УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 65 відвідувачів

Теги
автокефалія педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну краєзнавство Католицька Церква Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ милосердя Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання УГКЦ церква і суспільство секти іконопис УПЦ КП комуністи та Церква вибори Церква і політика діаспора монастирі та храми України Голодомор Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Доброчинність Археологія та реставрація Мазепа конфлікти українська християнська культура Києво-Печерська Лавра церковна журналістика постать у Церкві Церква і влада Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика забобони Церква і медицина Ющенко молодь






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Милосердя поєднує серця



«Одеські вісті», Наталя Григор'єва, 29.01.2009

 

В останні дні минулого року до Одеси приїхали послушники і парафіяни Свято-Вознесенського Банченського чоловічого монастиря, що в с. Мольниця Герцаївського району Чернівецької області. Різдвяний візит був незвичайний: з одеських будинків дитини № 1 і № 3 ченці взяли на виховання 16 малят зі страшним діагнозом - ВІЛ-інфіковані.

При Свято-Вознесенському монастирі, спорудженому понад 10 років тому недалеко від кордону з Румунією, з ініціативи настоятеля отця Михайла було відкрито притулок, а потім і дитячий будинок для незвичайних дітей: сиріт, покинутих батьками, хворих, калік. Сьогодні там перебуває понад 200 дітей. За ними доглядають ченці (усього їх у монастирі 170) і черниці розташованих недалеко жіночих обителей, а також селяни, які одержали на те благословення о. Михайла. Крім того, там же перебуває і Будинок для старих і самотніх людей.

У монастирі відбуваються воістину дива, породжені любов'ю. Молитвами настоятеля і ченців діти зцілюються, позбуваючись страшних діагнозів, зокрема, ВІЛ-інфекції, що офіційно засвідчено медичними висновками.

Неодноразово в цьому дитячому будинку бував і заслужений будівельник України, директор одеського ПП «Моноліт» Любов Іванівна Рєзнікова:

- Дитячий будинок розташований біля підніжжя монастиря в глухому селі. Але там панує безмірна, безмежна любов стосовно цих дітей - як з боку ченців, так і з боку жителів села. Вся благодать іде від настоятеля о. Михайла, який своє життя присвятив дітям. Двадцять дев'ять малят, яких він усиновив, носять його прізвище. І у 2008 році вперше в історії нашої країни, священику було присвоєно звання «Герой України».

Дванадцять операцій переніс о. Михайло, три інфаркти, а з діабетичної коми, розповідає сам, його вивели дитячі голоси, котрі кричали: «Тату, тату!». І те, що він зараз живе і рухається, вважає, відбувається лише завдяки дітям. І підкреслює, що найбільше доброти - у дітей-сиріт.

- Сам я в дитинстві також став сиротою: мати, помираючи, залишила мене на руки Божі, - згадує о. Михайло, - мені довелося багато чого перенести, але я дізнався відповідь на запитання «за що?».

Дітей священик бере на все життя. Він облаштовує їхній побут, навчає у середніх і вищих навчальних закладах («чомусь вони майже всі обирають медицину»), одружує. І безмежно тішиться, коли молоді сім'ї беруть на виховання сиріт з дитячого будинку.

Монастирю і дітям допомагають багато людей, а отець Михайло ділиться дарами з усіма. До нашого міста напередодні Різдва ченці і парафіяни привезли подарунки - новорічні привітання жінкам, які відбувають покарання в Чорноморській виправній колонії № 74, їхнім дітям, які перебувають у дитячому будинку при ВТК, - цукерки, іграшки, а також продукти - овочі і крупи, вирощені ченцями і селянами. Але головним була величезна любов до тих, хто волею випадку або усвідомлено провинився і зараз цю провину спокутує. Отець Михайло привіз і дітей зі свого Дитячого будинку, які дали Різдвяний концерт, розтопивши душі і серця цих жінок - у багатьох були сльози на очах.

- Отець Михайло приїжджає до нас вже не перший раз, - говорить начальник колонії підполковник внутрішньої служби О.Н. Каракай, - і ми завжди раді його бачити, тому що він, безперечно, має незвичайну ауру - стільки в цій людині любові. Він п'ять років виховував у монастирі дитину однієї засудженої жінки, тепер облаштовує її життя, знайшов їй роботу.

Віриться, що і у дітей, яких священик взяв в одеських дитячих будинках, тепер буде майбутнє. Вони, відчуваючи безмежну до себе любов, були безтурботні і радісні, коли співробітники проводжали їх до автобуса.

Але за кадром щасливих посмішок і променистих очей малят йшла напружена робота людини, яка і організувала цю зустріч. Крім того, для Свято-Вознесенського монастиря було зібрано 40 тонн продуктів, ліки, медична апаратура і обладнання, пошита постільна білизна, одяг для дітей. Всю Одесу і частину України - Миколаївську, Вінницьку, Житомирську області, Крим і Київ - «підняла» для благодійної допомоги Любов Іванівна Рєзнікова, жодного разу не почувши відмови. І студеного ранку вона сама провела багатотонну хуру трасою у Чернівецьку область. Отець Михайло, знаючи про добродійну діяльність цієї чудової жінки, все ж таки був здивований: як Любові Іванівні вдалося усього за два тижні - при складній ситуації в її будівельній фірмі і взагалі в економіці України - організувати таку кількість людей, часом зовсім їй незнайомих, щоб зібрати все те, що необхідно дітям. Л.І. Рєзнікова, запросивши списки дітей з Дитячого будинку при монастирі, домовлялася про придбання одягу певного розміру, вимагала товари лише найвищої якості - «як для своїх власних дітей!». Одержуючи пожертви, відразу купувала продукти - аж до чорної ікри: «У дітей слабкий імунітет!».

Ця дивовижна жінка мобілізувала не лише своїх співробітників - десять днів «Моноліт» займався лише цим питанням: дзвінки, поїздки, зустрічі, закупівлі, переговори - часом до сліз. Вона залучила і свою родину: чоловіка, сестер, племінників. А її донька Юлія, за руку зі своїм чотирирічним сином, перебуваючи «у цікавому становищі» на 9 місяці (!), організувала екскурсію маленьких артистів із Чернівецької області та їхніх наставників до Одеського дельфінарію.

Дивлячись на самовідданість Любові Іванівни, багато керівників одеських підприємств без оплати віддавали дітям соняшникову олію і соки, кондитерські вироби і медичні препарати...

У цілому ж, дитячому будинку і монастирю допомогли обласна лікарня і пологовий будинок № 1, комбінат харчових концентратів, Ігор Чернишов, директор ПП «Постачтехсервіс», купив холодильники для зберігання медикаментів, В'ячеслав Шандрик, начальник Південного УКСу Міноборони, закупив дитячий одяг, Микола Атаманюк, депутат облради, придбав апаратуру для кабінету фізіотерапії, Андрій Терзієв, Ігор Чень, керівник «Трансбункера», Володимир Гоценко, директор ТОВ «Тритон-сервіс», Володимир Зубар, керуючий партнер ТОВ «Юридична фірма «Юрлайн», Володимир Рибак, директор ПП «Політбуд-2», Павло Кін надали матеріальну допомогу.

Любов Іванівна Рєзнікова поєднала одеситів, які виявили милосердя, як стверджує, за покликом серця. Любові Іванівні хотілося достукатися до кожної людської душі, щоб знайти там відгук - милосердя і любов до ближнього. І їй це вдалося: «Беріться за руки і навіть у тяжких умовах пам'ятайте про взаємну любов і любов до дітей. Допомагайте їм і один одному - і ми усі станемо добрішими і будемо жити краще».

Але головне, підкреслює Любов Іванівна, це те, що «поруч із нами постали молоді люди, які вже зрозуміли, як це важливо - творити добро. Колись ми звільнимо їм свою дорогу - і вже є надія, що вони по ній підуть також гідно».

Отець Михайло щиро подякував всім одеситам за допомогу. Він зателефонував Любові Іванівні і розповів, якою радістю для всіх вихованців його дитячого будинку стали вперше отримані іменні різдвяні подарунки від «одеського Діда Мороза». А співробітники дитячого будинку № 3, які побували в його обителі, стверджували, що «для дітей там - рай на землі». І в цьому є, нехай дещиця, великої любові жителів і нашого міста.

- Але давайте оглянемося навколо, - говорить Любов Іванівна Рєзнікова, - адже поруч стільки стражденних, котрим потрібна допомога не лише на Різдво, а і щодня. Нехай кожна людина віддає часточку своєї душі нужденному ближньому - і світ стане кращим. Давайте творити добро! Будемо милосердними!

Хай почують цей заклик наші серця!

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.