УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 45 відвідувачів

Теги
Католицька Церква секти Церква і політика Мазепа церква та політика милосердя краєзнавство Києво-Печерська Лавра Церква і медицина церква і суспільство комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Археологія та реставрація УПЦ КП Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура діаспора церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві вибори автокефалія розкол в Україні забобони шляхи єднання конфлікти Священний Синод УПЦ іконопис Доброчинність педагогіка монастирі та храми України Патріарх Алексій II молодь Церква і влада Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Новий день» (Херсон): Повертають волю до життя дітям і батькам



«Новий день» (Херсон), 26.02.09

 

Діагнози, які ставлять лікарі деяким маленьким пацієнтам, нерідко шокують їхніх батьків, котрі сприймають їх як вирок. Передусім це стосується онкологічних захворювань, лікування яких потребуює особливого терпіння та наполегливості членів сім'ї у бажанні врятувати дитину, допомогти її вилікувати, налаштувати сприймати світ не у трагічно-похмурих тонах, а у всій його яскравості. Даються взнаки невідомість наслідків хвороби, важкий її перебіг та лікування, відсутність коштів. Однак у більшості випадків головне - не втрачати надії, не опускати рук. Три роки оздоровленням таких дітей за¬ймається перший в Україні Херсонський міський дитячий реабілітаційний онкологічний центр, відкритий при клінічній лікарні Дніпровського району. Він став не просто місцем, де повертають надію, а й зігрівають серця людей у відчаї. Невипадково відкривали його 19 грудня - у День покровителя всіх дітей святого Миколая.

А починалося все з ініціативи онколога-реабілітолога Сергія Місяка, котрий досліджував проблему і викладав відповідну дисципліну майбутнім реабілітологам в університеті «Україна». Можливості створеного центру, який обслуговує херсонських дітей, полягають в оздоровленні фізичному та моральному, їх соціальній реабілітації. Психологічна допомога тут надається і батькам хворих діток. Таким чином тричі на рік упродовж 2-3 тижнів три групи дітей по 18 чоловік оздоровлюються в центрі, створеному на базі відділення відновлювального лікування дитячої по¬ліклініки лікарні. Для них безкоштовно проводиться повний курс обстеження, процедури, комп'ютерна томографія, вони забезпечуються медикаментами та покращеним харчуванням.

- Створюючи центр, нас непокоїло, чи захочуть батьки що¬дня возити з різних кінців міста дітей, - пригадує головний лікар клінічної лікарні ім. Лучанського Людмила Ломако. - Однак бажаючих таки виявилося достатньо. Крім оздоровлення, упродовж заїздів проводиться пс¬тійне обстеження цих діток, їм призначається курс лікування, вони забезпечуються медикаментами. Таким чином ми допомагаємо сім'ям морально і матеріально. Якщо раніше дехто з батьків ще вагався, потрібно чи ні їм користуватися послугами центру та його фахівців, то зараз жодних сумнівів не виникає. Період реабілітації в центрі та спільні свята для діток так об'єд¬нують, що вони почуваються єдиною сім'єю. Яскравим прикладом того позитиву, який несе центр, є й те, що тривоги та страх дітей відступають, вони почуваються активними учасниками всіх подій, прагнуть проявити свої таланти та здібності.

Фахівців, які послідовно і наполегливо працюють з кожною дитиною індивідуально, радує, що результатом їх роботи є повернуті віра і воля до життя. Якщо ще кілька місяців тому в малюнках дітей, котрі вперше прийшли до центру, простежувався внутрішній підсвідомий страх, депресивний стан у сіро-чорних фарбах, то нині на них сяє сонце і море квітів. Їх світогляд змінюється, вони знаходять себе в своєму середовищі, вчаться радуватися життю. До центру приїздять бізнесмени, депутати, школярі та студенти з концертними програмами, привозять подарунки, і, коли вони знайомляться з цими дітками, у більшості виникає абсолютно інше ставлення. Вони прагнуть підтримати цих дітей, разом з ними граються, розважають їх.

- Зустрічаючись з батьками наших дітей, ми з'ясовуємо, яка допомога їм ще потрібна, - розповідає Людмила Василівна.

- Більшість з них - люди небагаті, яким необхідна усебічна підтримка. Трапляються випадки, коли мама згодна щодня привозити дитину до центру упродовж курсу, але у неї навіть немає грошей на проїзд з одного кінця міста в інший, адже більшість з цих жінок вимушені покинути роботу, аби доглядати за серйозно хворими дітьми. Тож нам доводиться шукати благодійників, котрі допомогли б коштами навіть на це. Треба простягати руку допомоги таким людям, їм потрібно за щось ухопитися у такій непростій ситуації. Проводимо часто спільні свята для цих діток і помічаємо, як для них важлива така турбота.

Навіть дитина, котра захворіла і не змогла прийти, обов'язково отримає свій подарунок на знак того, що про неї не забули, пам'ятають, чекають. Вона має моральний стимул скоріше повернутися. У центрі працюють справді віддані справі професіонали, яким вдячні і діти, і батьки. На них перекладається левова частина турбот з догляду за маленькими пацієнтами, і вони добре знають, чим саме їм допомогти, зацікавити, як прихилити до себе, тактовно, ненав'язливо. У їх роботі й насправді стільки гуманізму, доброзичливості. Адже в центрі з різними діагнозами онкохвороб перебувають дітки від 5 до 15 років. У кожного з них не просто є шанс, а має бути абсолютна впевненість в успішності лікування, у тому, що у них є світлий завтрашній день. Цю впевненість кожен неод¬мінно має відчути для позитивного результату лікування.

- На заході реабілітаційні центри є невід'ємним компонентом лікування онкологічних хворих, а у нас коштів на їх утримання постійно бракує, - з прикрістю зазначає Людмила Ломако.

- Ось і цього року значно скорочене фінансування дитячої онкології. Це драматично, що державні чиновники забирають і без того жалюгідні крихти у тих діток, яким потрібно допомогти вижити. Кожен народжується з якимсь слабким місцем, доля цих дітей послала їм непросте випробування. Хочеться, щоб усі усвідомили, що їх бодай найменша увага до проблем дитячої онкології, сприяння у їх вирішенні здатні розрадити біль десятків і сотень сімей, яких спіткали випробування. На жаль, достукатися до свідомості людей допомогти бодай гривнею пожертви на потреби центру, іноді не так просто. Приклад, про який Людмила Василівна воліє не згадувати, бо соромно за людей і їх черствість: скринька для пожертв, яка торік упродовж місяця простояла в холі поліклініки поруч з експозицією малюнків вихованців цент¬ру, так і залишилася порожньою - жодної копійки городяни в неї так і не вкинули... Натомість радує щедрість душ школярів і студентів, котрі передають центру кошти, які вони збирають, розуміючи горе своїх ровесників. Знаходяться, звичайно, добрі люди, котрі вносять пожертви, на які дітям купують іграшки, фрукти, солодощі. Однак психологія декого все-таки насторожує, і справа не в кризі фінансовій, а в закам'янілості душ. Олена НЕЧИПУРЕНКО.

Р. S. Якщо у вас, шановні читачі, є можливість допомогти дитячому онкологічному центру, зробіть це, не вагаючись. Повірте: доля віддячить вам за милосердя до цих дітей.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.