УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія українська християнська культура церковна журналістика Мазепа Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання комуністи та Церква молодь краєзнавство педагогіка Церква і влада УГКЦ іконопис вибори постать у Церкві монастирі та храми України Ющенко Церква і медицина забобони Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ церква та політика Патріарх Алексій II УПЦ КП Голодомор Києво-Печерська Лавра розкол в Україні церква і суспільство Предстоятелі Помісних Церков Доброчинність Вселенський Патріархат конфлікти секти 1020-річчя Хрещення Русі милосердя Церква і політика Католицька Церква діаспора Президент Віктор Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






«Львівська газета»: Для встановлення історичної правди потрібен час



«Львівська газета», Ірина Березовська, 23.04.09

 

Торік уперше за всю історію існування Шевченківської премії її лауреатом став священик. Монах-студит УГКЦ о. Рафаїл Турконяк здобув цю престижну нагороду за переклад Острозької Біблії сучасною українською мовою.

 

Для отця Рафаїла вже стало звичним прокидатися о третій-четвертій годині ранку і відразу братися за роботу. Переконаний, що саме в цю пору найкраще працюється - ніхто не заважає. Понад 30 років напруженої праці - і два роки тому, у 425-ту річницю Острозької Біблії, книга побачила світ. Попри те, що отець Рафаїл авторитетно переконує, що не існує достовірних перекладів Біблії, фахівці назвали його переклад найбільш правдивим, що більше - його використовують християни різних конфесій.

З отцем Рафаїлом удалося поспілкуватися в його робочому кабінеті на Святоюрській горі. Надзвичайно скромний, але доволі категоричний, щоб висловлюватися про те, як не втратити здатність розрізняти добро та зло в модерному світі.

Ми випередили світ на кілька сотень років!

- Отче, чим прикметний ваш переклад?

- Так звана Острозька Біблія була першим у Європі повним науковим виданням біблійних текстів, саме вона стала каноном для православних словян. Відтоді її не перевидавали і не перекладали сучасною українською мовою. Про Острозьку Біблію в Україні, схоже, забули. На Сході домінувала Російська Православна Церква, там визнавали російські канони Біблії, а на Заході - Римсько-Католицька церква з латинським Святим Письмом. Про біб­лійне підґрунтя українського християнства заговорили щойно перед "відлигою". І саме тоді можна було взятися до перекладу острозького видання сучасною українською мовою. Острозьку Біблію церковнослов'ян­ською перекладали не зі староєврейської мови, як більшість біблійних видань, а з грецької - тобто її оригінал інший, аніж більшості перекладів Біблії. В основі видань Пантелеймона Куліша й Івана Огієнка лежить канон (список усіх книг, що входять до Старого і Нового Завітів) без другоканонічних книг. Нато­мість переклад Хоменка включає другоканонічні книги, які визнає Римсько-Католицька Церква. Всі ці переклади зроблено з єврейської мови. Основу ж Острозької Біблії становить Александрійський кодекс - грецький переклад Старого Завіту, що його здійснили в Александрії 70 або 72 євреї-перекладачі (тому його й названо перекладом сімдесятьох) зі староєврейського тексту ще за 250 років до приходу Хрис­та. Переклад зробили євреї для євреїв, які вже забули єврейську, оскільки тоді весь світ перебував практично в межах однієї Рим­ської імперії і грецька мова домінувала, а тому поширювався і грецький переклад Біблії, що його євреї визнавали й використовували у своїх богослужіннях. В Україну потрапив саме грецький текст Старого Завіту, з часом його переклали старослов'янською, і перше видання "україн­ської" Біблії з'явилося 1851 року саме в Острозі, містило 76 книг Старого й Нового Завітів з урахуванням деяких другоканонічних книг.

Мій переклад, уже четвертий за ліком, Святого Письма українською мовою можна назвати новим етапом в історії україн­ських перекладів Біблії. Вперше в нас є український Старий Завіт, перекладений
не з єврейської мови, а з грецького тексту. Це не літературний переклад, а дослівний. Основним для мене було якомога точніше передати оригінальний церковносло­в'янський текст Острозької Біблії, що складається з 76 книг. Такого повного списку не має жоден інший переклад.

Уперше маємо повністю слов'янський канон українською мовою, тобто книги і Старого, і Нового Завітів. Окрім того, цей переклад найточніше віддзеркалює Острозьку Біблію та джерела, які в ній використано.

- Чи виникали труднощі під час перекладу?

- Знаю всі класичні мови (старосло­в'янську, старогрецьку, старолатинську, санскрит, арамейську) - це все, що потрібно для роботи. На початках довелося шукати всі оригінальні видання, з яких Острозька черпала відомості. Щоб якнайточніше перекласти Святе Письмо, звіряв з оригінальними текстами, написаними давньо­грецькою та староєврейською мовами, порівнював їх зі старослов'янськими.

Я не мав під руками Острозької Біблії, тому придбав в Оксфорді мікрофільм із текстом Святого Письма й почав переписувати старослов'янський текст самотужки (спочатку Новий Завіт, оскільки з ним було простіше, тому що Новозавітні канони в усіх перекладах однакові) у численні зошити. Так само переписав і весь грецький текст, після чого створив спеціальний шаблон для зіставлення грецького та церковнослов'янського текстів і перекладу другого українською мовою. І так "опра­цьо­вував" - слово за словом, вірш за віршем. Роботу ускладнювало й те, що церковнослов'янський текст не завжди був розбитий на окремі слова, все писали разом і був лише поділ на розділи. Тому треба було добре знати мову, щоб розібратися в правописі, граматиці та в багато чому іншому. Легше стало працювати, коли з'явилися комп'ютери, навчився також програмуванню, сам створив ста­росло­в'янський шрифт, аби можна було складати на комп'ютері.

Крім того, оригінальні тексти не мали розділових знаків, вони навіть не розділені на окремі слова. Такий правопис виправданий - у часи, коли писали книгу, економили місце, папір був дуже дорогим. Такий самий правопис був не лише в нас, а й в інших країнах. Щоб правильно поділити текст, я мусив мати єврейський, латин­ський і грецький для порівняння.

На початках ми вважали основним текс­том так званий синодальний Єли­саветів­ський текст Святого Письма, який ви­йшов 1751 року, бо інші були недоступні. Я почав із Нового Завіту. Зробив частину Євангелія від Луки, а потім задумався, чому ми маємо використовувати Єлисаветівський текст, коли маємо Острозьку Біблію. У процесі роботи побачив, що текст Острозької Біблії відрізняється від критичного грецького тексту. Почав порівнювати два тексти і зрозумів, що вони зовсім різні! Я ж іще не знав, що Єлисаветівська Біблія є зросійщеною Острозькою Біб­лією, нас цього не вчили. Тому почав дослід­жувати, який із текстів є найближчим до оригіналу. Знайшов також інші тексти, які дали мені змогу зробити науковий переклад Острозької Біблії, щоб показати, що це був не простий переклад, а наукова праця XVI століття. Лише згодом, у ХХ столітті, по­дібну працю зробили на підставі грецьких і єврейських текстів. Отож ми випередили всіх на кілька сотень років...

- Яким вам запам'ятався патріарх Йосиф?

- О, це був велетень своєї епохи! Саме така людина могла стати українським амбасадором на Заході. Блаженнійшого запам'ятав як дуже сильну й вольову особистість, водночас це була надзвичайно чесна, щедра і щира людина. Але най­більше вражала його здатність опановувати нове, вміння вислуховувати інших. Усіх довкола патріарх змушував опановувати сучасну техніку.

Блаженнійший патріарх Йосип Сліпий хотів, аби наша Церква мала пов­ний український переклад Святого Письма саме з церковнослов'янської мови, якою було перекладено грецький текст, що його вважали одним із найдавніших текстів Біблії. Тому й змусив мене до цієї клопіткої роботи.

- Чому змусив? Ви не проявили ініціативи?

- Так, саме змусив. Пізніше в листах нагадував, щоб я про це не забув.

Це було побажання, але я повинен був його виконати. До того я займався літургікою, саме тому знав мови. Не хотів бути біблеїстом. Перекладання - дуже відповідальна робота, багато чого просто не видно. Якби знав, як це є, не брався б до цього! Проте мав орієнтуватися на результат.

Христос - не філософ, Христос - це спосіб життя

- Чи спроможне наше суспільство адекватно сприйняти ваш переклад, що є, по суті, проникненням на невідомий досі історико-культурно-духовний материк? Таке проникнення на часі?

- Вважаю, українці готові. Все залежить лише від того, як це буде подано. Якщо людей цілеспрямовано переконувати, що воно невартісне, то роботу не сприймуть. Але з нашого досвіду можемо з певністю стверджувати, що зовсім навпаки: по переклад приходять люди і відзначають, що мова дуже доступна, легка, зрозуміла, ніхто не скаржиться. Де­хто навіть каже, що перестав читати інші переклади, особливо на східних теренах, у Києві. Це те, що мені відомо, а що говорять позаочі, не знаю.

- Чому, на вашу думку, в українському духовному та й інтелектуальному просторі присутній так званий "браунів­ський" рух? Що це - мода чи новітня софістика?

- Так сталося тому, що дуже багато фактів, які подають простим людям, прос­то "за вуха" притягнуто. Приміром, із тими ж апокрифами - насправді їх ніхто ніколи не забороняв. Відомо близько 200-300 апокрифічних оповідань, які не увійшли до канону, але Церква їх не приховує, як це їй закидають! Їх можна знайти навіть у мережі інтернет і вже самостійно виз­начитися - відкинути їх чи не відкинути. Чи кожен уважний читач запитує себе, а чи, для прикладу, подробиці дитинства Ісуса не підносять вище за все, чого Він навчав. Ми часто забуваємо, що Хрис­тос - не філософ, Христос - це спосіб життя. Відтак найбільша мудрість - знати Бога.

- Як співіснує канонічне богослов'я і вчення Г. Сковороди про три світи (Космос, людина і символічний світ - Біблія)?

- Не знаю досконало Григорія Сковороди, але помітно, що не всі, хто посилається на нього, пам'ятають, що символічним світом є Біблія. Є один світ - і він у Бозі. Сам Г. Сковорода був глибоким християнином, про що свідчить його спосіб життя, мандрівні проповіді. Ми живемо у світі, в якому Бога не визнають. І це наслідок комуністичного терору. Бога замінили всім, чим тільки можна, от тепер ми пожинаємо плоди. Те саме і зі Сковородою: модно трактувати його ідеї, пов'язуючи, для прикладу, з психоаналізом. Істинний стан речей насправді нікого не цікавить. Для встановлення історичної правди потрібен час. Так було і з Острозькою Біблією, яка вкотре доводить високу культуру українців. Тепер росіяни все ж таки визнають, що так званий Єлисаветинський переклад - копія з поправкою двох грецьких і двох латинських текстів Острозької, і я це аргументую. Від правди не сховаєшся, рано чи пізно істину буде встановлено. І, на мою думку, цей час уже настає - принаймні для Острозької Біблії.

- Тобто конфліктів щодо первинності пам'ятки не буде?

- Завжди знайдуться люди, які голосно обурюватимуться, видаватимуть бажане за дійсне, але якщо "не приплітати" політики, то проблем не виникатиме. Крім того, завжди будуть науковці, яких цікавитиме істина. До того ж, електронну версію тексту розміщено на сайті Російської Православної Церкви, а це свідчить, що вона його оцінила.

- Чим займаєтеся зараз?

- Моя основна робота нині - порівняння Острозького та Єлисаветинського текстів, досліджую основні відмінності - не мовні, а саме наукові, з'ясовую, звідки вони походять.

 

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.