УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 101 відвідувачів

Теги
розкол в Україні Голодомор діаспора краєзнавство автокефалія постать у Церкві Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква і суспільство Доброчинність милосердя церковна журналістика українська християнська культура церква та політика монастирі та храми України Католицька Церква Києво-Печерська Лавра шляхи єднання Вселенський Патріархат молодь Патріарх Алексій II УПЦ КП Археологія та реставрація Церква і медицина Мазепа педагогіка конфлікти Священний Синод УПЦ вибори комуністи та Церква УГКЦ Митрополит Володимир (Сабодан) іконопис Ющенко Церква і політика секти забобони Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі






Рейтинг@Mail.ru






«Закарпаття OnLine»: Міф про розвій русинства на Словаччині розвіюють самі "русини"



«Закарпаття OnLine», Олександр Гаврош, Ужгород, 06 лютого 2009

 

Останнім часом доморощені політрусини годують закарпатців байками про могутній розвиток русинської ідеї у світі. Як приклад часто наводять Словаччину, де, мовляв, тутешні рус-наки переживають справжню «оброду». (По-нашому, відродження). На жаль, словацька «оброда» радше нагадує українське прислів'я «Не знаючи броду, не лізь у воду».

Про це свідчить монографія активістки русинського руху Словаччини Анни Плішкової, видана у 2007 році в Методично-педагогічному центрі в Пряшеві. Ясна річ, словацькою мовою.

Так-от, авторка дослідження «Русинська мова на Словаччині» пише про сумні перспективи не тільки «русинської» мови на Словаччині, але й подальше існування такої етнічної групи взагалі. І наводить красномовні факти. У сфері офіційного спілкування «русинська» мова практично не вживається. У багатьох «русинських» селах досі не встановлено навіть двомовної таблиці з назвою населеного пункту. І це за 15 років «оброди»!

Критично виглядає ситуація з кількома часописами, котрі видаються як «русинські». «Народні новинки» - головний із них свідомих «русинів», який на початку «оброди» виходив як тижневик, через кілька років став двотижневиком і врешті-решт перетворився на місячник. Ще один місячник «ІнфоРусин» до 40 % своїх статей друкує словацькою мовою.

Є і два церковні часописи - «Благовісник» та «Артос». Але в першому, нарікає Анна Плішкова, поруч зі словацькою використовується ненормативна подоба «русинської» мови, до того ж як азбукою, так латинкою, а в другому надається перевага латинському шрифту. (Хоча кодифікований варіант «русинської» мови створений саме кирилицею).

Якщо на Словацькому телебаченні в 2003 році виходила 30-хвилинна «русинська» програма раз у місяць, в 2005-му - раз на два місяці, то в 2006 - вже раз на квартал. Причому її авторам, як зазначає Анна Плішкова, бракує знання нормативної «русинської» мови. Не вистачає вміння мови і в «русинській» програмі Словацького радіо. (Складається враження, що літературний варіант цієї мови вживають тільки працівники кафедри Пряшівського університету).

Не використовується «русинська» мова і в церкві. На Пряшівському теологічному факультеті її не вивчають навіть ті священики, які планують працювати в «русинських» селах. Греко-католицька церква вже перевела богослужіння на словацьку мову. Там навіть перейшли на юліанський (католицький) календар. Православна церква якщо й молиться по-церковно-слов'янськи, та спілкується з вірниками теж словацькою.

Ще гірше зі шкільництвом. Якщо у 2003 році близько півтисячі учнів у цілій Словаччині вивчали «русинську» мову факультативно, то в 2006-му таких залишилося лише 198! Двісті учнів - на 5-мільйонну державу! І то - як необов'язковий предмет!

Таким чином, підсумовує Анна Плішкова, важко назвати сферу, в якій би «русинська» мова зазнала «оброди». Неухильна словакіза-ція наростає і перспективи словацьких «русинів» дуже сумні.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.