УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
забобони комуністи та Церква Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ секти УПЦ КП монастирі та храми України іконопис шляхи єднання Церква і політика церква і суспільство УГКЦ Голодомор Патріарх Алексій II діаспора конфлікти молодь краєзнавство милосердя Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква педагогіка постать у Церкві вибори Церква і влада розкол в Україні Археологія та реставрація церква та політика Мазепа автокефалія українська християнська культура Ющенко Президент Віктор Ющенко Києво-Печерська Лавра Церква і медицина церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






«Прес-центр» (Черкаси): Без волі Божої пам’ятник не впаде, комп’ютер не зависне



«Прес-центр» (Черкаси), Валентина Мозгова, 03.12.2008

 

Колонка оглядача

І впала важка кам'яна голова вождя на плити, притулилася щокою до землі, наче питала: "За что?" Каюся, але в самої жаль ворухнувся, коли дивилася відеозапис зняття пам'ятника Леніну в Черкасах.

Ще змалечку нас учили дзвінко декламувати: "Я маленькая девочка на стульчике стою, я Ленина не видела, но я его люблю!" Уcі сміялися, обнімали. Піонерські табори, комсомольські пісні... Тільки бабуся пошепки розповідала про те, як пухло від голоду усе село, крім "партєйної" групи і похоронної бригади, як то - їсти лободу, і як двійко діток за селом украли якісь оскаженілі від голоду люди з лісу, а кісточки потім знайшли... Кривавими ножицями вирізали з пам'яті народу і сибірські концтабори, де згноїли сотні тисяч "ворогів народу", "куркулів", не пошкодувавши навіть дітей маленьких, і розстріляних священиків православних, що віри не зреклися. Не ворухнувся жаль у камінних серцях вірних ленінців. Змивши кров із рук, м'ясники брали диригентські палички комуністичної агітації і пропаганди, щоб радянські люди хором славили "рідну партію".

Золоті слова сказав митрополит Черкаський і Канівський владика Софроній: "У мене є заклик до всіх українців: люди добрі, заберіть того кам'яного ідола, віднесіть до музею. Нехай стане експонатом, а не стоїть і щоранку вказує людям, куди йти і як жити. Доти не буде у нас ні миру, ні спокою, ні благополуччя, доки він керуватиме містом".

Свобода совісті: хто вірить у Бога, а хто в комуністичного ідола. А ви помітили, як легко дихається тепер на центральній площі? Більше неба, світла.

Дивуюся вам, браття-журналісти. Ми ж усі разом в часи правлячої Компартії партизанили у загоні імені Езопа, витягали поранених колег з лещат партійної цензури. І чекали, як свята, коли нарешті впаде цей глиняний колос. А тепер слухаю і читаю коментарі: не так знесли; невчасно, бо саме криза; не вберегли скульптуру, яка б прикрасила парк відпочинку. Якщо пам'ятник розбився на друзки, то на все воля Божа. Та й зустріти у чарівному куточку парку похмурого Ілліча чомусь не хочеться. І куди він там вказуватиме? У кущі, де розміщені біотуалети?

За сто тисяч гривень, які пообіцяв мер Сергій Одарич для відновлення пам'ятника, доцільніше купити комп'ютери для школярів та студентів. Аналітики кажуть, що в час кризи ностальгія за старим - подібна смерті, а порятують нас глибокі інновації. Потрібні свіжі мізки, сміливість молодості і найвищий професіоналізм.

...Цікаво, куди тепер приткнеться у Черкасах нинішній "вождь червоношкірих" Петро Симоненко, який так любив хизуватися на фоні гранітної брили?

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.