УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
постать у Церкві Церква і медицина забобони Мазепа розкол в Україні церква та політика українська християнська культура Ющенко іконопис Археологія та реставрація молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Патріарх Алексій II діаспора шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Католицька Церква педагогіка церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Голодомор вибори Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков церковна журналістика Доброчинність автокефалія монастирі та храми України конфлікти секти Церква і влада Києво-Печерська Лавра комуністи та Церква УПЦ КП 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство милосердя Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Під щасливою зіркою



«Одеські вісті», Таїсія Баранова, 19.03.2009

 

Вродлива, з гордою поставою, розумними допитливими очима, Людмила Петрівна Братінова привертає до себе увагу з першої зустрічі. У неї навіть хода царствена. Головне, за що її поважають, - вона привітна до людей, з якими багато років живе в одному селі, чесно, безкомпромісно служачи їм, знаючи кожного в обличчя і на ім'я.

- Наша Людмила Петрівна - особистість, - говорять земляки і не уявляють Надеждівку без неї, без усієї дружної родини Братінових.

Сліди їхньої плідної діяльності помітні тут скрізь - куди не подивися. Це ж на наполегливу вимогу Людмили Петрівни красуня-церква - гордість надеждівців - нині вивищується саме на тому місці, яке вона відвоювала. Та й чудовий дизайн на прилеглій до церкви території, - знову ж плід її творчих пошуків. Це вона разом з чоловіком, Гнатом Васильовичем, генеральним директором ВАТ "Шампань України" привезли із Закарпаття зворушливу статую Божої Матері. Згодом установили два фонтанчики. А ще два великих фонтани б'ють влітку у центрі села. Вони теж на настійну вимогу Людмили тут з'явилися. Як і тисячі різноманітних квітів, які перетворюють з приходом весни і літа Надеждівку у своєрідний чудовий розарій.

Зелених зон у селі з кожним роком стає все більше. Ото вже справді, що своє 145-річчя Надеждівка у наступному році зустріне у всій своїй красі.

Де ж черпає силу ця сповнена світлих бажань і благородних устремлінь жінка - керівник численної, успішно діючої профспілкової організації ВАТ "Шампань України", мати, віддана дружина і друг, мудрий порадник чоловіка? Дуже просто відповіла на це Світлана Павалука - хранителька тутешнього сільського музею:

- У любові до людей і до життя.

Я згадала ці слова, коли слухала чудовий спів церковного хору, у якому чітко виділявся грудний оксамитовий голос Людмили - вона створила цей хор. Я бачила приведений до ладу цвинтар колишніх поселенців - бессарабських німців - у сусідньому селі Плоцьку. Всі 128 надгробних пам'ятників відновлено через багато років. І тепер родичі покійних можуть приїхати з далекої Німеччини і вклонитися їхньому праху. Це теж організувала Людмила Петрівна. І я  була свідком того, як повчала вона одного разу ридаючу жінку, до якої охолов чоловік: "Ти ж вічно зі своїми свинями та качками. У брудному халаті і стоптаних капцях. Так? А ти візьми та гарно одягнися. Так-так, у будній день, та приготуй щось смачненьке, та приголуб чоловіка - здивуй його. Він же забув, яка ти насправді   красуня!" Жінка не пішла - вона випурхнула, окрилена такою порадою з кабінету.

У цій сім'ї згодом справді все налагодилося: мудра порада виявилася вчасною.

Але до Людмили Петрівни зі своїми сімейними негараздами приходять швидше не як до керівника профспілкової організації, а тому, що сім'я Братінових для всіх - наочний приклад утвердження чудових відносин між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми.

Ні, не лукавила Людмила Петрівна, коли говорила, що народилася під щасливою зіркою. Із благословення улюбленої бабусі вона і заміж вийшла за Гната, і стала йому другом, порадником, опорою. У любові народилися діти - син, який сьогодні Гнату Васильовичу соратник і як виконавчий директор міцного господарства, і просто як доросла розумна людина з власною на все думкою. І - улюблена донька. Про свекруху Людмила відгукується як про дуже благородну жінку, яка навчила її непростої науки сімейних відносин і ведення домашнього господарства. Це у неї Людмила навчилася готувати у п'ятницю їжу, щоб вихідні справді зробити днями відпочинку, присвятивши їх чоловіку, дітям, онукам. Турботливого, уважного зятя вважає сином, а невістку - ідеалом доброти. Свати - наймиліші люди, обоє - лікарі від Бога. Отож, крім страшної, тепер вже 12-річної давнини дорожньої аварії, яка поставила чоловіка на півроку на милиці, - на сімейному небокраї Братінових, можна сказати, майже безхмарно.

- Мабуть, нам з Гнатом Васильовичем Бог допомагає, - говорить з впевненістю у цьому Людмила. - Бабуся мене трирічною за ручку до церкви привела, і я вдячна їй за це. Помисли чистіші, серцю спокійніше, добро хочеться творити.

У цьому щирому бажанні проявляються всі якості її цілеспрямованого характеру. Адже це вона привчила людей з користю для власного здоров'я проводити відпустку. Іноді ледве відриваючи їх від городу, кухні, нескінченних домашніх турбот, відправляє за путівками до санаторіїв, на курорти і будинки відпочинку до Криму, Моршина, Хмельницької області, Трускавця, Миргорода. 1000 путівок за час керівництва профорганізацією - це, звичайно для села, показник! У робочому кабінеті Людмили Петрівни зберігаються десятки альбомів - розповіді у фотознімках, привезених з місць відпочинку вдячними трактористами, доярками, виноградарями, будівельниками, фахівцями. Дехто їздив на відпочинок навіть родинами. Безкоштовно. Всі, хто оздоровлення потребував.

- Адже людям що треба? - І Братінова перераховує. - Постійна робота, стабільний заробіток, нормальні умови праці. Тоді і на душі спокійніше у людини.

І заради цього Людмила Петрівна, що називається, викладається на повну, знаходячи 100-відсоткову підтримку у Гната Васильовича. Євроїдальня на тракторній бригаді, сучасні кімнати відпочинку і упорядковані побутівки - на фермі і винзаводі, мотоцикли для фахівців. Тепер ось - капітальний ремонт 16-квартирного будинку. А скільки ще чудових планів у її неспокійній голівоньці! Але найбільше  нині її бажання - спорудити в селі дитяче містечко - обов'язково з атракціонами-паровозиками і гойдалками-лебедями. Мабуть, права Ірина Олександрівна Біла - ще у недавньому минулому шановний сільський голова, сказавши про те, що їй доводилося чути від багатьох, і не лише жителів цього села: "Без Братінових сьогоднішньої Надеждівки не було б".

А мені згадуються знакові слова Людмили: "Жінці Богом вготовано бути чоловікові опорою, дітям - дороговказною зіркою. Решта - лише додається". Сказала їх не просто жінка. А нагороджена орденом святої великомучениці Катерини - визнання її безперечних заслуг перед Православною церквою, людьми. Перед Богом.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.