УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 131 відвідувачів

Теги
автокефалія Ющенко діаспора церковна журналістика Католицька Церква Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі педагогіка Патріарх Алексій II українська християнська культура Мазепа Доброчинність Голодомор краєзнавство Археологія та реставрація Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат секти Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні Києво-Печерська Лавра шляхи єднання іконопис УГКЦ забобони комуністи та Церква Церква і медицина конфлікти вибори Митрополит Володимир (Сабодан) молодь монастирі та храми України милосердя Президент Віктор Ющенко Церква і політика церква і суспільство постать у Церкві церква та політика УПЦ КП






Рейтинг@Mail.ru






«Прес-центр» (Черкаси): Трагедія розкуркулення на Черкащині



«Прес-центр» (Черкаси), Тетяна Григоренко, 09.08.2009

 

"Ніхто з них не був винен ні в чому, але вони належали до класу, який був винен в усьому!"

Ілля Еренбург. Роман "День другий". 1934 рік

Колективізація була по суті громадянською війною між сталінською державою і селянством, між двома різними культурами та способами мислення. Доки селянин сам вирішував, що йому сіяти і відвозити на ринок, держава залежала від нього і не могла забезпечувати заплановані прискорені темпи індустріалізації. Тому державна Комуністична партія хотіла створити на селі замість неконтрольованих індивідуальних господарств велику сільськогосподарську фабрику...

Створити матеріальну базу для колгоспного ладу можна було тільки за рахунок конфіскованого у багатих селян майна, що добре поєднувалося з ідеологічними вимогами повністю знищити капіталістичний клас у суспільстві.

У 1928 році під визначення "куркуль" потрапляв кожен селянин, якому належало в середньому 10-15 десятин землі, кілька коней, 2-3 корови, 10-15 овець та нескладна сільськогосподарська техніка й реманент.

У 1927-1928 роках процес розкуркулення ще не набув масового характеру, ще йшлося не про ліквідацію куркульства як класу, а про обмеження куркулів. Воно супроводжувалося багатьма зловживаннями. Про це свідчать листи-скарги заможних селян до вищих органів влади. Один із них – лист селянина М. Запливаного з села Сушківка на Уманщині, адресований "Всеукраїнському старості" Г. Петровському. В ньому йшлося про те, що місцева влада в 1928 році визначила йому податок у розмірі 200 пудів зерна. Але в нього було три десятини посівів, на яких вродило всього 120 пудів. Селянська родина складалася з п’яти осіб і мала у власності корову й коня. За нездачу у визначений строк 200 пудів зерна все його майно було конфісковане й продане з аукціону. Чоловік просить повернути йому хоча б корову й коня з возом та ковальським приладдям, оскільки окружна влада відмовила у його проханні.

До Монастирищенської РВК звернувся з заявою житель села Лукашівка Лукіян Яненко:

"В час хлібозаготівлі до мене було застосовано постанову ВУЦВК й оштрафовано в сумі 150 крб. як за невиконання плану. Виконати я його целіком не міг, позаяк на мене було призначено більш як у мене вродило. Моє господарство середняцьке і не позбавлене виборчих прав. На господарство накладено арешт на пару коней, воза, пару підсвинків та корову та назначено в продажу на 31 грудня ц. р. Прохаю РВК, аби залишили на мою сім’ю із 7-ми їдаків, із котрих єсть четверо дітей та стара мати 85 років, одну конячку та корову. 30 грудня 1929 року".

(ДАЧО.-Р-2113.-Оп.1-Спр. 56.-арк.122,122(зв).

Багатьох селян за схожі провини місцева влада виселяла з власних осель, які часто переходили до рук сільських активістів-комнезамівців. Останні забирали в свою власність хатнє майно, а сільськогосподарський реманент передавали до новоутворених колгоспів. Розкуркулення перевершило всі попередні плани і згодом перетворилося на поголовне насилля і грабіж.

За визначенням, прийнятим у травні 1929 року, куркульським визнавалося господарство, яке або регулярно використовувало найману працю, або тримало млин, маслоробню тощо, або орендувало сільськогосподарський реманент чи приміщення, крім того куркульською вважалася родина, якщо хтось із її членів займався комерцією, лихварством чи іншою непродуктивною діяльністю (сюди входили й обов’язки священика).

З кінця 1929 року влада перейшла до ліквідації куркульства як класу. Але щодо розкуркулених у 1930 році навіть критерії кінця 1920-х років не підходили. Багато з тих "глитаїв", які були визначені в 1920-х роках, стараннями влади вже перестали бути такими. Решта ж аж ніяк не належала до багатіїв та експлуататорів: лише невелика їх частина тримала двох або трьох коней, трьох або чотирьох корів і тільки 1% використовував працю більше, ніж одного найманого робітника. Отже, тепер влада добралася до більш-менш заможних селян, а часто й до середняків і навіть бідняків. Селян особливо приголомшувала експропріація колишніх незаможників, які тяжко працювали під час непу і спромоглися купити коня чи корову.

Таким чином, економічна класифікація куркуля втратила будь-який сенс. Весь процес розкуркулювання вийшов з-під контролю і поширювався на селян усіх категорій. Радянське керівництво мусило визнати численні "викривлення класової лінії" під час розкуркулення. Спецзведення по Шевченківській окрузі станом на 30 травня 1930 року свідчить:

"В некоторых сёлах Чернобаевского и Золотоношского районов было допущено искривление в классовой линии при обложении, напр.: в с. Мали Каневцы Чернобаев. р-на имеется 420 хозяйств. В принудительном порядке обложено 150 хозяйств, а всего в селе имеется 30 кулацких и зажиточных хозяйств. По с. Марьяновка, Чернобаевского р-на, при наличии 180 дворов обложено 115. Также огульно составлены списки по с. Чернобай. ...В некоторых сёлах имеются случаи избиения кулаков за отказ от сдачи хлеба". (ДАЧО.-Р-184.-Оп.1.- Спр.79.- арк.86).

Втім, боротьба з "викривленнями" не набула системного характеру, оскільки не сприяла колективізації. Політика примусової колективізації, запроваджена наприкінці 1929 року, мала на меті усуспільнити всі селянські господарства, а самих селян постійно закріпити за колгоспами. Колективізація була найбільш жорстоким періодом радянської історії після громадянської війни.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.