УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 52 відвідувачів

Теги
секти Президент Віктор Ющенко забобони Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і політика милосердя розкол в Україні шляхи єднання конфлікти педагогіка іконопис діаспора церковна журналістика церква та політика краєзнавство вибори Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков церква і суспільство Ющенко молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ Голодомор УПЦ КП Патріарх Алексій II українська християнська культура Археологія та реставрація Вселенський Патріархат Церква і медицина комуністи та Церква постать у Церкві Священний Синод УПЦ автокефалія Католицька Церква Мазепа Києво-Печерська Лавра Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






РІСУ: Митрополит Софроній (Дмитрук): „Я особисто схиляюся перед гетьманом Іваном Мазепою...”



 
Владика СОФРОНІЙ (Дмитрук), митрополит Черкаський і Канівський Української Православної Церкви

Не можу не висловитися з приводу ситуації, що склалася навколо питання про скасування анафеми гетьманові Івану Мазепі. На мій погляд, у цьому явищі (а за масштабами суспільного та полемічного резонансу це - соціально значущий феномен), як у дзеркалі, відбилося те вирування пристрастей, яке ми спостерігаємо також навколо інших постатей і подій української історії.

Що ми можемо спостерегти? Склалася така ситуація, що мене вкрай дивує: у наших церковних (і не лише церковних) колах бояться українського. Нам бракує відчуття власної гідності, адекватної оцінки самих себе - народу, який протягом всієї своєї історії страждав так, що важко навіть уявити. Ми не хочемо навіть замислитися: чому було так, а не інакше? Чому ми такі, як є нині? Ми повинні усвідомити та переоцінити своє минуле, тільки тоді прийде розуміння того, чому народ, що живе на такій благодатній землі, має історичне минуле, сповнене таких страждань і поневірянь.

Я особисто схиляюся перед гетьманом Іваном Мазепою, я вважаю його однією з найбільш значущих постатей в історії України. І, перш ніж зчиняти галас навколо анафематствування, ми повинні поставити собі питання: хто є автором тієї анафеми? Кого вона стосувалася? Адже анафему виголошували не людині, державному діячу, видатному меценату і полководцю, а опудалу. Це опудало, що мало зображувати Мазепу, пронесли всіма вулицями Кролевця, ганьбили його, плювалися, прагнучи бодай у такий спосіб принизити гетьмана.

А хто був ініціатором виголошення анафеми? Імператор Петро І, людина, що віддала наказ вирізати, знищити все населення міста Батурин - від грудного немовляти до найстарішого жителя. А це (замислимось на хвильку) - майже 23 тис. осіб. То чи має право людина, така по-звірячому жорстока, злочинець (не побоюся цього слова) піддавати анафемі навіть пересічну особу? А тут ідеться про Мазепу - державника, що прагнув для свого народу, своєї Батьківщини кращої, гідної долі. Анафему адресовано чоловіку, чия сестра прийняла чернечий постриг і несла послух у православному монастирі, а мати його Марія Магдалина була ігуменею Фроло-Вознесенського монастиря в м.Києві.

Зрадником наречено людину, без якої неможлива була би велика епоха в історії української культури й архітектури - козацьке бароко. Людину, за час правління якої - а це 22 роки - розквітли та змінилися на краще міста: Чернігів, Київ, Полтава, Батурин, Чигирин та інші. Що вже говорити про Україну, якщо навіть у твердині російського православ'я - Трійце-Сергіївій Лаврі - надбрамну церкву збудовано у стилі «мазепинського» бароко!

Саме в період правління Івана Мазепи було здійснено реформи, що змінили обличчя гетьманства, наблизили Україну до тогочасних європейських держав. Можемо стверджувати, що саме Іван Мазепа розробляв проекти перших українських конституцій, про що є згадки в документах Петра І, московських воєвод, а також відповідні посилання в листуванні Івана Скоропадського.

А ще варто згадати про розквіт друкарства, міської культури, навіть про той факт, що у «скрипниківському» правописі 20-х років минулого століття за основу взято українську ділову та розмовну мову, що вживалася за часів гетьманства Івана Мазепи.

Тож я можу сміливо стверджувати, що Іван Мазепа - людина, смислом життя якої було вивести народ із рабства, прищепити йому гідність і самоповагу, щоб не називали нас «бидлом» і «хохлами». Ця людина не є зрадником, це є наш український Мойсей, що хотів вивести українців із полону, не менш страшного, ніж був єгипетський для юдеїв.

Не можу не згадати про те, що славетний гетьман землі української похований у Румунії, де не паплюжать його пам'ять, не принижують його ім'я, навпаки - ретельно доглядають місце його поховання та шанують його як видатну людину, чий дар був весь принесений на вівтар служінні власному народові, рідній землі. Тож ми повинні для себе зрозуміти, хто є наші герої, звитяжці та державники, чим ми можемо пишатися, про що не можна забувати. І коли ми зрозуміємо це, тоді зможемо усвідомити і зберегти власну національну ідентичність.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.