УКР РУС  


 Головна > Публікації > Моніторинг ЗМІ  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 91 відвідувачів

Теги
Доброчинність церква і суспільство церква та політика Президент Віктор Ющенко милосердя Археологія та реставрація Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра 1020-річчя Хрещення Русі автокефалія монастирі та храми України конфлікти молодь постать у Церкві вибори педагогіка Католицька Церква Церква і медицина Мазепа Ющенко Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) іконопис розкол в Україні шляхи єднання УГКЦ Церква і політика краєзнавство УПЦ КП українська християнська культура Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат комуністи та Церква діаспора секти Голодомор забобони Патріарх Алексій II церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






«Одеські вісті»: Де навчають вишивати святі лики



«Одеські вісті», Валерія Ляшенко, 18.04.2009

 

Напередодні Великодня хочеться зупинитися на такій яскравій грані церковного мистецтва, як вишивка. І католики, і православні постійно спостерігають зразки її у своїх храмах. Як правило, вона незмінно присутня на корогвах, зазвичай прикрашає святкове вбрання священників. Колись старовинне рукоділля було у ризницях – тепер воно зберігається у музеях. Мало хто знає, що саме в Одесі 6 років тому було зроблено спробу відродити цей промисел наших предків, яка оформилася у відділення церковного художнього шитва на базі Одеської духовної семінарії.

Відкриттю унікальної, єдиної в Україні майстерні передувала майже десятирічна підготовча робота її викладачів, старання ігумені Свято-Архангело-Михайлівського монастиря матушки Серафими і викладачів Андрія та Олени Шелюто.

– Навчаємо дівчаток буквально з нуля, – зізнається Олена Михайлівна. – Буває, що наші першокурсниці вступають до нас, дуже погано уявляючи, чим конкретно їм доведеться займатися. Серед наших абітурієнток не у багатьох є початкова художня освіта, та при прийомі на наше відділення цього і не вимагається. Дівчата вступають на загальних підставах прийому до семінарії. Для того, щоб документи абітурієнтки були розглянуті, потрібна рекомендація парафіяльного священника. Навчитися ручного церковного вишивання непросто. Дівчата з різних куточків України живуть і навчаються на території Свято-Архангело-Михайлівського монастиря. З 9.00 до 17.00 майбутні майстрині опановують богословські науки, вивчають стародавні зразки вишивки, самі дуже багато працюють. Перерва – одна година на обід. Харчуються семінаристки з монастирської трапезної. Отож постів усіх дівчатам доводиться дотримуватися. Але вишивальниці не ремствують. Кажуть, що монастирський раціон їм дуже подобається. Є й інші моменти у духовному навчанні. У відділенні немає телевізора, і викладачі не бачать у цьому проблеми. Кажуть, що про події у світі можна дізнатися з мобільного телефону: у кожному є радіо.

– На перший погляд може здатися, що живеться нам дуже нудно, – говорить учениця Яна. – Але це не так. Просто потрібно дуже любити цю справу – тоді буде легко.

Яна – найстарша з майстринь. До Одеси приїхала з Кривого Рогу. У миру працювала економістом, але, каже, ніякого задоволення від своєї праці не одержувала. Коли повірила у Бога – життя заграло всіма кольорами веселки. Про одне жалкує, що не сталося з нею цього раніше. Вишивати до семінарії, каже, не пробувала, а от звичайного одягу шила багато… Зараз Яна – випускниця. Після закінчення відділення повернеться до рідного міста, де, каже, її вміння буде потрібне у майстерні жіночого Покровського монастиря.

Як у звичайних навчальних закладах, і тут відбувається відсів учнів. Іноді, кажуть, відходить до половини курсу. Причини різні.

– Треба мати велике терпіння і бажання, щоб навчитися вишивати, – говорить завуч відділення Андрій Олександрович Шелюто. – Над великими виробами працюємо всім курсом. Щоб розшити саккос священнику, 10 – 15 майстриням потрібно працювати разом не менше 1 – 1,5 року. Кожна учениця бере на себе певний фрагмент.

– Нас часто запитують, – говорить Олена Михайлівна, – чому ми не замінимо таку копітку ручну працю машинною. Ми цього не робимо принципово. Інакше одразу втратиться індивідуальність, адже навіть тоді, коли десять майстринь вишиватимуть один і той самий малюнок – схожих вишивок не буде. У кожної вишивальниці – свій почерк. Допомагає їй працювати молитва.

Нам дуже приємно, що під час святкової служби нашу митру і саккос надіває митрополит Володимир. Виходить перед парафіянами у нашому вбранні і митрополит Ізмаїльський та Одеський Агафангел. Інші роботи прикрашають храми області. Одна з найзначніших – плащаниця Христа у храмі святого Віктора у смт Авангард. Хто знає, можливо, з часом наші твори будуть мати дуже велику цінність.

Життя є життя – різні бувають причини, з яких дівчатам не вдається стати дипломованими вишивальницями. Так, розповідають, з другокурсницями відділення Господь управив. Майже половина складу його не встигла закінчити перший курс, як заміж вискочили за священників, які випускалися із семінарії. Ставши матушками, вишивальниці-початківці пішли за своєю половиною на парафію. Що ж, по-людському вчителі за них пораділи. Сподіваються, що мистецтво вишивання матушкам завжди  пригодиться: буде кому парафію прикрасити, та й дітям потрібно корисні навички передавати.

 

   











УВАГА! Публікації розділу "Моніторинг ЗМІ" не обов'язково збігаються з точкою зору редакції сайту "Православіє в Україні", а є відбиттям суспільних подій і думок з метою поліпшення взаєморозуміння та зв'язків між Церквою й суспільством. Статті подаються в редакції першоджерела.