тут ідеться про пекло не як про спосіб життя грішників після Другого пришестя Христового, а як про стан страждань, які пов'язані зі страхом.

Крім того, стан пекла передається в Святому Письмі такими словами і виразами: "вогонь вічний", "темрява кромішня", "пекельний вогонь" тощо...

Пекло творимо ми самі...

Це - слова Святого Письма. А що кажуть про рай і пекло святі отці, справжні вчителі Церкви, носії непошкодженого Передання?

Спільним місцем у вченні святих отців Церкви є положення, що рай і пекло існують лише з погляду людини, але не з погляду Бога. Звичайно, і рай, і пекло існують реально, існують як два різні способи буття, але не Бог створив цю відмінність. Зі святоотецького Передання ясно видно, що рай і пекло не можна розглядати як два різні місця - Сам Бог є раєм для святих і пеклом для грішників.

Це нерозривно пов'язано з ученням святих отців про ворожнечу і примирення людини з Богом. Святе Письмо не говорить про те, що Бог примиряється з людиною, воно говорить, що людина примиряється з Богом через Христа. А святоотецьке Передання уточнює, що Бог ніколи не ворогує з людиною, а людина сама стає ворогом Бога, якщо не має спілкування з Ним в Святих Таїнствах Церкви. Таким чином, навіть якщо людина стає ворогом Бога, Бог не стає ворогом людини. Людина ж після скоєння гріха сама уявляє собі Бога розгніваним і ворожим.

От що каже з цього приводу преподобний Ісаак Сірин: "Рай є любов Божа, в якій є насолода всіма блаженствами", "ті, хто мучиться в геєні, уражаються бичем любові. І яка гірка і жорстока ця мука любові!".

Таким чином, пекло - це мука від дії любові Божої. Любов Божа поширюватиметься на всіх людей, але діятиме двояким чином: грішників вона мучитиме, а праведників - радуватиме. Отже, одна і та ж любов Божа, одна і та ж дія поширюватиметься на всіх людей, але буде сприйматись по-різному.

Звідки беруться муки любові

Бог сказав Мойсею: "Кого помилувати - помилую, кого пожаліти - пожалію" (Вих. 33, 19). Апостол Павло, приводячи це місце Старого Завіту, доповнює: "Отож, Бог милує, кого хоче, а кого хоче, робить жорстоким". Як же розуміти, що Бог одного хоче помилувати, а іншого - зробити жорстоким? Хіба у Бога є упередженість?

Блаженний Феофілакт Болгарський говорить, що ця відмінність пов'язана з сутністю людини, а не з сутністю і дією Божою: "Як сонце віск розм'якшує, а глину робить твердою через відмінність речовини воску і глини, так і Бог глиняне серце Фараона, так би мовити, робить жорстоким". Отже, благодать Божа, тобто Його любов, що освячує всіх, діятиме відповідно до стану людини.

Цю різницю ми можемо зрозуміти ще на одному прикладі. Одне і те саме сонячне світло радує здорові очі, і нестерпне для хворих. Очевидно, що винне не сонце, а стан очей. Те ж саме відбудеться і в Друге пришестя Христове. Той Самий Бог для одних людей буде любов'ю, для інших стражданням.

Святі отці учать, що рай і пекло існують не як нагорода або покарання з боку Бога, а відповідно, як здоров'я і хвороба. Здорові люди, тобто ті, що очистилися від пристрастей, відчувають на собі дію Божественної благодаті, що освячує, а хворі, тобто ті, що не очистилися, - дію обпікаючу.

На іконописному зображенні Другого пришестя Христового, як воно зображено в православних храмах, ми бачимо таке: від престолу Божого виходить світло, охоплюючи святих, і від того ж самого престолу Божого виходить і вогняна ріка, що обпалює нерозкаяних грішників. Джерело і світла, і вогню - те саме.

Церква - духовна лікарня

Лікування душ - головний обов'язок священика. Деякі люди засуджують православну церкву і священнослужителів за байдужість до потреб суспільства. Звичайно, можна робити й інші справи: брати участь у розв'язанні земних проблем, займатися добродійністю, подавати милостиню тощо. Проте головним обов'язком священика було і залишається духовне лікування людини. Яка користь цікавитися земними потребами і залишатися байдужим до вічного майбутнього? Життя людини продовжується і в вічності. І церква зобов'язана піклуватися про людину, яка складається з душі й тіла.

Навіть сам по собі той факт, що церква невпинно веде духовну "терапію" людського розуму і людського серця, напряму відображається і на суспільстві. Духовно здорова людина миролюбна, щира, безкорислива. В результаті, вона - добрий сім'янин, добрий громадянин. Тому-то як лікарня продовжує свою роботу під час різних суспільних потрясінь, так і церква, незважаючи ні на які потрясіння, ніколи не забуває свого найважливішого "терапевтичного служіння" і лікує людей духовно і морально.

Живучи в православній церкві, ми повинні лікуватися, користуючись пропонованими нею лікувальними засобами - таїнствами і роботою над собою ("подвигом") - щоб в Друге пришестя Христове благодать і любов Божа діяла в нас, як світло і спасіння, а не як тьма і страждання.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.