УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 56 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада церковна журналістика 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква автокефалія шляхи єднання милосердя Священний Синод УПЦ УПЦ КП Доброчинність діаспора Мазепа Ющенко Археологія та реставрація українська християнська культура Президент Віктор Ющенко секти педагогіка Митрополит Володимир (Сабодан) Голодомор церква та політика УГКЦ розкол в Україні Патріарх Алексій II молодь іконопис Церква і політика конфлікти постать у Церкві Предстоятелі Помісних Церков забобони монастирі та храми України церква і суспільство вибори Києво-Печерська Лавра Вселенський Патріархат Церква і медицина краєзнавство Католицька Церква






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Де навчають вишивати святі лики



«Одеські вісті», Валерія Ляшенко, 18.04.2009

 

Напередодні Великодня хочеться зупинитися на такій яскравій грані церковного мистецтва, як вишивка. І католики, і православні постійно спостерігають зразки її у своїх храмах. Як правило, вона незмінно присутня на корогвах, зазвичай прикрашає святкове вбрання священників. Колись старовинне рукоділля було у ризницях – тепер воно зберігається у музеях. Мало хто знає, що саме в Одесі 6 років тому було зроблено спробу відродити цей промисел наших предків, яка оформилася у відділення церковного художнього шитва на базі Одеської духовної семінарії.

Відкриттю унікальної, єдиної в Україні майстерні передувала майже десятирічна підготовча робота її викладачів, старання ігумені Свято-Архангело-Михайлівського монастиря матушки Серафими і викладачів Андрія та Олени Шелюто.

– Навчаємо дівчаток буквально з нуля, – зізнається Олена Михайлівна. – Буває, що наші першокурсниці вступають до нас, дуже погано уявляючи, чим конкретно їм доведеться займатися. Серед наших абітурієнток не у багатьох є початкова художня освіта, та при прийомі на наше відділення цього і не вимагається. Дівчата вступають на загальних підставах прийому до семінарії. Для того, щоб документи абітурієнтки були розглянуті, потрібна рекомендація парафіяльного священника. Навчитися ручного церковного вишивання непросто. Дівчата з різних куточків України живуть і навчаються на території Свято-Архангело-Михайлівського монастиря. З 9.00 до 17.00 майбутні майстрині опановують богословські науки, вивчають стародавні зразки вишивки, самі дуже багато працюють. Перерва – одна година на обід. Харчуються семінаристки з монастирської трапезної. Отож постів усіх дівчатам доводиться дотримуватися. Але вишивальниці не ремствують. Кажуть, що монастирський раціон їм дуже подобається. Є й інші моменти у духовному навчанні. У відділенні немає телевізора, і викладачі не бачать у цьому проблеми. Кажуть, що про події у світі можна дізнатися з мобільного телефону: у кожному є радіо.

– На перший погляд може здатися, що живеться нам дуже нудно, – говорить учениця Яна. – Але це не так. Просто потрібно дуже любити цю справу – тоді буде легко.

Яна – найстарша з майстринь. До Одеси приїхала з Кривого Рогу. У миру працювала економістом, але, каже, ніякого задоволення від своєї праці не одержувала. Коли повірила у Бога – життя заграло всіма кольорами веселки. Про одне жалкує, що не сталося з нею цього раніше. Вишивати до семінарії, каже, не пробувала, а от звичайного одягу шила багато… Зараз Яна – випускниця. Після закінчення відділення повернеться до рідного міста, де, каже, її вміння буде потрібне у майстерні жіночого Покровського монастиря.

Як у звичайних навчальних закладах, і тут відбувається відсів учнів. Іноді, кажуть, відходить до половини курсу. Причини різні.

– Треба мати велике терпіння і бажання, щоб навчитися вишивати, – говорить завуч відділення Андрій Олександрович Шелюто. – Над великими виробами працюємо всім курсом. Щоб розшити саккос священнику, 10 – 15 майстриням потрібно працювати разом не менше 1 – 1,5 року. Кожна учениця бере на себе певний фрагмент.

– Нас часто запитують, – говорить Олена Михайлівна, – чому ми не замінимо таку копітку ручну працю машинною. Ми цього не робимо принципово. Інакше одразу втратиться індивідуальність, адже навіть тоді, коли десять майстринь вишиватимуть один і той самий малюнок – схожих вишивок не буде. У кожної вишивальниці – свій почерк. Допомагає їй працювати молитва.

Нам дуже приємно, що під час святкової служби нашу митру і саккос надіває митрополит Володимир. Виходить перед парафіянами у нашому вбранні і митрополит Ізмаїльський та Одеський Агафангел. Інші роботи прикрашають храми області. Одна з найзначніших – плащаниця Христа у храмі святого Віктора у смт Авангард. Хто знає, можливо, з часом наші твори будуть мати дуже велику цінність.

Життя є життя – різні бувають причини, з яких дівчатам не вдається стати дипломованими вишивальницями. Так, розповідають, з другокурсницями відділення Господь управив. Майже половина складу його не встигла закінчити перший курс, як заміж вискочили за священників, які випускалися із семінарії. Ставши матушками, вишивальниці-початківці пішли за своєю половиною на парафію. Що ж, по-людському вчителі за них пораділи. Сподіваються, що мистецтво вишивання матушкам завжди  пригодиться: буде кому парафію прикрасити, та й дітям потрібно корисні навички передавати.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.