УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 49 відвідувачів

Теги
Церква і медицина розкол в Україні Археологія та реставрація УПЦ КП Ющенко шляхи єднання УГКЦ українська християнська культура церква і суспільство церковна журналістика Доброчинність Вселенський Патріархат Патріарх Алексій II Голодомор вибори Католицька Церква Києво-Печерська Лавра автокефалія Митрополит Володимир (Сабодан) Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква забобони педагогіка Церква і влада молодь Предстоятелі Помісних Церков постать у Церкві Священний Синод УПЦ діаспора краєзнавство милосердя іконопис церква та політика монастирі та храми України Церква і політика конфлікти Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Прес-центр» (Черкаси): Черкаська поліція. Нарис історії правоохоронних органів Черкаського повіту кінця ХІХ – початку ХХ століття



«Прес-центр» (Черкаси), Юрій Дученко, 17.12.2008

 

Формування і реорганізація органів поліції в Російській імперії в основному завершилися наприкінці ХІХ століття. Проіснували вони до 1917 року, потім були ліквідовані.

Від охорони порядку до реєстрації купівлі коней

Повітові поліцейські управління безпосередньо підпорядковувалися губернаторам, які очолювали відповідні губернії Російської імперії. Очолював управління повітовий справник та його помічник, які призначалися губернатором. В свою чергу справнику підпорядковувалися станові пристави, які виконували поліцейські функції на території станів - територій, на які ділився повіт. Станові пристави в своєму підпорядкуванні мали піших та кінних поліцейських урядників, соцьких (які служили на ділянках стану) та десяцьких - поліцейських безпосередньо у селах.

Київська губернія на той час складалась з Уманського, Бердичівського, Липовецького, Сквирського, Радомишльського, Звенигородського, Таращанського, Київського, Черкаського та Канівського повітів і безпосередньо міст Києва та Бердичева.

Поліцейські органи окрім власне поліцейських функцій - охорони громадського порядку, паспортизації населення, розслідування злочинів, виконували й інші адміністративні функції - здійснювали коробочний збір (вид місцевого податку), погоджували відкриття торгових чи інших закладів та навіть реєстрували угоди купівлі-продажу коней.

Як у Смілі заборонили відкрити будинок терпимості

Дуже цікавим є листування Черкаського станового пристава з приводу відкриття будинку терпимості Марії Котляренкової в містечку Сміла.

Мадам Котляренкова вела листування з цього приводу з поліцейським управлінням більше року. Як і зараз, цей вид промислу був дохідним, тому прохачка була дуже наполегливою. Прохання Котляренкової було розглянуто Черкаським повітовим справником, колезьким асесором Ібрагімом Адамовичем Солтиком, який доручив розглянути місце розташування закладу смілянському становому приставу разом з лікарем.

Перевірка показала, що на вулиці Воловій, що розташована в центрі містечка Сміла, де й мала задум відкрити свій заклад Котляренкова, стоїть церква, і не виключалися протести місцевих жителів щодо облаштування будинку терпимості. Що і знайшло своє вираження у ввічливій відповіді повітового справника про неможливість відкриття сумнівної установи.

Поліцейський - теж людина

Збереглися відомості про матеріальне забезпечення поліцейських. Так, у Смілі 1899 року було розквартировано поліцейську команду у складі 8 городових. Старшому городовому встановлювався річний оклад 276 карбованців, молодшим - по 228 карбованців (у цю суму входили жалування, обмундирування, озброєння і забезпечення квартирою). Крім того, кожному додатково виділялося щороку по 128 карбованців на опалення і освітлення квартир. Для порівняння: кілограм яловичини тоді коштував від 5 до 13 копійок, баранини - від 4 до 10 копійок, телятини - від 5 до 8 копійок. Тому можна стверджувати, що забезпечення поліції було досить непоганим.

Серед документів від 1903 року збереглася телеграма черкаського повітового справника: "Имея в виду, что на обмундирование городовых отпускается по 25 рублей в год на каждого и, как показал опыт, на эту сумму нельзя заготовить всей обмундировки, а при хозяйственных заготовках достигается экономия, - портной Винницкий предложил выгодные условия по шитью; постановил заготовить обмундировку для городовых хозяйственным способом".

У 1897 році член міської управи Дмитрієв та черкаський повітовий справник спільно з надзирателями 1-ої та 2-ої частини міста Баклаченком та Ф. Темичем провели обстеження зброї та спорядження, яке перебувало на обліку городових Черкаської поліцейської команди, і стан виявився досить жалюгідним. Лише одна з 32 шашок була справна, 3 ще можна було полагодити і в подальшому використовувати, 2 портупеї зламані, 32 зовсім зіпсовані, 16 кобур для револьверів потребують ремонту, а 16 зовсім зіпсовані.

Не дивно, що при такому стані справ кравець Вінницький негайно отримав замовлення на виготовлення амуніції. Незабаром, згідно з актом огляду поліцейських надзирателів, форма була прийнята. Однак не все закінчилось для Вінницького вигідним замовленням. Згідно з рапортом пристава 2-ої частини, предкові кравця нараховувалась недоплата по квартирному податку в розмірі 2 карбованці та пеня 10 копійок. Цю суму з бухгалтерською точністю й було вирахувано з виплаченої суми...

Зберігся особовий список міської частини №1 міста Черкаси при перевірці спорядження та обмундирування городових. Для історії їх обов'язково потрібно вказати, адже хтось із корінних черкащан може завдяки цьому і знайти своїх предків: Георгій Клименко, Григорій Кошик, Хома Сорока, Кузьма Землянський, Варнава Шпундра, Андрій Крижанівський, Володимир М'якота, Кирило Кулинич, Семен Негода, Максим Кітченко, Перфірій Хасидський, Василь Кравченко, Митрофан Цимбалюк, Володимир Погорінов та Трохим Яценко.

Щиро дякую директору Державного архіву Черкаської області Тетяні Клименко за співпрацю в підготовці матеріалу.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.