УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 171 відвідувачів

Теги
УПЦ КП розкол в Україні УГКЦ Голодомор церква та політика комуністи та Церква Патріарх Алексій II Католицька Церква Церква і влада Священний Синод УПЦ постать у Церкві забобони шляхи єднання краєзнавство Президент Віктор Ющенко Церква і політика іконопис молодь автокефалія українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко Мазепа вибори Археологія та реставрація педагогіка секти Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) діаспора конфлікти церква і суспільство Вселенський Патріархат церковна журналістика Доброчинність милосердя






Рейтинг@Mail.ru






«Галицький кореспондент» (Івано-Франківськ): Храми для світу



«Галицький кореспондент», Богдан Скаврон, 2009

 

Давні дерев’яні церкви Івано-Франківщини можуть потрапити до реєстру культурної спадщини ЮНЕСКО. Проте жоден із унікальних гуцульських дерев’яних храмів не зможе поповнити скарбницю світової культури, якщо не буде приведений до автентичного вигляду. Як виявилося, добре збережених і не зачеплених осучасненням давніх церков на Гуцульщині залишилося обмаль. Ті ж, що лишилися, потребують негайного ремонту...

Був час, коли в горах на Гуцульщині люди викладали на землі хрести-фундаменти, з яких потім виростали хрещаті у плані і ніби витягнуті до неба дерев’яні церкви. Так не будували ніде більше: ні в Україні, ні у сусідніх народів. Щоб осягнути об’єм та велич такого храму, не досить обійти навколо нього, необхідно зайти до середини і вже там здивуватися, що у такому тісному на вигляд притулку ховається справжнє безмежжя. Архітектурні шедеври старих майстрів збереглися донині і тепер привертають увагу світової спільноти насамперед своєю самобутністю.
Ще п’ять років тому Міністерство культури України домовилося з польським Центром досліджень і документування історичних пам'яток про укладення спільного списку давніх  дерев’яних храмів для внесення їх до списку ЮНЕСКО. І ось нарешті процес пішов: створено спеціальну комісію, яка вивчає стан збереження пам’яток і визначає з-поміж них найбільш гідні світового визнання. Як стало відомо, у рамках проекту “Сакральна архітектура Прикордоння” до реєстру світової спадщини буде запропоновано внести всього десять давніх дерев’яних храмів: по п’ять від України та Польщі.
“Найбільше пам’яток дерев’яної сакральної архітектури збереглося на Львівщині, – розповідав репортерові “ГК” Василь Тимків. – Але якщо дивитися на фактаж, то наша область теж досить гарно виглядає. Адже тільки на Івано-Франківщині залишилися унікальні гуцульські церкви, які мусять бути представлені як приклад самобутньої архітектури”. 
…Проте жодна з унікальних пам’яток Гуцульщини може так і не потрапити до переліку
ЮКЕСКО, пропозиції до якого зараз готують Польський центр досліджень і документування історичних пам'яток та Міністерство культури України. Польсько-українська комісія, яка нещодавно працювала на Івано-Франківщині, зокрема, висловила свої застереження щодо автентичності теперішнього храму Собору пресвятої Богородиці у селі Нижній Вербіж Коломийського району. Хоча саме цю п’ятибанну дерев’яну церкву, збудовану двісті років тому, назвав взірцевою для гуцульського стилю заступник начальника управління культури ІФ ОДА Василь Тимків.
“Церква у Нижньому Вербіжі не така давня, як деякі інші храми на Гуцульщині, але вона реально збережена і, окрім того, чітко відповідає канонам власне гуцульської церкви, – розповідав репортерові ГК” Василь Тимків. – Щоправда, комісія зробила ряд суттєвих зауважень, зокрема щодо оббитих бляхою бань, адже традиційне покриття має бути гонтовим. Тепер потрібно досягти порозуміння з місцевою релігійною громадою, якій належить храм, щоб повернути йому первісні риси”.
Так само не особливо задовольнив членів комісії зовнішній вигляд давньої дерев’яної церкви Благовіщення у місті Коломиї. Цей храм, збудований ще у 1587 році, дотепер використовується для богослужінь. З міркувань зручності і для забезпечення опалення до давньої деревяної споруди нещодавно добудували цегляну котельню. Тож у теперішньому стані ця церква навряд чи може претендувати на включення до списку надбань світової культури. Зрештою, до гуцульського стилю цей храм можна зарахувати тільки умовно. Первісно церква будувалася за традиційними канонами галицької народної архітектури як одноверхий тридільний храм, і тільки після реставрації  на початку 18 століття була перебудована у хрещату церкву гуцульськими майстрами.
Власне яскравим зразком галицької школи сакрального будівництва є Святодухівська церква в Рогатині, яка має найбільше шансів на те, щоб потрапити до світової скарбниці культури, оскільки до стану її збереження члени комісії мали найменше претензій.
«Ця сакральна споруда є філіалом обласного краєзнавчого музею, можливо завдяки цьому найкраще збереглася, – розповідав Василь Тимків. – Богослужіння тут проводяться тільки раз на рік, на храмове свято. Але навіть тоді прихожани стоять на подвір’ї церкви, не заходячи до середини, зважаючи на її поважний вік. Окрім цього, цю споруду неодноразово реставрували і в 19-му, і в 20-му століттях. Великі покрівельні роботи проводилися в 1998-99 роках, коли було відновлено гонтовий дах, багато робиться і останнім часом. Найбільшою проблемою тут є необхідність знайти кошти для проведення інсектицидної обробки деревини, оскільки церкву буквально з’їдає деревний жук».
Святодухівська церква стоїть у старій, уже недіючій частині місцевого цвинтаря, дбайливо обгородженій дерев’яним парканом. Але нещодавно при вході перед воротами було поставлено скульптуру Божої матері. Разючий дисонанс новітньої статуї та давнього дерев’яного храму одразу зменшує цінність усього архітектурного середовища. «Ця скульптура, так би мовити, рве загальний ансамбль, і на це комісія одразу звернула увагу», – сказав Василь Тимків. 
…Попри все, заступник начальника обласного управління культури Василь Тимків оптимістично сподівається, що з п’яти пам’яток дерев’яної сакральної архітектури, які українська сторона рекомендуватиме для включення до списку ЮНЕСКО, дві церкви представлятимуть Івано-Франківську область. Мова йде, власне, про церкву Святого Духа  в Рогатині та гуцульський храм у Нижньому Вербіжі.
«Будуть зроблені рекомендації, які слід буде донести до місцевої влади та церковних громад, провести роз’яснювальну роботу, – говорив пан Тимків. – Зрозуміло, такі справи швидко не робляться, але вже наступного року ми могли б у рамках цього проекту  внести свої пропозиції на розгляд ЮНЕСКО. Зрештою, в цій справі квапитися не варто, адже мова йде не просто про будівлі, а про храмові споруди, в яких дотепер проводяться богослужіння. І власне в цьому найбільше диво, адже церква не простояла законсервованою впродовж століть, а жила разом із тутешніми людьми».


Довідка

На сьогодні в Україні є 5 об'єктів, які занесені до реєстру ЮНЕСКО: собор Святої Софії, Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова, дуга Струве (мережа пунктів, за допомогою яких вимірювали параметри Землі), букові праліси Карпат. Ще 11 об'єктів подані в ЮНЕСКО: історичний центр Чернігова, каньйон в Кам'янці-Подільському, руїни Херсонеса, Бахчисарайський палац, археологічний комплекс «Кам'яна могила» в Запорізькій області, Миколаївська обсерваторія, могила Тараса Шевченка та біосферний заповідник «Асканія-Нова».

До речі

Загалом, на Івано-Франківщині під охороною держави перебуває 587 пам’яток сакральної архітектури, в тому числі 446 церков та 88 дзвіниць. Найвідомішими є церква Різдва Пресвятої Богородиці в селищі Ворохта (1615 р.), Святодухівська церква (1598 р.) зі знаменитим іконостасом 1650 року в м. Рогатині, Благовіщенська церква (1587 р.) в Коломиї, Михайлівська церква (1853 р.) в с. Устя Снятинського району, Михайлівська церква 17  ст. в с. Дора Яремчанської міськради, п’ятибанна церква Різдва Пресвятої Богородиці (1868 р). в с. Рожнів, трибанна церква Іоанна і Анни 18 ст. в с. Смодна Косівського району, триверха бойківського типу Василівська церква (1733 р.) в с. Черче Рогатинського району, п’ятибанна церква Собору Пресвятої Богородиці (1808 року) в с. Нижній Вербіж Коломийського району.
З 1991 року в області згоріло 17 дерев'яних церков. Зокрема, в Коломийському районі – церкви св. Миколая (1859 р.) в с. Голосків, Успіння Пресвятої Богородиці (1854.) в с. Лісний Хлібичин, Пресвятої Трійці (1793 р.) в с. Фатівець. У Снятинському районі - св. Миколая (1830 р.) в с. Задубрівці, Благовіщення Пресвятої Діви Марії (1842 р.) в с. Іллінці та Вознесіння Господнього (1853 р.) в с. Стецева. Також згоріли давні  церкви в Тисменицькому,  Рожнятівському, Тлумацькому та Богородчанськомцу районах. Ще 12 старих церков релігійні  громади, яким пам’ятки сакральної архітектури передані в користування,  розібрали з причини аварійності несучих конструкцій. Деякі  дерев’яні церкви самовільно були оббиті бляхою, їх дерев’яні частини покриті блискучою, під золото, плівкою. Є випадки спорудження нових цегляних церков ззовні існуючих дерев’яних (обмуровування), через що, фактично, втрачено дерев’яну пам’ятку 1853 р. в с. Делева Тлумацького району.
За даними обласного управління охорони культурної спадщини, негайного проведення ремонтно-реставраційних робіт вимагають 129 дерев’яних церков, для ліквідації аварійного стану необхідні кошти в сумі 8,5 млн. грн.

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.