УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 45 відвідувачів

Теги
молодь шляхи єднання Церква і медицина Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) церква та політика іконопис Церква і влада українська християнська культура секти комуністи та Церква Голодомор Католицька Церква монастирі та храми України Доброчинність Церква і політика вибори діаспора забобони УГКЦ розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Священний Синод УПЦ краєзнавство Президент Віктор Ющенко постать у Церкві Мазепа церковна журналістика Києво-Печерська Лавра церква і суспільство конфлікти педагогіка УПЦ КП Археологія та реставрація автокефалія Ющенко милосердя






Рейтинг@Mail.ru






«Народне слово» (Україна): Апостольський подвиг Пилипа Морачевського



«Народне слово» (Україна), Михайло Малюк, письменник, 14 травня 2009

 

В історії світової цивілізації і духовних шукань людства Біблії належить особливе місце. Вже понад два тисячоліття вона так чи інакше впливає на загальнокультурні, політичні, соціальні процеси в багатьох реґіонах планети.

В основі багатьох шедеврів, на які спромоглося людство у музиці, малярстві, скульптурі, - біблійні сюжети. Святе Письмо, як не дивно це на перший погляд, мало безпосередній вплив і на розвиток промисловості, інженерної думки, винахідництва. Згадаймо: книгодрукування починалося з Біблії. Саме ця книга зійшла з друкарського верстата Ґутенберґа; зрештою, всі першодрукарі конструювали й удосконалювали друкарські й граверні верстати з єдиною метою - якомога більше спростити процес тиражування книг Святого Письма, здешевити процес виготовлення книжки, а відтак зробити її приступнішою для простого народу. Переклади Біблії ставали поворотним пунктом у розвитку мов і літератур, як, наприклад, переклад Старого Заповіту грецькою мовою, так звана Септуагінта (ІІІ-ІІ ст. до н.е.), латинський переклад Біблії (ІV ст. н.е.), переклад на церковнослов'янську мову Кирилом і Мефодієм (ІХ століття), англійський переклад («Біблія короля Якова»), переклад німецькою мовою Лютера (ХVІ ст.). Нині у світі Біблія видрукувана вже більше, ніж 1800-ма мовами. І все ж щороку з'являються нові переклади.

Надзвичайно цікава історія перекладу книг Святого Письма мовою українською. Історія драматична і ще належним чином не досліджена. Тривалий час ця тема не входила в коло наукових зацікавлень наших учених з причин цілком зрозумілих: більше сімдесяти років ми жили під гаслом войовничого атеїзму: «Релігія - опіум для народу!». На жаль, і нині, коли, здавалося б, усі перепони знято, дослідженням таким ніхто всерйоз не займається. Вряди-годи з'являються публікації, в яких без найменшого сумніву за висхідну точку вивчення історії українських перекладів Біблії беруться витворені ще в минулому столітті міфи. Їх два. Перший: Пантелеймон Куліш (дехто згадує і його співавторів І.Пулюя та І.Нечуя-Левицького) був нашим першим перекладачем Біблії, і той переклад - дуже добрий (деякі автори роблять щодо цього певні застереження).

Міф другий, похідний од першого: Святе Письмо не перекладалося, бо мова українська була заборонена Валуєвським указом, а відтак Україна не мала перекладачів відповідного рівня. Ці міфи я й спробував свого часу спростувати в кількох публікаціях.

Інспектор Ніжинського ліцею князя Безбородька і Ніжинської гімназії Пилип Морачевський завершив український переклад Євангелій 16 листопада 1861 року. Лише через два роки (1863) П.Куліш, познайомившись у Відні з професором І.Пулюєм, запропонує йому разом перекладати Біблію. Задовго до завершення роботи П.Морачевський почав опікуватися друком своєї праці. У вересні 1860 року він надіслав митрополитові Санкт-Петербурзькому і Новгородському Ісидору переклад Євангелій - від Матфея та Іоанна. Той відповів категоричною відмовою: «...перевод Евангелий, сделанний Вами или другим кем-либо, не может бить допущен к печатанию».

Однак неудача не зупинила Морачевського, роботу він продовжував без огляду на несприятливі обставини, свідомий того, що пробитись у друк з українським Євангелієм навряд чи вдасться. На початку 1862 року він звертається до Академії наук, сподіваючись коли не на підтримку, то бодай на кваліфіковане судження про багаторічну свою працю. Академіки І.Срезневський, О.Востоков та О.Нікітенко дали перекладам Морачевського високу оцінку: «Евангелие, переведенное на малороссийское наречие, есть в висшей степени труд замечательный и с учено-филологической сто­роны, и со стороны религиозно-нравственной», наголошуючи, що «...перевод Евангелия Морачевского должен сделать эпоху в литературном образовании малороссийского наречия». Академія наук просила Святійший Синод розглянути переклад з богословського погляду і дозволити його надрукувати. Синод, проте, не дуже довіряв академікам, і передав рукопис на додаткове рецензування калузькому архієпископу Григорію, шефові жандармів Долгорукому та київському генерал-губернаторові Аненкову. Архієпископ (сам українець) зі сльозами на очах зустрів українське Євангеліє і написав у Синод захоплений відгук. Однак він не зарадив справі. У гру вступила політика. Досі уряд ще сяк-так терпів літераторів, які писали «малоросійським наречием». Інша річ - українська Біблія. Поява такої книги ставала не просто подією в літературному, культурному чи релігійному житті, а тягнула за собою далекосяжні політичні наслідки. Перше - в масовій свідомості узаконювалася, ніби одержувала Боже благословіння, мова, що досі була упосліджена й зневажена, мова цілком відмінна від панівної в державі.

Друге - визнання осібності мови тягнуло за собою і визнання осібності народу, який цією мовою говорить. Третє - кожен народ має право на свою державу. І четверте - коли є українська Біблія, має бути й українська церква, де богослужіння ведеться зрозумілою для народу мовою. Певно, такі перспективи царський уряд не міг лишити поза увагою, українські Євангелія було оголошено книгою «опасною и вредною», друк їх заборонено. «Секретное отношение по цензурному ведомству» від 8 липня 1863 року за №394 відоме як Валуєвський указ - явище рідкісне, можливо, й виняткове в історії: навряд чи була ще якась християнська країна, уряд якої б заборонив спеціальним указом видавати Святе Письмо.

Та Євангелії у перекладі П.Мора­чевського таки побачили світ - через сорок шість років як були перекладені і через двадцять сім після смерті самого перекладача. Лише в роках 1906-1907 розійшлося їх понад 129000 примірників. Окрім Євангелій П.Морачевський переклав ще й Діяння апостолів, Апокаліпсис, Псалтир, уклав курс Священної історії для училищ і народних шкіл... Останніми роками на Чернігівщині, де народився і доживав віку Пилип Морачевський, його життям і творчістю активно цікавиться громадськість.

До 200-ліття від дня народження П.Морачевського професор Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Г.Самойленко видав ґрунтовне дослідження про його педагогічну та літературну діяльність. У селі Шестовиці, де минули дитячі роки П.Морачевського, на приміщенні школи встановлено меморіальну дошку, творчість земляка, - а П.Морачевський був ще й поетом, - вивчають у школі. У селі Шнаківка Ніжинського району, де був похований П.Морачевський (могила його не збереглася), з ініціативи голови сільської ради Володимира Лисенка встановлено пам'ятний хрест, церковна громада, яку очолює Анатолій Лисенко, планує закласти храм.

...Ми приїхали у Шняківку наприкінці квітня, в поминальні дні, аби за християнським звичаєм вшанувати пам'ять людини, що зробила справді апостольську справу - дала слово Боже своєму многостраждальному народові. Представники місцевої влади, гості з Києва - відомий вчений Василь Шендеровський, що був ініціатором перевидання Євангелій у перекладі П.Морачевського, родичка П.Морачевського Тетяна Котенко, вчителька з Шестовиці Ольга Сірик говорили про подвижницький шлях П.Морачевського, місцеві школярі читали його твори, владика Чернігівський і Ніжинський Ілларіон (Київський патріархат) відслужив панахиду.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.