УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 192 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II українська християнська культура церковна журналістика педагогіка секти вибори УПЦ КП краєзнавство монастирі та храми України шляхи єднання комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко діаспора Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор Археологія та реставрація Мазепа молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Предстоятелі Помісних Церков іконопис церква і суспільство конфлікти автокефалія Президент Віктор Ющенко Церква і влада Києво-Печерська Лавра постать у Церкві Доброчинність забобони Вселенський Патріархат Церква і політика Католицька Церква УГКЦ розкол в Україні церква та політика милосердя Церква і медицина






Рейтинг@Mail.ru






«Новий день» (Херсон): Школа хороших людей



«Новий день» (Херсон), Тетяна Підгородецька, 22.05.08

 

Всесвітньо відомий митець Леонардо да Вінчі свого часу сказав, що жалюгідним є той учень, який хоча б у чомусь не перевершує свого вчителя. Те саме стосується і навчального закладу: саме школярі та випускники створюють його престиж, популярність і славу.

- Наша школа справді є унікальною. Це сьогодні вона має всі умови для забезпечення доступної та якісної освіти - комп'ютери, кращі підручники, спортивний зал, величезну бібліотеку. Тільки за останні три роки виплекано сімох медалістів, які здобули вищу освіту у вузах України і вже стали фахівцями своєї справи, - діляться думками з кореспондентом одинадцятикласники загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Федорівки Білозерського району.- А починалося все більш ніж століття тому і набагато скромніше: тодішні школярі «студіювали» науку, сидячи на дерев'яних лавах, підручниками їм слугували канонічні книги, писали переважно на дошці, а грамоті вчив священник з місцевої церкви. Неслухняним та нерозумним «виписували» різки. Втім, ще з тих далеких часів кінця ХІХ століття, коли освіту було здобувати дуже важко, бере свій початок когорта наших достойних випускників. Виявляється, моїм співбесідникам випала особлива честь. Вони представлятимуть ювілейний, 120-й випуск своєї школи. Дуже прагнуть залишити по собі хороший слід на згадку. Як приклад молодшим школярам та продовження віковій традиції.

- Наших випускників знають і поважають у всій області, - приєднується до розмови заступник директора з виховної роботи Федорівської ЗОШ Валентина Черепащук, котра й сама багато років тому закінчила цей навчальний заклад. - Назву вам хоча б декілька імен у приклад: Микола Чорнозуб - військовий льотчик, майор у відставці; Галина Білоус (Сердюк) - директор Херсонської центральної міської бібліотеки імені Лесі Українки; Олександр Гнітій - начальник Білозерської виправної колонії № 105; Валерій Сивак - голова правління ВАТ «Ремпобуттехніка»; Валентина Волик - упродовж останніх 12 років очолює нашу школу. І сьогоднішні учні, дивлячись на своїх попередників, просто не хочуть і не можуть бути в стороні. У тому, що гроно чудових агрономів, лікарів, вчителів, інженерів, економістів і просто хороших людей з часом тільки ростиме, Валентина Іванівна сумнівів не має. Вже сьогодні малих і дорослих школярів мешканці Федорівки знають по їхніх добрих справах. Адже це вони, хлопці-старшокласники, завжди допомагають старожилам села нарубати на зиму дрова; це вони приходять першими на допомогу до своїх вчителів і просто односельців, коли снігом замітає подвір'я і неможливо відчинити двері. І саме гурт юних хлопців та дівчат на чолі з Валентиною Черепащук першим подає приклад бережливого ставлення до своєї маленької Батьківщини, регулярно виходячи на суботники з прибирання рідних вулиць та доглядаючи на кладовищі самотні могилки. Під час відвідування Федорівської ЗОШ, кореспондент звернув увагу на дрібну, але таку важливу деталь: коли Валентина Іванівна упродовж навчального процесу виходить зі свого кабінету, ніколи не замикає двері ключем. Як це сприймають діти? Для них це не просто завжди відчинені двері до кабінету заступника директора з виховної роботи - відкрито душу і серце дорослої людини, з довірою і теплотою. Не дивно, що відповідають взаємністю. Наприкінці 2007 року спільними зусиллями вони створили музей школи. Перш ніж втілити ідею у життя, заступник директора відвідала чимало подібних музеїв в інших закладах освіти області. Разом з учнями вивчили стос архівних документів. Хотілося не пропустити жодного моменту, жодної події з життя рідного навчального закладу. Завдяки майстерності художнього оформлювача музею Марії Ревенко учнівські фотокартки початку ХХ століття, щоденники, грамоти, нагороди школярів різних років ефектно розмістилися у тематичних експозиціях і зацікавлюють відвідувачів величезним об'ємом історії. З порогу установи привертають погляд великі зграї лебедів, чайок та інших птахів, по-мистецьки зображені на стіні, - кожна зграя символізує той чи інший випуск школи, а кожен птах носить ім'я учня. Одразу зрозуміло: якщо сюди прийде дорослий випускник, багато архівних речей навіє йому приємні, а може, й щемливі спомини шкільних років. А ось підростаюче покоління, оглянувши такий «спадок», одразу ж усвідомить, до якого рівня треба підніматися під час навчання.

- Дуже хотілося б, щоб і сьогоднішні наші учні вболівали душею за своє село, школу, Україну, - говорить Валентина Іванівна і в її голосі відчуваються великі сподівання. - Аби вони були патріотами своєї Батьківщини. 120-й випуск на згадку про себе планує закласти нову алею, висадивши на одній з центральних вулиць багато дерев. Такий намір, як жодний інший факт, говорить про їхню любов до рідного коріння. А ще вразило те, наскільки глибоко ці діти знають свою історію. Заходячи до музею села, який теж розмістився на базі школи, вони беруть у руки указки і починають оповідати не гірше за досвідченого краєзнавця: і про звільнення рідного села від німецьких окупантів, і про рідних героїв-афганців, і про тих земляків, які полягли під час голодомору 1932-1933 років. До речі, саме з ініціативи Валентини Черепащук та її вихованців цієї весни у селі вперше встановлено і відкрито пам'ятник односельцям - жертвам голодомору. А коштами на встановлення споруди допоміг один з випускників 1971 року, який сьогодні живе у Херсоні, працює приватним підприємцем і підтримує свій навчальний заклад. Про Федорівську загальноосвітню школу можна сказати ще чимало хороших слів. Кожен, хто вчився, працював і працює тут, має у душі найтепліші спогади про рідну альма-матер і серцем обов'язково повертається у ці стіни. Адже їхній шлях до дорослих успіхів та перемог починається саме з цієї шкільної стежини.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.