УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 122 відвідувачів

Теги
вибори Церква і влада діаспора милосердя церква та політика краєзнавство Президент Віктор Ющенко конфлікти Вселенський Патріархат 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II Церква і медицина Церква і політика церковна журналістика Мазепа УПЦ КП розкол в Україні Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність забобони педагогіка автокефалія Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання УГКЦ Католицька Церква іконопис Голодомор комуністи та Церква Ющенко Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ монастирі та храми України молодь Києво-Печерська Лавра церква і суспільство постать у Церкві






Рейтинг@Mail.ru






РІСУ: Духовенство та експерти шукали відповідь, чи зможе християнство об’єднати Україну



РІСУ, 18.06.2009

 

Дискусійний клуб «ПолітикHALL» під патронатом Християнсько-демократичного союзу 16 червня зібрав представників Церков, експертів, журналістів і політиків навколо актуальної теми: «Україна – християнська країна. Християнські цінності як можлива платформа консолідації». Про те, до яких висновків прийшли учасники засідання, читайте у репортажі київського кореспондента РІСУ Миколи МАЛУХИ.

Збори фахівців були відкриті запитанням журналіста Костянтина Дорошенка (виконував функції модератора) до усіх присутніх: «Чи зможе християнство об’єднати країну?»

Першим до слова запросили професора Київської православної богословської академії Дмитра Степовика. Він наголосив, що з часів Ісуса Христа не існувало єдиного організаційного християнства: «Воно було роз’єднане, поліконфесійне – і так триватиме до самого пришестя Христа».

Коментуючи одну із тез обговорення «Україна – православна чи християнська?», Д.Степовик звернув увагу на некоректність постановки питання: «Країна історично, традиційно – православна, але це не означає, що в неї немає місця для інших конфесій. В нас є основа для єдності – Священне Писання». Україна – є зразком міжконфесійного співжиття християнських Церков. Наприклад, українські протестанти святкують Великдень не за Григоріанським календарем, а з Православною Церквою України, таким чином проявили толерантність і засвідчили єдність, зауважив професор КПБА. На його думку, роз’єднання православної Церкви є наслідком прямого втручання політиків.

Після промови Дмитра Степовика, модератор наполіг, що темою засідання не є обговорення питань навколо єдиної помісної православної Церкви – фізичного єднання: «Ми говоримо про більш широкі ідеологічні засади, геополітичну орієнтацію. Повоєнна Німеччина була розколота між протестантами і католиками, але Конрад Аденауер зміг об’єднати країну. Ми обговорюємо готовність широкого асоціювання ні як православні з Росією чи Константинополем, а як християни з усім християнським світом».

Для розкриття необхідності єдності модератор надав слово Дмитру Корчинському. Христос ні кого ж не передбачав об’єднувати, одразу зазначив Д.Корчинський. «Християнство – те, що роз’єднує з грішниками, язичниками, – додав він. – Християнство – то, взагалі, нонконформістська штука». Надалі політичний діяч і письменник почав розвивати тему «християнського нонконформізму»: «Добрий християнин становить загрозу для будь-якого національного уряду більше, ніж грабіжник. Ми знаємо, хто перший увійшов у Царство Небесне – грабіжник, мабуть член організованого угруповання. Юда, що зрадив Христа, не порушив жодного закону. Навпаки, виступив як законослухняний громадянин. Саме він увійшов у християнську традицію як зрадник. Мені здається, що у Царстві Небесному більше грабіжників, ніж законослухняних громадян».

Як приклад неефективності єднання держави і Церкви, Дмитро Корчинський запропонував згадати Російську імперію: «Там державною релігією було православ’я, яке мало десяток тисяч церков, навчальних закладів, можливість впливати на суспільство, впроваджувати цензуру. Такі можливості православ’я ніколи не мало. Але у 1917 році майже не знайшлося людей, які б захищали православні цінності. Ті люди, які вчилися в церкві, реєстрували в неї свої шлюби із натхненням знищували церкву і будували атеїстичну державу». Як підсумок, Д.Корчинський наполіг на тому, що непотрібне об’єднання: «Ми як християни повинні перебувати у постійній боротьбі за віру».

В Україні не існує громади, яка б правильно молилася і правильно жила, тому завдання – створити таку спільноту, вважає політичний діяч. Проте подібна громада буде нести загрозу для уряду, бюрократії, для кожного доброго громадянина, бо тоді з’являться люди, які одержали місію. Метою для християн, стверджує Д.Корчинський, має стати створення «православної Хезболли». «Якщо в Україні буде створена православна Хезболла, то буде війна і вона потрібна, а не об’єднання, – зазначив в кінці Дмитро Корчинський. – Потрібно роз’єднання з грішниками, урядовцями, сатанистами – з тими, хто служить менеджеру світу цього».

Виступ Дмитра Корчинського викликав бурхливі емоції та реакцію серед присутніх, зокрема, його звинуватили в утопічності проголошених ідей.

Надалі лідера ХДС Володимира Стретовича попросили прокоментувати можливість єднання. Політик зауважив, що тільки сильні духом (потім додав – християнським) люди спроможні перемагати негаразди. «Саме Церква може дати той дух», – підкреслив В.Стретович. Оцінуючи тезу про «християнськість» України, народний депутат зазначив, що не можна назвати владу християнською, коли в нас даються хабарі і не виконуються закони.

До дискусії долучився експерт Сергій Дацюк з твердженням, що розглядати тільки одне християнство як виключний спосіб обмеження інстинктів для спрямування енергії на конструктивний розвиток – не правильно. «Будь-яка релігія виконує цю місію, тому вони між собою конкурують: хто краще виконає цю функцію», – підкреслив він. Пан Дацюк також зауважив, що у добу Інтернету і телебачення християнство ніколи релігійними засобами не зможе обмежити інстинкти. Завершуючи свою промову, він згадав прагнення православної Церкви домінувати в українському середовищі, проте застеріг її, що без реформації вона не зможе стати силою для розвитку суспільства.

Звернення до Церкви примусило модератора надати слово владиці Євстратію (Зорі), єпископу, голові Інформаційно-видавничого управління УПЦ КП. На початку владика наголосив, що побудувати ідеальне суспільство в світі, де панує гріх – неможливо. «Хто прагнув це здійснити, то й отримав протилежні результати», – додав він.

Вступаючи у полеміку із Сергієм Дацюком – висунутої ним тези, що християнський світ несе смерть (падіння народжуваності) – представник Церкви зазначив, що сучасна модель західного суспільства – нехристиянська, атеїстична. «Якщо сьогодні в Британії хочуть у лікарнях познімати хрести або заборонити у французьких школах носити їх, то чим це відрізняється від СРСР?», – навів сучасний приклад він.

Говорячи про християнські цінності, владика Євстратій акцентував на необхідності рівноваги: «Сучасний секулярний захід говорить про захист свободи і права людини. Але я не почув від правозахисників про відповідальність та обов’язки: без відповідальності немає свободи і без обов’язків – прав». Одною із цінностей українського народу є пошук правди, що зводить нанівець спроби владників маніпулювати свідомістю, ствердив владика. Шлях українського суспільства – побудова держави на християнських ідеалах. «Якщо не будемо жити за християнськими заповідями, то підемо шляхом деградації», – підсумував прес-секретар Патріарха УПЦ КП.

Він також дав відповідь на запитання «Чи є Україна православною?». Україна є православною країною, стверджує священнослужитель, але це не означає, що вона не є домом для людей, що сповідують інші релігії. На думку владики, коли говорять про православну альтернативу для України, то чомусь згадують або Візантію, або царську, імперську, сучасну Росію: «Є приклад європейського православ’я – Румунія, де Церква грає вагому роль у суспільстві і країна є членом ЄС. Проте не слухає нікого, хто їй говорить згори, а приймає рішення згідно зі своїми власними інтересами».

Свій сумнів висловив інший представник ХДС (водночас голова Держкомнацрелігій) Юрій Решетніков стосовно високого рівня християнського сповідання: «В Україні є певна християнська традиція. Але варто подивитись на те, що відбувається на вулиці і тоді стає зрозумілим наскільки вона християнська». Ще один негативний момент, що не дозволяє впевнено говорити про «християнську Україну», впевнений Ю. Решетніков, є відсутність права у Церков засновувати загальноосвітні і середні школи: «Будь-яка громада, людина (будь-якої орієнтації) може заснувати школу, а якась поважна Церква – ні».

Після цього керівник дискусії звернувся до директора Європейського інституту соціальних комунікацій Олександра Доброєра, щоб той поділився своїм баченням щодо місця християнської традиції у побудові ефективної держави. Експерт ствердив, що ми є трохи в’язнями нашої традиції: «Так візантійська православна традиція грали вагому роль у житті країни її формування. Але питання: чи залишиться так назавжди? Ні». Люди не розуміють, що ця традиція може змінюватися, підкреслив О. Доброєр. Продовжуючи свою тезу, він звернув увагу на те, що сьогодні Церкві бракує «цноти християнської ідентичності»: «Церква покликана зробити людину вільною. Якщо потрібно, то вона, у певний момент, повинна померти (в хорошому сенсі), щоб дати життя новому». Тобто обличчя християнства буде змінюватися, треба відчути тренд сучасності, підсумував експерт.

На репліку п. Доброєра, модератор поставив запитання «Чи може християнська віра слугувати відродженню, кращому життю українського народу?» керівнику відділу моніторингу УГКЦ, викладачу Інституту св. Томи Аквінського Ігорю Шабану. У відповідь доктор Шабан зауважив, що цінності в сучасній українській державі не дуже добре сформовані. «Якщо ми хочемо кардинальних змін у суспільстві, то цінностям треба виховувати зі школи, оскільки заборона – не є конструктивним будуванням держави». Отже, на Церкві лежить відповідальність і завдання виховати суспільство, підсумував він.

Наприкінці засідання ведучий запитав засновника видавничого дому «Галицькі контракти», нині директора Інституту вивчення України Володимира Чепового про наявність попиту на християнський ґрунт у бізнесі і медіа-середовищі. «Мені, як медіа-менеджеру, в плані заробляння грошей – технологія вдалась, як побудова механізму соціально відповідальних медіа – ні», – відповів він. Аналізуючи розроблені сценарії розвитку країни його інститутом, В.Чеповий повідомив, що найефективнішим ґрунтом для України має стати саме християнська філософія.

Підводячи риску засідання клубу, було анонсовано про продовження цієї теми восени цього роки із залученням ширшого кола учасників.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.