УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 125 відвідувачів

Теги
церковна журналістика педагогіка Священний Синод УПЦ Голодомор краєзнавство Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Мазепа українська християнська культура Католицька Церква монастирі та храми України Церква і політика шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада автокефалія Президент Віктор Ющенко церква і суспільство Археологія та реставрація Церква і медицина вибори діаспора конфлікти милосердя постать у Церкві секти молодь комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони УПЦ КП Ющенко церква та політика розкол в Україні іконопис 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






«ХайВей» (Україна): З історії відновлення єпископської резиденції в Мукачеві



«ХайВей» (Україна), Юрій Данилець, 14.04.09

 

Після відродження православної церкви на Закарпатті на початку 20-х рр. ХХ ст. архієреї довгий час не мали постійної резиденції. Єпископ Досифій (Васич), який періодично прибував на Підкарпатську Русь у 1921-1926 рр., зупинявся переважно в с.Іза та м.Хуст.

Єпископ Іриней (Чирич) 14 січня 1927 р. теж прибув до Ізи, але вже через п’ять днів переніс свою резиденцію до Ужгороду. Головна мотивація єпископа було те, що за умови розбудови православної церкви архієрей повинен перебувати ближче до світських властей та до засобів комунікації.

У квітні 1928 р. на Підкарпатську Русь прибув єпископ Серафим (Іванович). Своє перше послання він видав також в Ужгороді, але єпархіальну резиденцію переніс до Хуста. 29 вересня 1928 р. він порушив перед Мініс­терством шкіл і народної освіти в Празі питання про виділення коштів у розмірі 10-15 тис. крон для купівлі в м. Хуст земельної ділянки землі для будівництва єпархіаль­ної резиденції. Однак чехи відхилили прохання єпископа.

Єпис­коп Йосиф (Цвієвич), що прибув на Підкарпатську Русь 21 грудня 1930 р., поселився в с. Іза на Хустщині. Вже 5 січня 1931 р. єпископ Йосиф переніс свою резиденцію з Ізи до м. Хуст. Єпископ Йосиф, як і єпископ Іриней, обґрунтовуючи своє рішення тим, що Іза не підходить під єпископський осідок, бо не має належних засобів комунікації тощо.

Важливе значення в історії православної церкви на Закарпатті мали події осені 1931 р. Зважаючи на збільшення кількості громад на Підкарпатській Русі та Східній Словаччині, керівництво СПЦ ініціювало відновлення традиційної православної єпархії в Мукачеві. 2 серпня 1931 р. з цієї нагоди відбулися урочисті збори в Мукачеві, в дерев’яній церкві, пе­ревезеній з Шелестова, яка тепер знаходиться в Закарпатському му­зеї архітектури і побуту в Ужгороді. На урочисте зібрання в Мукачево прибуло біля 60 православних священиків і чисельні пра­вославні громади із всіх частин Підкарпатської Русі й Словаччини.

 

Священний Архієрейський Собор СПЦ на чолі з патріархом Варнавою, обрав 19 вересня 1931 р. для новоутвореної Мукачівсько-Пряшівської єпархії першого постійного єпископа д-ра Дамаскина (Грданічка), хіротонія якого відбулася 29 листопада 1931 р. в Сремських-Карловцях. 5 грудня 1931 р. єпископ Дамаскін, у супроводі митрополита Скоплянсь­кого Йосифа (Цвієвич), прибули в Мукачево. 6 грудня 1931 р. у приміщенні православної церкви митрополит Йосиф прочитав пастир­ський лист сербського патріарха про призначення Дамаскіна єписко­пом Мукачівсько-Пряшівським.

Новообраний архієрей вирішив побудувати в Мукачеві постійну єпископську резиденцію. З цією метою він 27 січня 1932 р. звернувся до Земсь­кого Уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді з проханням про виділення з державного бюджету субвенції в розмірі 500 тис. крон для будівництва рези­денції.

Міська влада Мукачева не бажала надати територію для будівництва єпископського комплексу. Під час голосування в міській раді про­хання єпископа Дамаскина (Грданичка) підтримали євреї і рефор­мати, які мали більшість, таким чином ділянка була виділена. Мініс­терство шкіл і народної освіти на основі рішення, прийнятого 13 серпня 1935 р., виділило субвенцію у розмір 150 000 крон для спорудження будинку єпископа.

23 серпня 1935 р. секретар єпархіального управління ієромонах Миколай (Кабаці) розіслав свя­щеникам та чернецтву запрошення на урочисте закладення і посвя­чення першого каменя під фундамент майбутньої церкви та резиден­ції. Про майбутнє церковне торжество писав „Православный Карпаторуській вестник”: „Въ настоящемъ году церковное торжество («отпуст») въ Мукачеве на праздникъ Успенія Пресвятая Богородицы будетъ усугублено торжествомъ освященія фундамента резиденціи православнаго єпископа въ Мукачеве, которая будетъ построена на большом участке земли, недавно пріобретеннымъ въ собственность Епархіальнымъ Управленіемъ (вблизи нынешней церкви такъ наз. «Новые купальни»). Этотъ участокъ – дивной красоты паркъ съ огромными великанами – деревьями. Наконецъ то, съ Божіей помощью, нашъ Архіерей и Епархіальное Управленые будутъ иметь свой собственный прекрасный Епархіальный Домъ”.    

28 серпня 1935 р. відбулося урочисте святкування з нагоди початку будівництва резиденції. „Торжество началось ранней литургией въ церкви, где причастилось более тысячи душъ народу, исповедывавшихся всю ночь. Въ конце литургіи состоялось присоединение къ православию 12 душъ студентовъ. После сего весь народъ двинулся къ месту постройки резиденціи, где и была совершена вторая Божественная служба подъ открытымъ небомъ. Въ богослуженіи кроме священниковъ мукачевского округа участвовали и некоторые священники изъ Мараморыша и Словакіи. На клиросахъ прекрасно исполняли народное пение люди изъ Вел.Лучекъ, Червенева, Горонды и Русскаго. Задушевные проповеди на тему о празднике Успенія произнесли Іером. О. Николай (Кабацій), секретарь Епархіального Управленія и Архимандритъ о. Боголепъ… После Литургіи состоялось самое освящение фундамента резиденціи и домовой епископской церкви, посвященной Успенію Богоматери. Теплую речь о возстановленіи православной епископской кафедры въ Мукачеве и о значеніи для епархіи новосозидаемой резиденціи произнесъ Архимандритъ о.Алексій”.

Наприкінці публікації у „Православному Карпаторуському вестнику” знаходимо також інформацію про архітекторів споруди та місцезнаходження ділянки. „Резиденція строится на большомъ епархіальномъ участке недалеко отъ центра города. Участокъ этотъ купленъ еще въ 1933 г. Проектъ зданія сделанъ въ старинномъ русскомъ стиле пражскими архитекторами А.Тереховымъ и П. Симоновымъ. Въ зданіи кроме домовой епископской церкви, будетъ помещатся квартира Преосвященнейшаго Владыки и все канцеляріи Епархіального Управленія”.

Газета „Православная Русь”, що виходила на Пряшівщині, доповнює вищенаведені факти. „Еще съ вечера собралось множество богомольцевъ. Привели народъ крестнымъ ходомъ: свящ. Василій Боишко изъ Гукливаго, о.Василій Несухъ изъ Ганьковцевъ и о. Іоаннъ Карбованецъ изъ Червенево. Всю ночь, какъ обычно, народъ исповедывался, а неутомимый о.І. Карбованецъ служилъ акафисты и произнесъ за ночь 6 вдохновенныхъ проповедей. Утром раннюю обедню совершили о. В. Боишко и о. В. Несухъ. Съ утра стали собираться крестными ходами соседние села: изъ Горонды во главе съ о. В.Опиаромъ, изъ Ракошина съ о.Ф. Стойкой, изъ В.Лучекъ съ о.Д.Беляковымъ… Литургію совершали Архимандриты съ 8 священниками, протодіакономъ о. Іоанномъ Кополовичемъ, и іеродіак. Серапиономъ… Сдесь были совершенъ умилительный чинъ освященія краеугольного камня, который и былъ затемъ положенъ во главу будущаго зданія… За работами наблюдаетъ неутомимый о. Вс. Коломацкій. Въ этомъ году сданные будетъ доведено до крыши, и окончена куполомъ Архіерейская часовня, а съ будущей осени Епархіальное Управленіе уже будетъ располагать прекраснымъ помещеніемъ…”.

На початку 1936 р. владика Дамаскін звернувся до Земського Уряду для Підкарпатської Русі з проханням, в якому він дякував Земському Уряду за те, „що на основі рішення Міністерства Шкіл і Народної Освіти від 13 серпня 1935 р. отримана грошова субвенція в розмірі 150 тис. крон на будівництво православного єпархіального дома в Мукачеві”. Але, поза як цих грошей до повного завершення споруди не вистачило, єпископ просив Земський Уряд відпустити йому ще хоча б 110 тис. крон. Прохання єпископа Дамаскіна було сприйнято позитивно й будівництво успішно завершилося.

На свято Успіння Божої Матери 1936 г. було організовано освячення єпископської резиденції. Ще напередодні свята до Мукачева прибуло багато православних вірників з навколишніх сіл. „Всеночное Бденіе провели Владика Дамаскін. Архімандрити Алексій та Боголіп, ігумен савва, іеросхимонах Кассіан, 20 священиків і 2 ієродиякони”. На самий праздник єпископ Дамаскін відслужив Божественну Літургію в спів служінні 35 священиків. Співали два хори: ужгородсько-мукачівський – під керівництвом П. Милославського (25 чол.) і хор із Липчі о. В. Потапова (30 чол.). „Після Божественної Літургії було здійснено святкове свячення єпископської резиденції, посля чого єпископ Дамаскін виголосив промову, в якій він у коротких штрихах охарактеризував історію православної єпископської кафедри в Мукачеве. Далі він сказав, що „эта новоустроенная резиденция является как бы некоим завершением всего православного строительства на Подкарпатской Руси, напоминая обретение путником крова над головою в не совсем безмятежное время. И мало того, что возобновилась Епархия Мукачевская, она еще приняла в себя и православное население Пряшевской Руси”.

 

Таким чином, перенесення та утвердження центру єпархіальної влади православної церкви на Закарпатті пройшло складний шлях. Однак, у 1936 р. православний єпископ нарешті отримав змогу повернутися в Мукачево – традиційну єпископську кафедру закарпатських архієреїв.У наш час будинок Єпархіального управління служить резиденцією Мукачівсько-Ужгородського єпископа УПЦ.

 

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.