УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 488 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Києво-Печерська Лавра українська християнська культура Католицька Церква Церква і медицина Ющенко церква та політика Вселенський Патріархат церковна журналістика Священний Синод УПЦ іконопис милосердя Патріарх Алексій II конфлікти монастирі та храми України Митрополит Володимир (Сабодан) автокефалія секти Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква Церква і політика церква і суспільство Голодомор Церква і влада УПЦ КП молодь діаспора Мазепа УГКЦ шляхи єднання вибори забобони педагогіка Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство постать у Церкві Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






«Ваше здоров'я» (Україна): Не всякий біль тамують ліки - треба зцілювати і душу



«Ваше здоров'я» (Україна), На­та­лія Оль­шевс­ь­ка, №37, вересень 2008

 

На цих за­са­дах сто­їть цер­ква, до ць­ого схи­ля­єть­ся де­да­лі біль­ше пред­ста­вни­ків офі­цій­ної ме­ди­ци­ни, у ць­ому пе­ре­ко­ну­ють­ся ті, ко­му ви­па­ло сти­кну­ти­ся з не­ви­лі­ко­вни­ми хво­ро­ба­ми віч-на-віч. Тя­жко­хво­рі, всі, хто сто­їть на ме­жі, і їх­ні рі­дні по­тре­бу­ють ком­плек­сної до­по­мо­ги — які­сної ме­ди­чної, со­ці­аль­ної і ду­шпа­стирсь­кої (звіль­не­ння від стра­хів, ві­дчу­ття про­ви­ни, вну­трі­шніх пе­ре­жи­вань, мо­вою ре­лі­гії — від грі­ха). Як на­да­ти її всім, хто по­тре­бує по­ве­рну­ти су­спіль­ство об­ли­ччям до чу­жої бі­ди, об’єд­на­ти зу­си­лля де­ржа­ви, гро­мадс­ь­ко­сті, усіх це­рков і ко­нфе­сій, об­го­во­рю­ва­ли уча­сни­ки кру­гло­го сто­лу «Пра­ва па­ці­єн­тів в Ук­ра­їні. Па­лі­ати­вна до­по­мо­га: ду­хо­вні ас­пе­кти. Ду­шпа­стирс­ь­ка опі­ка ва­жко­хво­рих та по­ми­ра­ючих осіб», ор­га­ні­зо­ва­но­го Все­ук­ра­їнс­ь­кою ра­дою за­хи­сту прав та бе­зпе­ки па­ці­єн­тів, Асо­ці­аці­єю па­лі­ати­вної до­по­мо­ги за уча­стю мі­ніс­тра охо­ро­ни здо­ров’я Ва­си­ля Кня­зе­ви­ча, пред­ста­вни­ків гро­мадс­ь­ких і ре­лі­гій­них ор­га­ні­за­цій Ук­ра­їни.

Допомога невиліковно хворим — один із пріоритетних напрямів діяльності МОЗ,
на­го­ло­сив за­сту­пник мі­ніс­тра охо­ро­ни здо­ров’я Во­ло­ди­мир Юр­че­нко, ро­зпо­ві­да­ючи про по­сту­паль­ні кро­ки в га­лу­зі па­лі­ати­вної до­по­мо­ги й пер­спе­кти­ви ро­зви­тку. Сь­ого­дні в Ук­ра­їні ді­ють 19 го­спі­сів на 600 лі­жок, а, за пі­дра­ху­нка­ми ВО­ОЗ, по­трі­бно 3 ти­ся­чі ста­ці­она­рних і 4,5 ти­сяч ам­бу­ла­то­рних. То­му три­ває ро­бо­та що­до про­су­ва­ння Де­ржа­вної про­гра­ми ро­зви­тку па­лі­ати­вної до­по­мо­ги в Ук­ра­їні, ко­нце­пцію якої бу­ло пред­ста­вле­но в чер­вні цього ро­ку. Ок­рім ць­ого, мі­ні­стерс­тво пра­цює над зо­бов’яза­нням що­до спро­ще­ння си­сте­ми обі­гу на­рко­ти­чних зне­бо­лю­валь­них. У ли­пні за на­ка­зом мі­ніс­тра ство­ре­но Ін­сти­тут па­лі­ати­вної і го­спі­сної ме­ди­ци­ни.
Ця зус­тріч за кру­глим сто­лом — крок до об’єд­на­ння зу­силь і ко­ор­ди­ну­ва­ння спіль­них дій ме­ди­ків і свя­ще­нно­слу­жи­те­лів за­ра­ди бла­го­ро­дної спра­ви. Тим па­че, що пе­рші, за сло­ва­ми Ва­си­ля Кня­зе­ви­ча, да­вно го­то­ві до ді­ало­гу, у нас две­рі ме­ди­чних за­кла­дів ві­дчи­не­ні для пред­ста­вни­ків рі­зних ко­нфе­сій: «Є дві про­фе­сії — лі­кар і свя­ще­ник, — пред­ста­вни­ки яких до­по­ма­га­ють лю­ди­ні прой­ти до­стой­но свій шлях на зе­млі. То­му і де­ржа­ва, і цер­ква не­за­ле­жно від ві­ро­спо­ві­да­ння ма­ють го­во­ри­ти в один го­лос». До ре­чі, це впе­рше в іс­то­рії Ук­ра­їни цен­траль­ний ор­ган ви­ко­на­вчої вла­ди зус­трі­вся із пред­ста­вни­ка­ми всіх ко­нфе­сій не за­ра­ди по­лі­ти­ки — щоб зро­би­ти щось кон­кре­тне для лю­дей.

Роль ду­шпа­сти­ря — бу­ти лю­ди­ною на­дії,
і ча­сом над­при­ро­дної, яку дає тіль­ки Бог, по­яс­нив ме­ди­чний ка­пе­лан Ль­вівс­ь­кої об­ла­сної ко­му­наль­ної пси­хі­ат­ри­чної лі­ка­рні Во­ло­ди­мир Лю­пак, свя­ще­ник гре­ко-ка­то­лиць­кої цер­кви, сту­дент Ін­сти­ту­ту ду­шпа­стирс­тва охо­ро­ни здо­ров’я (Іта­лія). Ду­шпа­стир до­по­ма­гає всім (стає їх­нім про­ві­дни­ком), ко­го сто­су­єть­ся го­ре не­ви­лі­ко­вної хво­ро­би, — вла­сне па­ці­єн­там, їх­нім ро­ди­чам, ме­ди­чним пра­ці­вни­кам і їх­нім ро­ди­нам.  Й­ого за­вда­ння — ві­дві­ду­ва­ти, ви­слу­хо­ву­ва­ти, спі­вчу­ва­ти, ра­ди­ти, мо­ли­ти­ся за лю­ди­ну, яка по­тре­бує ць­ого, бо по­ня­ття «па­лі­ати­вна до­по­мо­га» в бу­кваль­но­му ро­зу­мі­нні — по­вні­стю ого­рну­ти лю­ди­ну своєю лю­бов’ю і те­плом. Умі­ти ви­слу­ха­ти — вмі­ти оз­до­ро­ви­ти (нам ча­сто бра­кує ча­су, те­рпі­ння на це). Чо­му та­ка ді­єва мо­ли­тва: Бог зав­жди ви­слу­хо­вує нас. Зга­дай­те, ко­ли вас щось ту­рбує і ви ви­го­во­ри­те­ся (хоч і пе­ршо­му стрі­чно­му), по­мі­тно ле­гшає на ду­ші. Спі­вчу­ття й під­три­мку да­рує до­тик (у Свя­то­му Пись­мі ска­за­но, що ним зці­лю­вав Хри­стос). Не на­ки­да­ти­ся на лю­ди­ну зі зви­ну­ва­че­ння­ми (бу­цім стра­ждає, спо­ку­ту­ючи вла­сні по­ми­лки), а до­по­мо­гти зро­зу­мі­ти їх, пе­ре­ко­ну­ва­ти, що тіль­ки мо­ли­тва­ми мо­жна до­ся­гти, чо­го хо­чеш.

Зці­ле­ні від грі­ха оду­жу­ють ті­лом
Цер­ква сто­їть на то­му, що на­віть най­ефе­кти­вні­ше зне­бо­ле­ння, най­лі­пші умо­ви пе­ре­бу­ва­ння в лі­ку­валь­но­му чи за­кла­ді со­ці­аль­ної опі­ки не зме­ншать стра­ждань тя­жко­хво­ро­го, до­ки він не звіль­нить­ся від ду­ше­вно­го тя­га­ря. Ад­же в біль­шо­сті ви­па­дків хво­ро­би — на­слі­док грі­хів, «лі­ку­ва­ти» від яких (до­по­ма­га­ти звіль­ня­ти­ся) по­кли­ка­на цер­ква. На ду­мку ви­кла­да­ча Ки­ївс­ь­кої пра­во­сла­вно-бо­го­словс­ь­кої ака­де­мії Ук­ра­їнс­ь­кої пра­во­сла­вної цер­кви Ки­ївс­ь­ко­го па­трі­ар­ха­ту Па­вла Мель­ни­ка, пі­дко­ше­но­му не­ду­гою, го­рем тре­ба ро­зпо­ві­сти, що та­ке хво­ро­ба, гріх, смерть, хто є лю­ди­на, щоб він не стра­ждав, а ві­дчув ра­дість. А пе­рей­ня­ти­ся цим хри­сти­янс­ь­ким нас­тро­єм до­по­мо­же ду­шпа­стир, який ві­дчу­ває смак ща­стя від до­ся­гну­то­го.
Пред­ста­вни­ки цер­кви на­по­ля­га­ють на ком­плек­сній до­по­мо­зі та­ким лю­дям: ме­ди­чній, пси­хо­ло­гі­чній, со­ці­аль­ній і ду­шпа­стирс­ь­кій. При ць­ому ва­жли­во, щоб ме­ди­ци­на й ду­шпа­стирс­тво йш­ли по­ряд (ко­ри­сний до­свід Фра­нції — го­спі­сні ві­дді­ле­ння ство­рю­ють на ба­зі лі­ка­рень), за­ува­жив ке­рі­вник ві­дді­лу со­ці­аль­ної пра­ці Цер­кви хри­сти­янс­ь­кої ві­ри єва­нгель­сь­кої п’яти­де­ся­тни­ків Ук­ра­їни Ру­стем Фа­ту­ла­єв і за­про­по­ну­вав ді­єву до­по­мо­гу: «Ма­ємо спе­ці­аль­но на­вче­ні ко­ма­нди, го­то­ві вже сь­ого­дні пра­цю­ва­ти із не­мі­чни­ми й не­ду­жи­ми, ли­ше вка­жіть, ку­ди йти». Хо­ро­ший до­свід спів­пра­ці свя­ще­ни­ків з лі­ка­ря­ми ма­ємо і в нас — у Ми­ко­ла­єві, Ки­єві, Бо­яр­ці (Ки­ївсь­ка об­ласть). На ду­мку Ру­сте­ма, тя­жко­хво­ро­го ля­кає не стіль­ки біль, як страх пе­ред не­ві­до­мі­стю. Від стра­ху ж по­ря­тує ві­ра і, як по­ка­зує до­свід й­ого ро­бо­ти із хво­ри­ми на ВІЛ/СНІД, пе­ре­ва­жно ко­ли­шні­ми на­рко­ма­на­ми, че­рез ві­ру де­які на­віть от­ри­му­ють зці­ле­ння.  

Па­лі­ати­вна до­по­мо­га — спра­ва за­ра­ди жи­ття,
а не за­ра­ди по­ле­гше­ння сме­рті, по­ді­ли­вся мі­рку­ва­ння­ми шейх Імад Абу Аль-Руб, про­по­ві­дник ме­че­ті в Ки­єві, ма­гістр іс­ла­му: «Як­що ми ви­яви­мо­ся сла­бки­ми в до­по­мо­зі лю­дям на та­ко­му ва­жли­во­му ета­пі жи­ття, то для тих, хто має жи­ти, ми бу­де­мо ще сла­бши­ми. Пі­клу­ва­ння про тя­жко­хво­ро­го дає йому на­дію на ві­чне жи­ття. Ва­жли­во чи­та­ти й­ому свя­ще­нні кни­ги, мо­ли­тви, які зці­лю­ють». А ще за­кли­кав зве­рну­ти ува­гу на за­хист від хво­роб, бо на лі­ку­ва­ння в Ук­ра­їні ви­тра­ча­ємо ку­ди біль­ше ко­штів, ніж на про­фі­ла­кти­ку.

Участь у стра­жда­ннях ближ­нь­ого — не тя­гар, а на­го­ро­да
Ду­хо­вні ас­пе­кти па­лі­ати­вної до­по­мо­ги не зво­дять­ся ли­ше до ду­шпа­стирс­ь­кої опі­ки — це ще й про­сві­тниць­ка ро­бо­та для за­бе­зпе­че­ння аде­ква­тно­го сприй­ня­ття тя­жко­хво­рих у су­спіль­стві, бо за­зви­чай ми сприй­ма­ємо це яви­ще як щось ві­дда­ле­не від нас, до­ки воно не тор­кнеть­ся нас осо­би­сто.  То­му свя­ще­ни­ки ба­га­то го­во­ри­ли про ро­бо­ту із су­спіль­ною сві­до­мі­стю (до­во­лі па­те­ти­чно, але, ви­яв­ля­єть­ся, ва­жли­во).
За сло­ва­ми вла­ди­ки Іго­ря (Ісі­че­нка), Ха­рківс­ь­ко-По­лтавс­ь­ка ар­хі­єпа­рхія У­АПЦ, слу­жи­тель цер­кви має впли­ва­ти на сво­їх па­ра­фі­ян, пе­ре­ду­сім ро­ди­чів хво­ро­го й лі­ка­рів («тре­ба бу­ти ві­две­рти­ми, це — не лі­пші ча­си жи­ття для них»), бо в нас  сприй­ня­ття хво­ро­го й сме­рті не лі­пше, ніж у Поль­щі (за кру­глим сто­лом на­во­ди­ли при­клад про ра­пто­ве па­ді­ння цін на не­ру­хо­мість у поль­сь­ко­му мі­сте­чку, де від­кри­ли го­спіс). От­же, за­вда­ння ду­шпа­сти­ря — ви­хо­ва­ння гі­дно­го сприй­ня­ття мо­ме­нту сме­рті (бо­яти­ся не тре­ба, бо тут, на зе­млі, — ти­мча­со­ве, а там — ві­чне), по­ша­ни до то­го, хто по­ми­рає (Ан­дрій На­гі­рняк, гре­ко-ка­то­лиць­ка цер­ква, Ки­їв). Але тре­ба вра­ху­ва­ти ще один мо­мент — як­що на за­хо­ді Ук­ра­їни свя­тих от­ців ра­до ві­та­ють у се­бе, то на схо­ді лю­дей охо­плю­ють «ек­зо­ти­чні пе­ре­жи­ва­ння, страх» у пе­ре­дчу­тті зус­трі­чі зі свя­ще­ни­ком, бо біль­шість схі­дних ук­ра­їн­ців — ате­їс­ти, по­яс­нив вла­ди­ка Ігор і до­дав: «Участь у стра­жда­ннях ближ­нь­ого для хри­сти­яни­на — не тя­гар, а на­го­ро­да».
Ви­зна­ючи ва­жли­вість ду­хо­вно-па­стирс­ь­кої опі­ки над не­ви­лі­ко­вно хво­рим, тим, хто по­ми­рає, і над тим, хто й­ого до­гля­дає, уча­сни­ки кру­гло­го сто­лу уро­чи­сто де­кла­ру­ва­ли свою го­то­вність на­да­ва­ти та­ку до­по­мо­гу — Де­кла­ра­цію про ка­пе­ланс­тво у сфе­рі па­лі­ати­вної опі­ки обі­ця­ли пі­дпи­са­ти най­бли­жчим ча­сом. Та­кож зве­рну­ли­ся до мі­ні­стерс­тва із про­ха­нням спри­яти ор­га­ні­за­ції на­вча­ння ос­но­вам па­лі­ати­вної ме­ди­ци­ни в ду­хо­вних се­мі­на­рі­ях та ство­ре­нню Асо­ці­ації ме­ди­чних ка­пе­ла­нів.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.