УКР РУС  


 Головна > > Актуальний коментар  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
Церква і медицина секти Мазепа Католицька Церква милосердя розкол в Україні автокефалія Патріарх Алексій II постать у Церкві Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання іконопис Ющенко церква і суспільство краєзнавство молодь Церква і політика Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков забобони Голодомор церковна журналістика УГКЦ Археологія та реставрація вибори комуністи та Церква конфлікти монастирі та храми України педагогіка церква та політика Вселенський Патріархат Доброчинність УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ Президент Віктор Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі українська християнська культура діаспора Києво-Печерська Лавра






Рейтинг@Mail.ru






У нашій країні засуджених — як населення середнього розміру міста. Їм усім потрібна духовна опіка! — священик Віктор ЯЦЕНКО

  10 July 2009



Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 липня 2009 року було створено Синодальний відділ у справах пастирської опіки пенітенціарної системи.

Як розповів «Православію в Україні» голова новоствореного відділу священик Віктор Яценко, до цього часу питання духовно-пастирської опіки засуджених належали до компетенції Синодального військового відділу. «Та в процесі роботи надходило багато запитань як із України, так і з-закордону стосовно того, як ми можемо поєднувати два таких доволі різних види діяльності: духовно-пастирську опіку засуджених і військових? - зазначив отець Віктор. - Адже в цих людей різна психологія, різні уявлення про життя і плани на найближче майбутнє. Військовослужбовця призвала держава, і потрібно створювати належні умови для його духовно-морального виховання. А засуджений потрапив у місця позбавлення волі, де сам не може висловлювати своїх релігійних переконань, до нього треба прийти. Тож, саме цим було продиктовано рішення Синоду створити окремий відділ з опіки ув'язнених».

За словами отця Віктора, в багатьох країнах, зокрема у наших сусідів - як східних, так і західних, подібні відділи існують, і така діяльність носить назву тюремне капеланство. Нещодавно було утворено відповідний Синодальний відділ у Білоруській Православній Церкві, завдання якого - вирішувати питання духовно-пастирської опіки засуджених і співробітників внутрішніх справ.

Основним завданням новоствореного відділу Української Православної Церкви, зазначає його голова, є налагодження плідної духовно-пастирської опіки в усіх установах кримінально-виконавчої системи України. Сьогодні їх нараховується 181, де перебуває 141 тисяча засуджених - населення приблизно середнього розміру міста!

Крім того, існують різні категорії засуджених, до чого треба пристосовувати і духовно-пастирську опіку.

«Наприклад, духовно-пастирська опіка жінок відрізняється пастирської опіки підлітків, а ця, у свою чергу, відрізняється від духовної опіки засуджених до довічного позбавлення волі, - розповідає отець Віктор. - Порівняймо: на сповідь приходить людина, яка вперше скоїла злочин, або та, що скоїла злочин випадково - здійснила автомобілем наїзд на пішохода, що призвело до його смерті (а за нашим законодавством це кримінальна відповідальність), і запеклий рецидивіст, який має 10-15 чи 20 років відсидки. Для таких ситуацій необхідна певна підготовка.

Також новостворений відділ займатиметься й підготовкою до викладання в Духовній семінарії практичного курсу для пастирів, яким правлячий архієрей благословляє відвідувати місця позбавлення волі. Тому що багато молодих священиків просто не знають, як туди йти, з якими словами звертатися до цих людей. Адже саму проповідь, яка лунає на парафії, повторити в той самий день у тюрмі майже неможливо, бо треба добирати інших слів. Можливо, говорити більш переконливо, наводити інші приклади. Люди воцерковлені розуміють зміст Євангелія, багато разів його чули, а деякі засуджені взагалі вперше дізнаються, що Христос проповідував не помсту, не відповідь злом на зло, а навпаки - любов до тих, хто тебе ображає. Тому це передбачає певну пастирську методику, яку наша Церква певний час із деяких причин не могла розробляти.

У радянські часи тюремне капеланство не могло розвиватися, бо багато пастирів самі сиділи у в'язницях, відбували покарання за свої релігійні переконання. Але сьогодні, дякувати Богові, в цьому році ми відзначаємо десятиріччя підписання угоди про співпрацю з Державним департаментом України з питання виконання покарань. Десять років, як тюремна система повернулася обличчям до Церкви і намагається створювати відповідні умови для проповіді, духовно-пастирської роботи у місцях позбавлення волі.

Таким чином, відділ має займатися координацією тюремних священиків в Україні. Сьогодні, слава Богу, за кожною установою виконання покарань закріплено священика, який із певною регулярністю відвідує її, проводяться заходи релігійного характеру: концерти, лекції, покази відеофільмів, різні духовні й доброчинні акції, що має на меті навернути засуджених до Бога. Адже Христос нам казав у Євангелії: «Голодний був Я, і ви дали мені їсти; спраглий був, і ви напоїли Мене..., у в'язниці був, і ви прийшли до Мене» (Мф. 25, 35-36)».

Підготувала Вікторія Кочубей

   
Священик Віктор Яценко з прикордонниками в Києво-Печерській Лаврі

Священик Віктор Яценко з прикордонниками в Києво-Печерській Лаврі