УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 51 відвідувачів

Теги
УГКЦ українська християнська культура шляхи єднання Вселенський Патріархат монастирі та храми України Священний Синод УПЦ краєзнавство конфлікти Предстоятелі Помісних Церков іконопис церковна журналістика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Ющенко УПЦ КП Церква і політика Києво-Печерська Лавра постать у Церкві Церква і влада розкол в Україні Голодомор молодь комуністи та Церква діаспора педагогіка Президент Віктор Ющенко церква і суспільство Церква і медицина Доброчинність Митрополит Володимир (Сабодан) вибори секти 1020-річчя Хрещення Русі Археологія та реставрація Патріарх Алексій II Мазепа церква та політика Католицька Церква милосердя автокефалія забобони






Рейтинг@Mail.ru






«20 хвилин» (Тернопіль): Де жили ченці-астрономи



«20 хвилин» (Тернопіль), Володимир Мороз, 2009-02-11

 

 

Існують на Тернопіллі місця, на які поглянеш оком, - руїна-руїною, та й усе. Здавалося б, що можна шукати у фундаментах старовинного монастиря, в одинокій обшарпаній вежі з ветхим дахом. І справді, більшість із нас навіть не задумується, коли проїжджає чи проходить повз руїни. Ми знаємо, що колись там жили і творили люди, але що нам до них! Вони вже мертві, а в нас - криза. Так потрохи забуваємо себе. А в той же час у руїнах живе історія і її, за бажання, можна побачити не менш цікавою, а отже, не менш прибутковою, ніж вигадані "коди Да Вінчі".

 

Що там можна побачити

Руїни старовинного монастиря Спаса у Підгорі неподалік Теребовлі розташовані на вершині високого підняття, що йог з однієї сторони ніби захищає річка Серет, а з іншої - Гнізна. Одразу ж неподалік обидві вони зливаються докупи. Колись Підгора була окремим селом, а тепер входить до складу райцентру. Місцевість тут горбиста. Неподалік розкинувся ліс.

Вежу і церкву на місці чернечої обителі видно ще з дороги, якою проїжджають автобуси з Тернополя і Теребовлі до Буданова й далі на Чортків. Монастир займав трапецієвидну ділянку, яку оточували муровані стіни й вежі - по одній на кожному розі. Західна стіна сягала 141 м довжини, східна і північна - по 85 і південна - 75. Біля західної вежі і згаданої вже церкви Івана Хрестителя стояла двоповерхова монастирська будівля. До наших днів від неї збереглися фундаменти. Західну башту обителі перетворили у дзвіницю храму. Тільки південна вежа нагадує про оборонний характер монастиря. А про те, що колись у монастирі діяла популярна василіанська школа і перебувала чудотворна ікона, самі руїни не розкажуть.

Історії цього місця

Вперше Підгорянський спаський монастир отців-василіан згадують в історичних джерелах 1650 року, хоча одні дослідники вказують, що церква Івана Хрестителя походить із XVI століття, а інші - що первісно обитель була дерев'яною. У вересні 1663 року король Речі Посполитої Ян Казимир видав Шаргороді грамоту, якою підтвердив, що монастирю належить недалеке від нього село Семенів. Ще однією грамотою король дозволив ченцям безперешкодно рубати дерева у лісах староства. У першій із грамот монастир названо "старинним".

Та 1663 рік був примітним для Спаської обителі ще й тим, що саме тоді рясними сльозами заплакала ікона Богородиці. Подію, згідно з легендами, вважають своєрідним попередженням подій 1672 року, коли Поділля намагалися завоювати турецькі і татарські війська. На час війни ікону перенесли до Теребовлянського замку. Всі намагання ворога взяти замок штурмом і зруйнувати його мури з допомогою мін зазнали невдачі. Оборонці побачили тут заступництво Пречистої і наступного року її образ урочисто перенесли до собору Святого Юра, що у Львові. Ігумена Підгорянського монастиря Діонісія Олександровича єпископ Йосиф Шумлянський призначив сторожем релігійної святині.

Монастир же переживав розквіт. Уже видані Яном Казимиром привілеї підтвердили і збільшили його наступники королі Михайло Вишневецький і Ян Собєський. Ревізія 1724 року показує, що Святоспаська обитель мала 19 ченців, тоді як інші подільські монастирі - по два-п'ять. Згодом тут відкрили філософські та богословські курси. Дослідник кінця ХІХ століття Я. Байгер вважав, що монахи проводили ретельні астрономічні спостереження і за обсерваторію їм слугувала північно-західна вежа. Тоді ж, у XVIII столітті, Підгорянський монастир отримав у підпорядкування монастирки у Звинячі та Збаражі. Втім, останні закрила нова, австрійська влада. А 1 січня 1789 року скасували й монастир у Підгорі. Його багату бібліотеку передали частково до Львівського університету, частково - до монастиря у Бучачі. Головний престол храму передали до костелу у селі Долина, а іконостас - до церкви у Могильниці. Цікаво, що 12-раменний свічник із Підгори опинився аж у теребовлянській синагозі, великий дзвін - у Зарваниці, а менший - у Долині.

Монастирський будинок продали на торгах за 704,5 гульденів, але до початку ХХ століття від нього залишилися одні руїни. Тільки тоді місцевий парох отець Іван Залуцький добився повернення храму, відремонтував його, облаштував бляшану покрівлю. Літургії у церкві служили влітку, коли тепло. Та добру справу перервала Перша світова війна, в час якої церкву знову поруйнували. Тоді ж російські війська підірвали одну з оборонних стін динамітом, мотивуючи рішення тим, що це австрійська, а отже, ворожа оборонна споруда. Після Другої світової війни частину стін розібрали для прокладання доріг і будівництва складів військової частини, яку розташували поряд. Тільки на початку 1990-х років парафіяни сіл Зеленче і Підгора спільними зусиллями взялися за відновлення храму.

 

Як туди дістатися

До колишнього села Підгора можна доїхати рейсовим автобусом Тернопіль-Чортків, що курсує через Буданів.

 

Кому варто їхати

Підгорянський спаський монастир та його околиці - надзвичайно романтичне місце: річки, видолинки і пагорби, ліс, городище "костелок", недіючі каменоломні і липова алея, що пов'язує їх з містом, все це водночас навіває спокій і будить уяву. Цікаво ж походити місцем, де суворі на вигляд бородаті ченці читали продумані курси про життя, Бога, про добро і зло. А вночі вони дивилися на зорі...

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.